Вирок № 63249039, 08.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/2372/16 Справа № 183/4512/16 Головуючий у 1 й інстанції - Березюк В. В. Доповідач - Кононенко О.М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Бровченко Л.В., Сенченко І.М.

секретаря судового засідання Солодовник О.Д.,

за участю прокурора Грамма О.А.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

представник потерпілого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12016040350002410 від 16 червня 2016 року за апеляційними скаргами прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Шаповала Андрія Михайловича та представника потерпілого ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5, на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселе, Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, пенсіонера, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання один рік обмеження волі без позбавленням права керування транспортними засобами на підставі ст.ст. 75,76 КК України, звільнено останнього від відбування покарання з випробуванням строком на один рік, з покладенням на нього певних обов'язків.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - залишено без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - залишено без розгляду.

Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Цим вироком суду ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, за таких обставин.

16.06.2016 року близько 08.30 годин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі розташованій по вул. Боженко, зі сторони вул. Гетьманська в напрямку вул. Желєзняка м. Новомосковська Дніпропетровської області. В цей час, поблизу буд. № 62-А по вул. Боженко, ОСОБА_3, діючи необережно, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров'ю громадян, змінив напрямок руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та допустив зіткнення з мопедом «Yamaha Yoko», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який рухався зі сторони вул. Желєзняка в напрямку вул. Гетьманська, м. Новомосковська Дніпропетровської області.

Таким чином, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме: «Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водію ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у виді садна в потиличній області голови, закритих переломів зовнішньої кісточки лівої великогомілкової кістки і лівої малогомілкової кістки з крововиливом у порожнину лівого колінного суглобу (гематроз), синця на внутрішній поверхні правої гомілки, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я на строк понад 21-н день.

Таким чином, своїми діями, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

В апеляції:

- прокурор який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Шаповал А.М. просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність , а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання по даній статті у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор не оспорюючи кваліфікацію дій та обґрунтованість засудження ОСОБА_3 вважає, що даний вирок суду підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону який не підлягав застосуванню. Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку. Згідно вступної частини вироку, на момент призначення покарання засудженому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, виповнилось 74 роки і він являється пенсіонером за віком. Окрім того, у вироку суду зазначено, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_3 знаходиться дружина інвалід, яку обвинувачений вимушений періодично возити на огляд в медичні установи, в той же час, зазначені обставини в судовому засіданні фактично нічим не підвтердженно.

-Представник потерпілого ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити ОСОБА_3, більш суворе покарання з позбавленням права керування транспортними засобами строком до 3 років. Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.

-В обґрунтування апеляційної скарги представник потерпілого ОСОБА_4 зазначає, що з вироком суду ОСОБА_5 частково не згоден, а саме в частині визначення м'якого покарання обвинуваченому, а також безпідставного відмовлення у позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, та залишення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Вказує, що судом вірно встановлені обставини кримінального правопорушення. Призначене покарання ОСОБА_7 досить м'яке, оскільки ОСОБА_3 74 роки, він має погане самопочуття : зору, слуху, рухливості рук і він не може в повній мірі бути відповідальним водієм на автошляху. Зазначає, що судом враховано посилання позивачем на копії чеків на придбання ліків, однак суд у якості належних доказів може врахувати лише ті з них, які супроводжуються рецептом(тобто призначенням лікаря). Матеріали справи кримінального провадження містять Виписку із медичної картки стаціонарного хворого за № 3695 в період проходження лікування з 16.06.2016 року по 08.07.2016 року, № 4898 з 22.08.2016 року по 02.09.2016 року, № 5175 від 07.09.2016 року по 12.09.2016 року. У даних виписках в графі лікування чітко зазначено лікарські препарати, які були призначені лікарем та якими лікувалась особа.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши прокурора Грамму О.А., яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги прокурора, щодо вимог представника потерпілого відносно цивільного позову, проти їх задоволення заперечує, думку представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_5, які кожен окремо підтримали вимоги апеляційної скарги представника потерпілого та прокурора, наполягали на більш суровому покаранні обвинуваченому ОСОБА_3, та просили задовольнити позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 які заперечували проти задоволення апеляційних скарг представника потерпілого і частково прокурора, просили надати штраф і залишити право керування автомобілем, а цивільний позов залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції та висловлені в ході розгляду кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах, та ніким не оспорюється. Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, у скоєному щиро розкаявся.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України які виразились як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що останнім не оспорюється.

Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає слушною думку прокурора щодо неправильності застосування судом Закону при призначенні обвинуваченому покарання, вважає вказаний довід обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.3 ст.61 КК України, покарання у вигляді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей, віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_3 є особою пенсійного віку (а.с. 134), оскільки його вік становить 74 роки, що унеможливлює застосування до останнього покарання у вигляді обмеження волі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Щодо апеляційних вимог представника потерпілого стосовно задоволення цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, то дані вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні цивільного позову, судом першої інстанції не були об'єктивно з'ясовані усі обставини по відшкодуванню потерпілому збитків, які складають вартість придбаних ним лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення. Також судом першої інстанції незаконно та необґрунтовано було залишено без розгляду позовні вимоги потерпілого стосовно моральної шкоди. Не було взято до уваги, що потерпілий у зв'язку з ДТП, тривалий час знаходився в лікарні, терпів біль від отриманих тілесних ушкоджень, є особою пенсійного віку. Для відновлення і адаптації свого здоров'я, йому приходилось прикладати значні морально-психологічні зусилля.

Окрім того, згідно страхового полісу НОМЕР_3 цивільно - правова відповідальність власника автомобіля ОСОБА_3 застрахована в ПАТ Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» (а.с128,129). В даному випадку при пред'явленні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі.

Однак, як вбачається з вироку, вказані вимоги закону не виконані.

Враховуючи те, що суд не дотримався вимог чинного законодавства під час вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні, вважати обґрунтованим визначений судом порядок стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, колегія суддів не може.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню в частині вирішення цивільного позову з направленням його на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Що стосується доводів представника потерпілого в частині позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, то відсутні підстави для задоволення таких вимог, оскільки враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, наявність у нього дружини пенсіонера, інваліда 3 групи, використовування автомобіля в їх родині як засіб пересування, колегія суддів, вважає можливим застосувати покарання до обвинуваченного в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині призначення йому покарання - скасуванню з ухваленням свого вироку в цій частині.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури Шаповала Андрія Михайловича та представника потерпілого ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання та розв'язання цивільного позову - скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України покарання у вигляді штрафу в дохід деражави в розмірі 3400 гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.

В частині розв'язання цивільного позову, матеріали провадження в цій частині направити на новий розгляд до того ж суду в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині цей вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено і на нього може бути подані касаційні скарги у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді апеляційного суду:

_____ _______ ______

О.М. Кононенко Л.В. Бровченко І.М. Сенченко