Постанова № 63255692, 06.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 грудня 2016 р. № 820/5019/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000271406 від 22.06.2016 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000251406 від 22.06.2016 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000431406 від 01.09.2016 року.

В обґрунтування позову вказано, що відповідачем грубо порушено встановлений законодавством порядок нарахування податкового зобов'язання, передбачений п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1,198.2,198.6, ст. 198, п. 209.6 п. 209.7, пп. 209.15.5, п. 209.17 ст.209 Податкового кодексу України, п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», п. 2.8 та п. 3.5 Положення №637, що свідчить про протиправність дій відповідача по винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агро-успіх» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2016 р. №253/20-40-14-06-10/32867317 (т.1, а.с.37-116), на підставі якого винесено податкові повідомлення рішення від 22.06.2016 року №00000251406, №0000541409, №0000261406, №0000241406, №0000721304, №0000731304, №0000271406.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень ДФС України рішенням про результати розгляду скарги №18601/6/99-99-11-02-01-14 від 29.08.2016 року скаргу позивача задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2016 №0000721304, №0000731304, №0000271406, №0000251406, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2016 №0000261406, №000261406, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2016 №0000541409 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 8173,86 грн. (т.2, а.с. 40-51).

Позивачем оскаржуються до суду податкові повідомлення-рішення №0000271406 від 22.06.2016 р. №0000251406, від 22.06.2016 р. № НОМЕР_1 від 01.09.2016 р. (т.1, а.с.18-21).

Актом перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п.п. 14.1.77, 14.1.233, 14.1.235, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 209.6 п. 209.7, пп. 209.15.5, п. 209.17статті 209, п. 291.4 ст.291, пп. 301.1, 301.6 ст. 301, п 302.1 ст. 302, п. 308.4, ст. 306, п. 308.6 ст. 308 Податкового кодексу України, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2, п.2.4, п. 2.16 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 внаслідок чого підприємством завищений скоригований валовий дохід сільськогосподарського товаровиробника в розмірі 42 710 199 грн.;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 п. 188.1, ст. Ш, п. 209.6 п.209.7, пп. 209.15.5, п. 209.17статті 209 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання по декларації з ПДВ на суму 7 814 622 грн.;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.6 п. 209.7, пп.209.15.5, п. 209.17статті 209 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по декларації з ПДВ на суму 638574 грн.;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.1. ст.135, п.138.1, п. 138.2, п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України, (в редакції до 2015 року), п. 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, п. 5, 6, абз. 2 п. 7, п. 17, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, є) пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, (в редакції з 2015 року), щодо відображення у деклараціях з податку на прибуток за 2014, 2015 рік, внаслідок операцій, проведених з постачальниками та покупцями;

- пп. 301.1, 301.6 ст. 301, п. 302.1 ст. 302, п. 308.4, ст. 306, п. 308.6 ст. 308, Податкового кодексу України (в редакції до 2015 року), п. 291.4 ст. 291, ст. 292, пп. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 Податкового кодексу України (в редакції з 2015 року), що призвело до завищення фіксованого сільськогосподарського податку та єдиного податку на загальну суму 48914,07 грн.;

- пп. 269.1.1, 269.1.2, ст. 269, п. 271.1 ст. 271, ст. 272, ст. 274, п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, заниження земельного податку на загальну суму 7176,17 грн.;

- п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95-ВР за порушення вимог п. 2.8 та п.3.5 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 33171,60 грн. х 2= 66343,2 гривень;

- ст. 129 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102, п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового Кодексу України, підприємству нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено пп. 129.1.2 та п. 129.4 Податкового Кодексу України у сумі 494,25 грн.;

- ст.161 Підрозділу 10 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р. «Інші перехідні положення», військовий збір перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі;

- ст.129 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102, пп.129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, підприємству нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено пп. 129.1.2 та п. 129.4 Податкового кодексу України у сумі 28,83 грн.

Зокрема, під час перевірки податковим органом встановлено, що при наявності в оренді земельних ділянок загальною площею 32,6га рілля підприємство декларує посів та збір врожаю, а також його реалізацію з площі 900 га у 2013 році, 900 га у 2014 році, 1020 га у 2015 році.

Стосовно зазначеного висновку контролюючого органу, зафіксованого в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Агро-Успіх»та ДП «Слобожанське» (05460396) укладено договір з виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції з давальницької сировини № 01/2011 від 01.11.2011 року (т.1, а.с.117-119).

Відповідно до умов договору «Виконавець» ДСП «Комунар» (ДП «Слобожанське») зобовязується виконати роботи з вирощування сільськогосподарської продукції (готової продукції), а «Замовник» ТОВ «Агро-Успіх» зобовязується прийняти та сплатити виконані роботи.

Вирощування готової продукції Виконавцем здійснюється з використанням власних та залучених технічних засобів (тракторів, комбайнів, автомобілів, сіялок, культиваторів та іншого навісного обладнання) на земельній ділянці площею 324,9 га, яка знаходиться у використанні Виконавця у відповідності до акту на право постійного користування землею серія ХР-25-07-000343 від 10.10.1994, виданого ДГ «Комунар», правонаступником якого, згідно статуту є ДСП «Комунар».

Роботи з вирощування готової продукції виконуються з матеріалів Замовника, а саме: посівного матеріалу, добрив, ЗЗР.

Згідно з умовами договору Виконавець зобовязується по акту прийому-передачі передати готову продукцію, в строки обумовленими додатково.

Відповідно до додатку № 15 від 24.03.2014 року до договору № 01/2011 від 01.11.2011 року збільшується площа земельної ділянки до 1030,90 га (т.1, а.с.136).

ДСП «Комунар» має державні акти на право постійного користування ДСП «Комунар» земельними ділянками серія ХР-25-07-000343 та ХР-25-07-000344 від 10.10.1994 (т.1, а.с.120-123). Відповідно до зазначених актів земельні ділянки розташовані в селищі Комунар Харківського району Коротичанської селищної ради (ХР-25-07-000344) та в селищі Комунар Харківського району Люботинської селищної ради (ХР-25-07-000343).

Відповідач у акті перевірки посилається на те, що в мережі Інтернет на сайті Харківської облдержадміністрації (http://www.kharkivoda.gov.ua) розміщена аналітична довідка Головного управління Держкомзему у Харківській області про стан дотримання законодавства у сфері земельних відносин, з якої встановлено, що згідно з Державними актами на право постійного користування землею №59 серія ХР -25-07-000344 та № 60 серія ХР -25-07-000343 від 10.10.94 в користуванні Дослідного господарства «Комунар» знаходилось на території: - Коротичанської селищної ради 782,7 га; - Люботинської міської ради - 1820,9 га., зокрема, за певний період часу припинено право постійного користування на землі Дослідного сільськогосподарського підприємства (в подальшому державного сільськогосподарського підприємства) «Комунар» площею понад 1903,8 га. Згідно зі статистичною звітністю по формі 6-зем станом на 01.01.10 року в користуванні ДСП «Комунар» обліковується 699,7831 га (залишилось із наданої в користування земельної ділянки загальною площею 2603,6га на підставі акту постійного користування землею від 10.10.1994). Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Державний акт на право постійного користування землею за ДСП «Комунар» в Управлінні Держкомзему у Харківському районі Харківської області не обліковується".

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням ДФС у Харківській області не надано жодного належного та допустимого у розумінні ст.70 КАС України доказу, що підтверджував би факт відсутності у ДСП «Комунар» земельних ділянок.

Інформація, що розміщена в мережі Інтернет на сайті Харківської облдержадміністрації (http://www.kharkivoda.gov.ua), а саме аналітична довідка Головного управління Держкомзему у Харківській області про стан дотримання законодавства у сфері земельних відносин, не може слугувати належним і допустимим доказом по справі.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового Кодексу (в редакції до 31.12.2014 року) платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) платниками єдиного податку 4 групи є сільськогосподарські товаровиробники можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Давальницькі умови - будь-які умови, визначені в договорах між суб'єктом підприємницької діяльності (замовником) і суб'єктом підприємницької діяльності виробником), за яких виготовляється підакцизна продукція, яка є власністю замовника.

Договір на переробку давальницької сировини належить до цивільно-правових договорів, оскільки містить у собі ознаки договору підряду (стаття 332 Цивільного Кодексу України). Предметом договору на переробку давальницької сировини є надання послуг і обробки, збагачення або переробки давальницької сировини в готову продукцію.

Позивачем надано пояснення щодо того, що переробка давальницької сировини на давальницьких умовах досить широко застосовується в аграрному секторі економіки. Характерною рисою цих відносин є те, що в усіх випадках власниками давальницької сировини, переданої на переробку, та виготовлення з неї готової продукції є замовники, крім сировини і готової продукції, які є платою виконавцям за переробку.

За давальницькими умовами розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть здійснюватися у грошовій формі, шляхом виділення частини давальницької сировини чи готової продукції або з використанням трьох форм одночасно за згодою замовника і виконавця.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що між ДСП «Комунар» та ТОВ «Агро-успіх» укладено договір з виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції з давальницької сировини № 01/2011 від 01.11.2011 року, згідно якого ДСП «Комунар» (ДП «Слобожанське») зобовязується виконати роботи з вирощування сільськогосподарської продукції (готової продукції), а «Замовник» ТОВ «Агро-Успіх» зобовязується прийняти та сплатити виконані роботи.

До суду надано докази виконання умов договору, а саме копії додатків до договору із визначенням кошторисів, актів прийому-передачі давальницької сировини, актів здачі-прийомки виконаних робіт, прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату робіт по договору (т.1, а.с.125-245).

Також в матеріалах справи наявні копії документів, що підтверджують подальшу реалізацію продукції, вирощеної із давальницької сировини, а також її транспортування, зокрема: договори купівлі-продажу та поставки, специфікації, довіреності, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти прийому-пе5редачі, тощо (т.2, а.с.56-250, т.3, 1-130).

З огляду на встановлені у справі обставини та приписи п.п. 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, враховуючи факт, що частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ «Агро-успіх» за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 відсотків, судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку 4 групи, відносить його до загальновизнаних понять сільськогосподарського товаровиробника.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо припинення користування земельними ділянками, що було надано у користування на підставі державних актів №59 серія ХР -25-07-000344 та № 60 серія ХР -25-07-000343 від 10.10.94, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами..

Позивачем до суду надано Довідку Головного управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області за № 29-20.06-0.5-4241/2-16 від 11.11.2016 року, в якій зазначено, що в Управлінні обліковуються за ДСП «Комунар» державний акт на право постійного користування землею серія ХР № 25-07-000343 № 60 та державний акт на право постійного користування землею серія ХР № 25-07-000344 № 59 (т.3, а.с.154).

Судом також встановлено, що податковим органом в акті перевірки вказано суперечливі відомості про те, що ДСП «Комунар» не має можливості здійснювати задекларовану діяльність (вирощувати продукцію з давальницької сировини) у звязку з відсутністю земельних ділянок, однак в той самий час фіскальний орган вказує, що ДСП «Комунар» має в оренді земельну ділянку площею 699, 78 га.

Суд зазначає, що наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не має правового значення для вирішення питання про наявність наміри сторін про реальне настання правових наслідків, обумовлених угодами, або порушення позивачем правил оподаткування.

Відповідна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Судом встановлено, що контролюючим органом без будь-яких правових підстав зроблено висновок про фіктивний характер діяльності контрагентів позивача, у той же час до суду не надано будь-яких доказів наявності судових рішень, що підтверджували б такі висновки відповідача.

С силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а, тому позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є обєктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину, відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України, є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

ГУ ДФС у Харківській області не зазначено в акті перевірки про наявність обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, рішення суду про визнання правочинів недійсними, до суду таких доказів відповідачем також не надано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки контролюючі органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його твердження щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок яких винесено податкові повідомлення-рішення №0000271406 та №0000251406 від 22.06.2016 року.

Щодо порушень, зафіксованих в акті перевірки, стосовно яких винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 01.09.2016 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0000541409 від 01.09.2016 р. на позивача накладено штраф за перевищення ліміту залишку готівки у касі в розмірі 58169,34 грн.

Відповідно до акту перевірки у перевіреному періоді ліміт залишку готівки в касі склав 17 грн., а тому відповідно до п. 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004. ліміт каси ТОВ «Агро-успіх» вважається 17 грн. Перевіркою встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки у касі позивача у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33171,60 грн., з огляду на те, що у видатковій відомості на виплату грошей за грудень 2013 року відсутній підпис одержувача готівки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сумі 2667,14 грн., у видатковій відомості на виплату грошей за жовтень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_5 у сумі 411,33 грн., у видатковій відомості на виплату грошей за лютий 2014 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_5, ОСОБА_6 на суму 2175,5 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за січень 2014 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на суму 2433,61 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за вересень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у сумі 4759,06 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за лютий 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 у сумі 1917,38 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за квітень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, ОСОБА_6, та ОСОБА_5. у сумі 2792,5 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за серпень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у сумі 4759,06 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за квітень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, та ОСОБА_5 у сумі 878,38 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за червень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, у сумі 700,58 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за травень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3, у сумі 467,05 грн.

Згідно з абз. 1 п. 1 Указу № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, які є суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний суд України у постанові від 04.11.2014 по справі №21-466а14 зазначив, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95. фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГКУ строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі ст. 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГКУ передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта де державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 250 ГКУ передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Враховуючи, що відповідальність за порушення норм регулювання обігу готівки передбачена Указом Президента України від 12.06.1995 №436/95, а не ПК України, обмеження, встановлені ч. 2 ст. 250 ГКУ не застосовуються.

Таким чином, враховуючи дати допущення порушень з перевищення встановлених ліміті залишку готівки в касах та дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штраф, накладений таким рішенням, не може бути застосований до ТОВ «Агро-успіх», оскільки для застосування штрафних санкцій сплинули строки давності, що є підставою для скасувань оскаржуваного рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на вищезазначене, висновки податкового органу в межах спірних правовідносин, викладені в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення №0000271406 від 22.06.2016 року, податкове повідомлення - рішення №0000251406 від 22.06.2016 року, податкове повідомлення - рішення №0000431406 від 01.09.2016 року є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та відповідно до вимог ст.162 КАС України підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000271406 від 22.06.2016 року, податкове повідомлення - рішення №0000251406 від 22.06.2016 року, податкове повідомлення - рішення №0000431406 від 01.09.2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2016 року.

Суддя Полях Н.А.