Ухвала суду № 63240877, 06.12.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/23254/16-ц

Провадження №2/522/9134/16

УХВАЛА

06 грудня 2016 року Приморський районний суд міста Одеса

у складі: головуючого судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання права власності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ПНКМНО ОСОБА_2, ПАТ «Перший Український ОСОБА_3» про визнання протиправним та скасування рішення ПНКМНО ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 10.06.2016 року 16:08:10, індексний номер 30002454; визнання за нею, ОСОБА_1, права власності на нерухоме майно, а саме: пятикімнатну квартиру загальною площею 164,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно представник позивача адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, а саме: пятикімнатну квартиру загальною площею 164,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ПАТ «Перший Український ОСОБА_3»;

- заборони державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, як спеціальним субєктам державної реєстрації речових прав, вчиняти дії, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, а так само вносити зміни до вже існуючих записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно нерухомого майна: пятикімнатної квартири загальною площею 164,8 кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, вул.. троїцька, 5, кВ. 5, та належить ПАТ «Перший Український ОСОБА_3»;

- заборони структурним підрозділам Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Одеської області, в тому числі Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради Одеської області та його територіальним відділам, як уповноваженому органу реєстрації місця проживання, здійснювати зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування вимог заяви представник позивача вказує, що існують всі підстави стверджувати, що ПАТ «ПУМБ» проводить роботу з продажу спірного майна. Зокрема, банк може безперешкодно скористатися реальною можливістю розпорядитися на власний розсуд спірним майном, яке є предметом позову. До того ж, ОСОБА_3 може передати право власності на майно іншим особам або вжити інших заходів щодо відчуження спірного майна. У звязку з чим просить, задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду в частині визнання права власності на спірне майно.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обовязковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного звязку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України уПостанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень установлених ч. 4 цієї статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходить з того, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду справи, суд може забезпечити позов наприклад, накласти арешт на майно, заборонити вчиняти певні дії, заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі.

Проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1, розглянувши заяву про вжиття заходівзабезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, а саме: в частині накладення арешту на спірне майно. В іншій частині задоволення заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки інші види забезпечення позову, про застосування яких просить представник позивача, не є співірними з позовними вимогами.

Керуючись ст..ст.151-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3» про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання права власності задовольнити частково.

Накласти арешт на пятикімнатну квартиру, загальною площею 164,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить Публічному акціонерному товариству «Перший Український ОСОБА_3».

Копію ухвали суду для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м.Одеса, вул. Черняховського, 6).

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Суддя Н.А. Ільченко

06.12.2016