ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/3989/16
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВСЕРВІС" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВСЕРВІС" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВСЕРВІС" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Одеській митниці Державної фіскальної служби, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09 липня 2016 року № 500060001/2016/610040/2; зобов'язання завершити контроль правильності визначення митної вартості товарів, із урахуванням заявленої митної вартості товарів та застосуванням основного методу визначення митної вартості товару.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як товариством надано усі необхідні документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товару для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.
При цьому, виявлені митним органом неточності в наданих товариством документах спростовані зібраними у справі доказами.
Більш того, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок ДП «Держзовнішінформ», що є належним доказом у справах щодо визначення митної вартості товарів.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2016 року ТОВ «Севсервіс» (в особі покупця) та Компанія «RIM COMPANY FISH» S.A.R.L. (в особі продавця) укладенно зовнішньоекономічний контракт № 01/06-UA.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного контракту, продавець продає, а покупець купує та зобов'язується оплатити морожену рибу і морепродукти, що іменується в подальшому товар. Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість та характеристика товару в партії, строки відвантаження, ціна та умови оплати вказуються у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно з п. 2.1 контракту, умовою поставки товару по контракту є CRF Одеса (Україна), відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів «Інкотермс» 2010.
Відповідно до умов п. 3 контракту, ціна товару вказується на кожну окрему партію в специфікаціях, валюта платежу USD, загальна сума контракту складає 500 000,00 USD та може бути змінена за згодою сторін.
Згідно з п. 4.1 контракту, оплата окремої партії товару здійснюється в USD, безготівковим способом, прямим грошовим переказом на розрахунковий рахунок продавця в строки і на умовах, вказаних в специфікаціях до контракту.
В липні 2016 року на адресу ТОВ «Севсервіс» надійшов товар - морожена тушка сардінелла, вагою нетто 3 102 кг. та морожена тушка сардина, вагою нетто 24 904 кг., торгівельної марки RIM COMPANY FISH, країна виробництва Марокко, виробник SOZACOP sarl.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення поставленого товару TOB «Севсервіс» подано до Одеської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію № 500060001/2016/006665 від 08 липня 2016 року.
В даному випадку, TOB «Севсервіс» визначило митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів TOB «Севсервіс» надано до Одеської митниці Державної фіскальної служби наступні документи: контракт № 01/06-UA, специфікацію № 1 від 06 червня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення № 0000461J від 06 червня 2016 року, сертифікат якості від 07 червня 2016 року, сертифікат про походження товару № 74/2016 від 14 червня 2016 року, інвойс № 26/2016 від 06 червня 2016 року, висновок про вартісні характеристики товару ДП «Держзовнішінформ» № 111/334 від 06 липня 2016 року, прайс-лист виробника від 01 червня 2016 року.
В свою чергу, дослідивши отримані документи митний орган прийшов до висновку про витребування від позивача додаткових доказів, а саме: страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; копія митної декларації країни відправлення, завірену належним чином та її переклад.
Також, декларанту запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення від 06 червня 2016 року № 0000461J та повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Внаслідок чого, 09 липня 2016 року TOB «Севсервіс» листом надіслало Одеській митниці ДФС витребувані додаткові документи, а саме: копію митної декларації країни відправлення завірену належним чином та її переклад; виписку з бухгалтерської документації, а також вказало, що страхування вантажу не проводилось, що відображено в виписці з бухгалтерської документації.
При цьому, Одеська митниця Державної фіскальної служби 09 липня 2016 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2016/610040/2, відповідно до якого визначила митну вартість товарів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та здійснила коригування вартості товару № 1 з 0,98 до 1,15 доларів США за кг нетто, товару № 2 з 0,98 до 1,15 доларів США за кг нетто.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким не погоджується судова колегія, про відмову у задоволенні позовних вимог так як позивачем належними доказами не підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за першим методом, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Згідно ст. 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судовою колегією встановлено, що позивачем для визначення митної вартості товарів за першим методом подано наступні документи: контракт № 01/06-UA, специфікацію № 1 від 06 червня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення № 0000461J від 06 червня 2016 року та її переклад, сертифікат якості від 07 червня 2016 року, сертифікат про походження товару № 74/2016 від 14 червня 2016 року, інвойс № 26/2016 від 06 червня 2016 року, висновок про вартісні характеристики товару ДП «Держзовнішінформ» № 111/334 від 06 липня 2016 року, прайс-лист виробника від 01 червня 2016 року, виписки з бухгалтерської документації.
З вищезазначених документів вбачається, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства.
Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатню кількість документації для застосування першого методу обчислення митної вартості товару.
В даному випадку, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу та суду першої інстанції про відмову у прийнятті висновку ДП «Держзовнішінформ» в якості підтвердження відповідності ціни товару поточній кон'юнктурі ринку.
Як встановлено у п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до листа Державного митного комітету України від 17 жовтня 1996 року №11/2-7737 «Щодо створення інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» висновки, підготовлені ДП «Держзовнішінформ» мають силу офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експертних контрактів, рівня цін за цими контрактами, а також інших аспектів ЗЕД та повинні прийматись до уваги митними органами при ціновому контролю.
Крім того, вантаж, що є предметом контракту, не страхувався, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на вказаних умовах, внаслідок чого позивачем обґрунтовано не надано відповідних документів.
Також колегія суддів погоджується з посиланнями апелянта, що так як спірний товар постачався під торгівельною маркою RIM COMPANY FISH то визначення виробником товару вказаної особи є правомірним, відповідно до листа Державної митної служби України від 13 грудня 2010 року №11/2-10.10/15938-ЕП.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу.
В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.
Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14.
При цьому, заявлена позивачем вимога щодо зобов'язання завершити контроль правильності визначення митної вартості імпортованих товарів із урахуванням заявленої митної вартості товарів та застосуванням основного методу визначення митної вартості товару, не підлягає задоволенню, так як на думку колегії скасування рішення про коригування митної вартості товару є достатнім засобом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.
При цьому, на думку колегії, зобов'язання судом митного органу застосовувати конкретні методи визначення митної вартості товару є втручанням у дискреційні повноваження такого органу.
Крім того, відповідно до ч 1 ст. 94 КАС України, в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що здійсненні позивачем витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, в межах задоволених позовних вимог, підлягають стягненню з суб'єкту владних повноважень, у сумі 2893,8 грн.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВСЕРВІС" - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року - скасувати, ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВСЕРВІС" - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060001/2016/610040/2 від 09 липня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВСЕРВІС" частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у розмірі 2893,80 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто три гривні та вісімдесят копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання постанови у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло
Судове рішення № 63246489, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 06.12.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 815/3989/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: