Рішення № 63237924, 07.12.2016, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/381568/2016

325/1394/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Васильцової Г.А.,

при секретарі Міняйло А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №218АІ20131122001 від 22.11.2013 року, у сумі 81667,12 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 22.11.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №218АІ20131122001 згідно якого останній отримав кредит у розмірі 69450,00 гривень строком до 22.11.2020 року під 15,30% річних, та зобовязався повернути суму отриманих коштів та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у порядку та на умовах кредитного договору, щомісячними платежами, згідно встановленого графіку сплати кредиту.

Позивач свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач належним чином не виконує умови договору у звязку з чим станом на 20.07.2016 року у нього виникла заборгованість в розмірі 81667,12 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом 58459,02 гривень; сума заборгованості за відсотками 14124,17 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 3166,63 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 4173,91 грн., інфляційні витрати за кредитом 751,10 грн., інфляційні витрати за відсотками 992,29 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі, на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14.

Позивач в судове засідання не зявився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного вирішення справи не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлявся через розміщення оголошення на сайті суду.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача і за наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 525-527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 218АІ20131122001 на купівлю транспортних засобів, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 69450,00 гривень з процентною ставкою 15,30 % на перші три роки користуванням кредитом, тобто строком до 21.11.2016 року; на кожний наступний річний період відсоткова ставка за кредитом встановлюється в порядку визначеному в статті 2 Кредитного договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 12.11.2020 року (включно) /а.с. 3-8/.

Відповідно до умов Кредитного договору, а саме п. 1.1. Кредитор надає ОСОБА_1 грошові кошти на умовах забезпеченості, строковості, повернення, платності та цільового використання; п. 1.1.1 погашення кредиту здійснюється щомісячно 22 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту на умовах визначених договором та згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток 5 до договору); п. 4.1. у разі прострочення термінів сплати Ануїтетниїх платежів, визначених п. 1.1.1. Договору, комісій, передбачених умовами договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 3.2.3, 3.3.14, Договору, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Вищезазначений договір був підписаний сторонами.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши кредит у сумі 69450,00 гривень, що підтверджується копією меморіального ордеру № 218/001 від 22.11.2013 року /а.с. 412/, в свою чергу відповідач неналежним чином виконував умови цього договору.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та викладених в позові обставин, сума заборгованості станом на 20.07.2016 року складає 81667,12 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом 58459,02 гривень; сума заборгованості за відсотками 14124,17 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 3166,63 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 4173,91 грн., інфляційні витрати за кредитом 751,10 грн., інфляційні витрати за відсотками 992,29 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

Згідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526, ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З вимог ст. 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Доказів належного виконання зобовязань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача має бути стягнута сума заборгованості по кредиту за договором кредиту № 218АІ20131122001 від 22.11.2013 року, а саме: 58459,02 гривень - сума заборгованості за кредитом; 14124,17 грн. сума заборгованості за відсотками.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 3166,63 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 4173,91 грн., суд враховує те, що статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями громадянам, які зареєстровані та постійно проживають в зоні проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року.

Як вбачається з позовних вимог позивача та наданого розрахунку /а.с. 14-15/ позивач просить стягнути з відповідача сум пені, нарахованих: в період з 20.07.2015 року до 19.07.2016 року.

Враховуючи положення Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та наданий позивачем розрахунок, суд вважає необхідним відмовити позивачу в стягненні з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків, які нараховані банком після 14 квітня 2014 року.

Згідно до вимог ст. 625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р., за змістом ст 552, ч.2 ст. 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушенням боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті, полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязання.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, а тому вважає необхідним стягнути з відповідача інфляційні витрати за кредитом 751,10 грн., інфляційні витрати за відсотками 992,29 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог суму судового збору в розмірі 1254,14 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 88, 197, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 554, 610, 612, 624, 1049, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), заборгованість по договору кредиту № 218АІ20131122001 від 22.11.2013 року, в розмірі 74326 /сімдесят чотири тисячі триста двадцять шість/ гривень 58 копійок, яка складається із: 58459,02 грн. - заборгованості за кредитом; 14124,17 грн - заборгованості за відсотками, 751,10 грн - інфляційних витрат за кредитом, 992,29 грн - інфляційних витрат за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019), суму судового збору в розмірі 1254 гривень 14 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г.А. Васильцова