Ухвала суду № 63249080, 06.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/4491/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1960/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 26 (І) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Митрофанової Л.В.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

за участі секретаря Гладиш К.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядкуст. 197 ч. 2 ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_2» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_2» про стягнення моральної шкоди в звязку з нещасним випадком, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_2» (далі ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_2») про стягнення моральної шкоди у звязку з нещасним випадком, посилаючись на те, що 15.02.2016 року виконуючи свої професійні обовязки з ним трапився нещасний випадок у вигляді тяжких травм очей. Висновком МСЕК від 08.06.2016 року йому встановлена 70 % втрата професійної працездатності, наступний переогляд 15.06.2017 року, встановлена друга група інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що через травму він втратив значний відсоток працездатності, розуміє, що в майбутньому у нього може виникнути погіршення в стані здоровя. На даний час його самопочуття не поліпшується, оскільки травмоване око, втратив зір. Постійно переносить фізичну біль, в звязку з травмою він змушений був змінити ритм та організацію свого життя.

У зв'язку із ушкодженням здоровя йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, розмір моральної він оцінює в розмірі 275000 грн., та просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_2» на користь позивача 80 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_2» на користь держави судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Євраз ОСОБА_2» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що обовязок ПАТ «Євраз ОСОБА_2» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу відсутній, оскільки факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; в діях відповідача відсутня протиправна поведінка.

Крім того, судом при ухвалені рішення невірно застосовані норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, які не поширюються на даний вид правовідносин.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не зявились, позивач та його представник причини неявки суду не повідомили.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника відповідача в іншому суді.

Колегія суддів визнала причину неявки представника відповідача до суду апеляційної інстанції неповажною, оскільки на підтвердження зайнятості в іншому судовому засіданні представником відповідача не надано доказів, а підприємство відповідача має декілька представників, які мали змогу примати участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 11 ЦПК України.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання позивача, його представника та представника відповідача, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін по справі в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював в ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_2» з 17.07.2013 р. по 25.07.2016 року. ( а.с.6).

15.02.2016 року о 14.45 год. під час виконання трудових обов'язків в ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_2», з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок якого він одержав травму: контузія важкого ступеню, проникаюче поранення скляри з внутрішньо очним стороннім тілом, травматична катаракта, гіфема, гемоофтальм лівого ока. Контузія важкого ступеню , рване поранення нижньої повіки, стороннє тіло орбіт, травматична катаракта, посттравматичне відшарування сітківкі правого ока. Ступінь тяжкості травми тяжка.

Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом складено акт Н-1 від 18.03.2016 року (а.с.7-10) розслідування причин настання нещасного випадку. Відповідно до п.6 акту встановлено, що адміністрацією підприємства відповідача, порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи відповідно до вимог нормативних актів.

Під час розслідування нещасного випадку було також встановлено вину у порушенні вимог чинного законодавства України про охорону праці самого ОСОБА_3, який порушив 1.10, 3.4.14 « Інструкцію по охороні праці».

Висновком МСЕК від 08.06.2016 року йому встановлена 70 % втрата професійної працездатності, наступний переогляд 15.06.2017 року, друга група інвалідності ( а.с.11).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки нещасний випадок із позивачем стався під час виконання ним трудових обовязків і повязаний з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції правильно встановив правові відносини сторін та застосував відповідну норму матеріального права.

Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_5, моральної шкоди.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Також, спростовуються й доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 «Євраз ОСОБА_2» щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманням ним трудового каліцтва встановлений в судовому засіданні. Так, позивач проходив курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного ОСОБА_2 України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Крім того, при ухваленні рішення враховано, що через травму позивач втратив значний відсоток працездатності, розуміє, що в майбутньому у нього може виникнути погіршення в стані здоровя. На даний час його самопочуття не поліпшується, оскільки травмоване око, втратив зір. Постійно переносить фізичну біль, в звязку з травмою він змушений був змінити ритм та організацію свого життя.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_2» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 серпня 2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: