Постанова № 63256311, 07.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Міронова Галина Михайлівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року справа №805/3265/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі № 805/3265/14 (головуючий І інстанції Маслоід О.С.) за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля" про стягнення страхових внесків

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» про стягнення страхових внесків у сумі 13519,19 грн. В обґрунтування позову зазначив, що ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у редакції, яка діяла до 01.01.2011 року, передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати страхові внески. Згідно розрахунковій відомості за 2010 рік заборгованість зі сплати страхових внесків пов'язана із несвоєчасною виплатою заробітної плати станом на 01.01.2011 року складає 13519,19 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, але відповідач відмовився.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій посилається на необґрунтованість рішення суду та суперечність вимогам діючого законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що акти перевірки, відповідно до яких у відповідача відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків, на які посилається відповідач, не є актом перевірки діяльності підприємства. Акти перевірки, на які посилається відповідач, відображають правильність розрахунку середньої заробітної плати для обчислення сум допомоги по листках тимчасової непрацездатності пов'язаних з виробничими травмами та профзахворюваннями по ПАТ «Ремоввугілля». Апелянт вказує, що актом від 17.02.2009 року № 8/04-12 станом на 01.01.2009 року визначена заборгованість за платником страхових внесків у сумі 44556,49грн. (в тому числі сума страхових внесків строк сплати яких не настав). Сума заборгованості з 2009 року зменшилась до 13519, 19 грн., згідно зарахованих лікарняних листів в рахунок страхових внесків. Згідно розрахункової відомості за 2010 рік, від 05.01.2011 року заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати станом на 01.01.2011 року складає 13519, 19грн. Також зазначив, що фінансування Фонду здійснюється, зокрема, за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, що перераховуються роботодавцем у випадках ліквідації страхувальника, та інших джерел. Ненадходження платежів до Фонду перешкоджає своєчасно та в повному обсязі провадити відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілим, а також реалізації державної політики у сфері страхування від нещасних випадків на виробництві, чим прямо порушуються інтереси Фонду, застрахованих осіб і держави взагалі. Просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем з 2 кварталу 2002 року рахується заборгованість по сплаті страхових внесків, строк сплати яких не настав, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 65-73).

Відповідачем до позивача надана розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік (а.с. 6).

Вказана відомість містить рядок 15 «залишок заборгованості на кінець звітного періоду за Фондом», цей рядок у свою чергу поділяється на рядок 32 «сума страхових внесків, строк сплати яких не настав (поточна заборгованість)» на суму 7101,98 грн., та рядок 33 «заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати» на суму 13519,19 грн.

На думку позивача, з відповідача у судовому порядку підлягає стягненню сума 13519,19 грн., яка вказана у рядку 33 "заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати", оскільки згідно цього рядку вважається, що заробітна плата відповідачем виплачена, але із певним простроченням, а страхові внески не сплачені.

У 2005 році змінюється бланк розрахункової відомості та доповнюється рядком 33. І з цього часу за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 13519,19 грн.

Також, в матеріалах справи містяться наступні документи: акт від 24.09.2007 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2006 року, виконавчий лист Торезького міського суду від 31.03.2006 року, протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 11.08.2004 року з яких вбачається, що у період 2002-2004 рік на підприємстві відповідача відбулися події, внаслідок яких були частково знищені та втрачені документи підприємства і на теперішній час відсутні первинні бухгалтерські документи, на підтвердження того факту, що відповідачем дійсно була виплачена заробітна плата працівникам за вказаний період (а.с. 41 - 45).

Згідно звітів щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 4 квартал 2011 року, 4 квартал 2012 року та 4 квартал 2013 року за відповідачем рахується заборгованість із заробітної плати за 2001-2003 роки у сумі 237429,29 грн. (а.с. 7 - 9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у судовому порядку підлягає стягненню з роботодавця страхові внески, нараховані на невиплачену заробітну плату або страхові внески, строк сплати яких не настав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно ч. 5, 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діяв порядок, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV страхувальниками є юридичні особи та фізичні особи, які використовують найману працю.

Згідно ст. 45 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Порядок узяття на облік платників страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначено Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачення страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду від 12.07.2007 року за № 36.

Відповідно до п. 2.1 вказаної Інструкції платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, інші підрозділи юридичної особи, що перебувають поза її місцезнаходженням та виробляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги від імені юридичної особи, або представництва, що здійснюють представництво і захист інтересів юридичної особи) за умови, що розрахунки з оплати праці цих відокремлених підрозділів проводяться нецентралізовано.

Згідно з п. 4.1 Інструкції сума страхового внеску розраховується відповідно до страхового тарифу, встановленого законом, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено страхувальника.

При встановленні страхувальнику знижки або надбавки до страхового тарифу сума страхового внеску, яка підлягає сплаті, визначається з урахуванням указаної знижки (надбавки).

Як вбачається з абз. 1, 2 п. 4.12 Інструкції, страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат.

Керуючись п. 4.13 Інструкції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Фізичні особи, які використовують найману працю і не мають розрахункових рахунків у банківських установах, сплачують страхові внески поштовим переказом або через банківські установи.

Згідно з п. 5.1. Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля" зі сплати страхових внесків перед Фондом станом на день розгляду справи складає 13519,19 грн. та до теперішнього часу не сплачена.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по страхових внесках у сумі 13519, 19 грн.

Пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2464передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Законом № 2464 до Закону № 1105 внесено зміни та, серед інших, виключено п.2 ч. 2 ст.45 та ч. 2 ст. 52 Закону № 1105.

Пункт 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105 в редакції, що діяла до 01.01.2011 року, передбачала обов'язок роботодавця як страхувальника, своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Вищенаведені норми п. 7 Прикінцевих положень Закону № 2464 дозволяють здійснювати саме стягнення вже нарахованих та несплачених до 01.01.2011 страхових внесків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі № 805/3265/14 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 805/3265/14 - скасувати.

Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля" про стягнення страхових внесків задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ремоввугілля" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 13519 (тринадцять тисяч п'ятьсот дев'ятнадцять) грн. 19 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Колегія суддів: Г.М.Міронова

Т.Г.Арабей

О.О.Чебанов