Рішення № 6325510, 26.03.2009, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа №2-18/09

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2009 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретарів Щербань А.В., Порпленко Л.Є., Резніченко І.М.

позивача - ОСОБА_1

представників:

позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 - ОСОБА_3

відповідача відділу освіти - ОСОБА_4

відповідача дошкільної установи - ОСОБА_5

відповідача міської ради - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні - Шевченківському цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до відділу освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, Корсунь-Шевченківської міської ради, Корсунь-Шевченківської дошкільної установи №5 «Зірочка», Державного казначейства України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов’язків, ушкодженням здоров’я малолітнього, суд

встановив:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 пред’явили у суд даний позов і просять стягнути з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну працівником дошкільної установи ОСОБА_7 під час виконання нею трудових обов’язків, ушкодженням здоров’я малолітнього ОСОБА_8 в сумі 170 000 грн. посилаючись на те, що вихователь ОСОБА_7 неналежно виконувала свої трудові обов’язки у зв’язку з чим малолітній упав з дитячої гірки і отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вироком районного суду вона була визнана винною і засуджена, але з іспитовим строком. Своїми діями завдала моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо її онука. Розмір цієї шкоди вона оцінює в 170 000 грн.., що менше висновку судового експерта.

У суді позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю і надала пояснення, аналогічні по змісту позовної заяви. Позивачка ОСОБА_2 на попередньому судовому засіданні пояснила, що являється позивачем тільки тому, що малолітній ОСОБА_8 є її сином, але кошти просить стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 і розгляд справи проводити без її участі. Представник позивачів ОСОБА_3 підтримав своїх довірителів і уточнив, що кошти підлягають стягненню солідарно з відповідачів відділу освіти і міської ради, так як перший відповідач видав наказ про признання ОСОБА_7 на посаду вихователя д/у, а інший являється власником д/у і її фінансує.

Представник відділу освіти ОСОБА_4 вимоги позивачів не визнає повністю посилаючись на те, що згідно Закону України «Про організацію роботодавців» відділ освіти не являється таким роботодавцем, оскільки не являється власником дошкільної установи, де працювала ОСОБА_7, а тому не може відповідати за позовом.

Представник дошкільної установи ОСОБА_5 також вимоги позивачів не визнає повністю посилаючись на те, що ОСОБА_7 виконувала свої обов’язки вихователя, а з малолітнім просто стався трагічний випадок.

Представник міської ради ОСОБА_6 вимоги позивачів теж не визнає повністю посилаючись на те, що третя особа ОСОБА_7 не являється посадовою чи службовою особою міської ради і не перебуває з нею в трудових відносинах, а тому міська рада не може відповідати за позовом. Крім того, позивачка ОСОБА_1 не обґрунтувала свої вимоги, так як не довела вини міської ради в завданні їй моральної шкоди і чим саме.

Представник Державного казначейства у суд не з’явився, надавши листа про розгляд справи за їх відсутністю, повним не визнанням вимог позивачів посилаючись на те, що казначейство не являється належним відповідачем у справі, оскільки ніяких відносин зі сторонами не має. Крім того, вимоги позивачів не обґрунтовані.

Третя особа ОСОБА_7 у суд також не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутністю та Ухвалу Верховного Суду України від 13 лютого 2009 року про зміну постановленого відносно неї вироку, якою її звільнено від покарання.

Суд, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

У суді встановлено, що вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2008 року третя особа ОСОБА_7 була визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.137 КК України і засуджена до покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з роботою з дітьми строком на два роки з випробуванням, з іспитовим строком на два роки. Вирок в апеляційному і касаційному порядку не оскаржувався і набрав законної сили 29 лютого 2008 року. Цивільний позов при розгляді справи не пред’являвся.

ОСОБА_7 засуджена за те, що вона працюючи вихователем дошкільного навчального закладу №5 «Зірочка» м. Корсуня-Шевченківського Черкаської області, неналежно виконуючи свої професійні обов’язки щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, 26 березня 2007 року під час перебування дітей її групи на ігровому майданчику, не слідкувала за місцем їх знаходження, внаслідок чого малолітній ОСОБА_8, упав з дитячої гірки на спину, отримавши при цьому за висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді компресійних переломів 5,6,7 грудних хребців, які відносяться до категорії середньої тяжкості , що спричинило тяжкі наслідки.

Перебування ОСОБА_7 на час вчиненого нею злочину на посаді вихователя дошкільного навчального закладу №5 «Зірочка» підтверджується копіями відповідних наказів, виданих відділом освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації. Тобто ОСОБА_7 не являється посадовою чи службовою особою відповідача міської ради.

Не зважаючи на те, що вирок набрав законної сили, ОСОБА_7 подала Верховному Суду України клопотання про перегляд постановленого стосовно неї вироку в порядку виключного провадження посилаючись на те, що вирок постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону, що вплинуло на прийняте судом рішення. При цьому, вона не оспорювала свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 лютого 2009 року вирок районного суду змінено, ОСОБА_7 від покарання звільнено.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Такі випадки у дані справі відсутні.

Ст.1168 цього Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до вимог ст.1172 зазначеного Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Оскільки вироком від 12 лютого 2008 року встановлена вина третьої особи, то суд вважає, що є всі законні підстави для відшкодування моральної шкоди юридичною особою, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Такою юридичною особою являється відділ освіти.

Посилання представника відповідача відділу освіти на те, що згідно Закону України «Про організацію роботодавців» відділ освіти не являється роботодавцем третьої особи, оскільки не являється власником дошкільної установи, де працювала ОСОБА_7, не фінансує її, а тому не може відповідати за позовом суд вважає помилковим, оскільки саме КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників : право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, оплату праці та інше. При цьому зазначений представником Закон не суперечить КЗпП України, оскільки законодавство про працю складається і з інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до КЗпП України, а тому суд не вбачає протиріччя між наведеними нормами.

Разом з тим суд зазначає, що позивачка ОСОБА_1, вказавши в позовній заяві, що позов пред’являє в інтересах малолітнього онука, в судовому засіданні вимоги скерувала на свою користь пояснивши, що їй завдана моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо її онука який перебуває на її утриманні та наслідками від отриманих ним тілесних ушкоджень. В підтвердження цьому, вона і надала висновок спеціаліста б/н від 17 червня 2008 року про розмір заподіяній їй моральної шкоди. Суд вважає такі вимоги даного позивача законні, але при цьому суд відкидає як доказ зазначений висновок, оскільки отриманий від був не у відповідності до вимог ЦПК України і особі не роз’яснялись права та обов’язки експерта. Посилання на понесені фінансові втрати, які не мають відношення до суті позовних вимог суд також не бере до уваги.

При визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує її глибину, тривалість страждань позивача ОСОБА_1, яка утримує малолітнього онука і піклується про нього, які є до цього часу, тяжкість отриманих тілесних ушкоджень малолітнім, які відносяться до категорії середньої тяжкості, установлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати та затверджені розмірі прожиткового мінімуму на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення на час розгляду справи та з урахуванням розумності і справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, в розмірі 5 000 грн..

Згідно ст.ст. 1,10 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Протягом усього часу розгляду справи по суті позивачі не змінили підставу або предмет позову, не збільшили або зменшили розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред’явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Підстав для звернення рішення суду до негайного виконання не має.

При задоволенні позову суд стягує з відповідача відділу освіти у доход держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 51 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., від сплати яких позивачі при пред’явленні позову звільнені на підставі закону.

Інші витрати в справі відсутні і документально не підтверджені.

Керуючись ст.ст.27,31,57,58,59,60,61,79,84,88,169,212,213,214,215,367, п.5 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 1167,1168,1172 ЦК України, ст.ст.1,2,4,29 КЗпП України, ст.129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд

вирішив :

Задовольнити частково позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до відділу освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, Корсунь-Шевченківської міської ради, Корсунь-Шевченківської дошкільної установи №5 «Зірочка», Державного казначейства України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов’язків, ушкодженням здоров’я малолітнього.

Стягнути з відділу освіти Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації, який розташований по вул. Шевченка,буд.35 м. Корсуня-Шевченківського Черкаської області р/р 35413002001483 ВДК код 02147078 (інші відомості про особу суду невідомі) на користь ОСОБА_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_1 (інші відомості про особу суду невідомі) моральну шкоду в сумі 5 000 грн.; у доход держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 51 грн. і на користь ГУДКУ у Черкаській області р/р 31210259700239 в УДК у Черкаській області МФО 854018 код 22809021 код бюджетної класифікації 22050000 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий – підпис