Ухвала суду № 63246131, 02.12.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

2 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2013 року та ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня і 10 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Житлово-будівельний кооператив «Космос», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частину квартири,

в с т а н о в и л а :

Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 28 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Апеляційний суд Житомирської області 23 грудня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду житомирської області від 23 грудня 2013 року залишила без змін.

10 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановила ухвалу, якою виправила описку у вступній, описовій та резолютивній частинах ухвали суду касаційної інстанції від 9 квітня 2014 року.

25 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2013 року та ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня і 10 вересня 2014 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом (пункт 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України; далі - ЦПК України).

На обґрунтування підстави для подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 16 червня 2016 року у справі «Валентина Юріївна Калинович проти України та 3 інші заяви».

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 3 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

Постановляючи ухвали, про перегляд яких порушує питання заявник, касаційний суд в ухвалі від 9 квітня 2014 року, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач не довів факту належності спірного майна подружжю ОСОБА_4; крім того, в ухвалі від 10 вересня 2014 року суд виправив допущену в ухвалі від 9 квітня 2014 року описку щодо правильного визначення ухваленого судового рішення.

Разом з тим ЄСПЛ в рішенні від 16 червня 2016 року у справі «Валентина Юріївна Калинович та 3 інші заяви» (серед яких і заява ОСОБА_4 за № 68049/14 від 9 листопада 2014 року) відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) дійшов висновку про вилучення зазначених заяв з реєстру справ на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, оскільки з огляду на характер визнань, які містяться в деклараціях Уряду, а також запропоновану суму відшкодувань, що є співмірною із сумами, які присуджуються у подібних справах, ЄСПЛ вважає подальший розгляд цих заяв невиправданим.

За своїм змістом зазначене рішення ЄСПЛ, на яке посилається ОСОБА_4 як на підставу перегляду ухвал суду касаційної інстанції від 9 квітня і 10 вересня 2014 року, не містить висновків щодо порушення Україною міжнародних зобов'язань та відповідних положень Конвенції при вирішенні спору у справі, за результатами розгляду якої ухвалено судові рішення, про перегляд яких подано заяву.

Таким чином, рішення ЄСПЛ про дружнє врегулювання скарги заявника не може бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України на підставі пункту 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

Керуючись статтею 353, частиною першою статті 354, статтею 355, частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Житлово-будівельний кооператив «Космос», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на Ѕ частину квартири за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 грудня 2013 року та ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня і 10 вересня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк