Рішення № 63253552, 05.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2016 року Справа № 913/1141/16

Провадження № 30/913/1141/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬВЕДЕН-3000, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Укрінком, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 700000 грн.

Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 30.09.2016 б/н;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 700000 грн. 00 коп., які є частиною від суми 12000000 грн. 00 коп., що безпідставно списана відповідачем з депозитного рахунку № 26155001100043 позивача, який відкрито відповідно до договору банківського вкладу Стандарт № 197349/ГО-1289 від 29.10.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 13, 15, 16, 22, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 20, 49, 193, 216, 218, 224, 229 Господарського кодексу України та тим, що відповідач за відсутністю правових підстав та в порушення умов договору банківського вкладу «Стандарт» від 29.10.2014 № 197349/ГО-1289 списав з депозитного рахунку клієнта (позивача у справі) 12000000 грн. 00 коп. на користь банку (відповідача у справі).

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42, 44).

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами) передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача станом на дату та час проведення судового засідання не надходило; явка сторін не була визначена судом обовязковою; незявлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альведен-3000», як вкладником, 29.10.2014 укладено договір банківського вкладу «Стандарт» № 197349/ГО-1289 (а.с. 9-11).

Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» 13.07.2016 було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укрінком» (код ЄДРПОУ 05839888), яке є правонаступником всіх прав та обовязків ПАТ «Український інноваційний банк» (а.с. 18).

До вказаного договору було підписано декілька додаткових угод.

Предметом вказаного договору є правовідносини, за якими вкладник перераховує банку безготівкові кошти в сумі 81493590 грн. 00 коп., а банк приймає та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № 26155001100043 та зобовязується виплатити вкладнику суму депозитного вкладу та проценти на неї в строк, в порядку та на умовах. встановлених цим договором.

Позивач 30.10.2014 перерахував банку грошові кошти в сумі 81493590 грн. 00 коп. згідно із банківською випискою по особовому рахунку (а.с. 15).

Відповідач 15.07.2015 списав на власний банківський рахунок грошові кошти позивача з депозитного рахунку № 26155001100043 в сумі 12000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Списання з-но дог застави та рішення КК», що підтверджується випискою з банківського рахунку від 15.07.2015 (а.с. 16).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що не володіє інформацією щодо договору застави та рішення кредитного комітету, на підставі яких здійснено вказане списання з банківського рахунку, тому він звернувся з цим позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

У пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Згідно з частиною 1 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 26.4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Як вбачається з пункту 6.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Згідно з пунктом 26.3. статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Поняття договірного списання визначено у пункті 1.38. статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а саме, це - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Згідно з пунктом 1.7. Інструкції, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 6.2. Інструкції, договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Пунктом 6.5. Інструкції передбачено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджено факт списання відповідачем 15.07.2015 грошових коштів позивача з депозитного рахунку № 26155001100043 в сумі 12000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: «Списання з-но дог застави та рішення КК», проте відсутні посилання на номер та дату договору та рішення комітету кредиторів.

Ні позивачем, ні відповідачем не надано відповідних доказів, на підставі яких було здійснено списання банком спірних грошових коштів.

Крім того, банком документально не доведено можливість застосування договірного списання, зокрема, договір банківського вкладу «Стандарт» від 29.10.2014 № 197349/ГО-1289 не містить відповідних умов.

Відповідачем ніяким чином не спростовано позовні вимоги. Доказів повернення заявленої до стягнення суми не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в сумі 700000 грн. 00 коп.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 10500 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬВЕДЕН-3000 до ОСОБА_1 акціонерного товариства Укрінком про стягнення 700000 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Укрінком, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Сметаніна, буд. 3 а, код ЄДРПОУ 05839888, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альведен 3000, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 82 А, код ЄДРПОУ 37616719, грошові кошти в сумі 700000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 10500 грн. 00 коп. Видати наказ.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2016.

Суддя І.П.Голенко

Надр. прим.

1 до справи

2 позивачу за адресою: м. Київ-150, а/с-408;

3,4- відповідачу рекомендованим листом з повідомленням

- 93404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Сметаніна, б. 3А

- 03040, м. Київ, а/с 162