Ухвала суду № 63235457, 01.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/616/16-ц Провадження № 22-ц/772/2614/2016Головуючий в суді першої інстанції Карпінська Ю. Ф.Категорія 53Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого - Луценка В.В.,

суддів - Денишенко Т.О., Береговий О.Ю.,

при секретарі - Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про зміну дати звільнення, зобов'язання внести зміни до трудової книжки, стягнення коштів за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» - Іваненко Марії Володимирівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 липня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (далі - ПрАТ «Діпрозв'язок») про зміну дати звільнення, зобов'язання внести зміни до трудової книжки, стягнення коштів за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 зменшив та уточнив свої позовні вимоги (т.2,а.с.70-74, 120).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2015 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області по справі №128/4727/14-ц ПрАТ «Діпрозв'язок» зобов'язано звільнити ОСОБА_2 з роботи на підставі ч.3 ст.8 КЗпП України з 20.05.2013 року та стягнуто оплату відпускних, вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Наказом ПрАТ «Діпрозв'язок» №98/к від 13.04.2016 рокуОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 20.05.2013 року згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, наказано бухгалтерії здійснити всі виплати, присудженні судовим рішення від 02.06.2015 року на підставі постанови відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві від 06.04.2016 року (т.1,а.с.150).

Зазначений вище наказ було отримано ОСОБА_2 17.05.2016 року рекомендованим письмом, разом з трудовою книжкою.

В позовні заяві ОСОБА_2 зазначає, що його звільнення на підставі наказу ПрАТ «Діпрозв'язок» №98/к від 13.04.2016 року було проведено з порушеннями, оскільки трудова книжка, з вини відповідача, була отримана ним лише 17.05.2016 року, а тому днем його звільнення повинен вважатись день отримання копії трудової книжки. Окрім того, ОСОБА_2 просив стягнути з ПрАТ «Діпрозв'язок» на його користь кошти за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу за період з 20.05.2013 року по день повернення трудової книжки.

ОСОБА_2 також зазначив, що незаконними діями ПрАТ «Діпрозв'язок» йому було завдано матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, приниженні честі й гідності, порушенні нормального життєвого ритму, а тому просив відшкодувати йому 5000 гривень, а також судові витрати по оплаті послуг адвоката.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08 липня 2016 року позов задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_2 з роботи з ПрАТ «Діпрозв'язок» з 20.05.2013 року на день повернення трудової книжки - 17.05.2016 року.

Зобов'язано відповідача ПрАТ «Діпрозв'язок» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_2 про дату звільнення з «20.05.2013 року» на «17.05.2016 року».

Стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 кошти за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу за період з 20.05.2013 року по день повернення трудової книжки - 17.05.2016 року в розмірі 91617,75 гривень з відрахуванням всіх належних виплат на обов`язкові платежі та збори.

Стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000 гривень.

Стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 4350 гривень.

Стягнути з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь держави судовий збір в розмірі 919,18 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції представник ПрАТ «Діпрозв'язок» - Іваненко М.В. оскаржує його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, а тому просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення та заперечення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року по справі № 128/4727/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про зобов'язання звільнити з роботи шляхом видачі наказу про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України після закінчення відпустки з 20.05.2013 року, стягнення вихідної допомоги, відпускних, середнього заробітку при звільненні за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: поновлено строк звернення до суду ОСОБА_2; зобов'язано ПрАТ «Діпрозв'язок» здійснити звільнення з роботи ОСОБА_2 шляхом видачі наказу про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України після закінчення відпустки строком в 27 календарних днів з 20.05.2013 року; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 відпускні в розмірі 3365,55 грн.; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі 9195,78 грн.; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 оплату за час затримки розрахунку в розмірі 62200,35 грн.; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5500,00 грн., в стягненні решти сум по позовним вимогам відмовлено, що підтверджується копією вказаного рішення (т.1,а.с.48-52).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21.07.2015 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року скасовано, у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі, що підтверджується копією вказаного рішення (т.1,а.с.53-59).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21.07.2015 року скасовано, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року залишено в силі, що підтверджується копією вказаної ухвали (т.1,а.с.60-62).

Таким чином, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року набрало законної сили 20.01.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням касаційної інстанції, представником відповідача була подана заява про перегляд судового рішення касаційної інстанції від 20.01.2016 року. Постановою Верховного Суду України від 06.04.2016 року в задоволенні заяви про перегляд судового рішення було відмовлено (т.1,а.с.158-169,170-174).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві від 06.04.2016 року, на підставі заяви стягувача про примусове виконання, було відкрито виконавче провадження №50734168 з виконання виконавчого листа №128/4727/14-ц, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області від 19.02.2016 року, про стягнення з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 81261,68 грн. та встановлено строк самостійного виконання вказаної постанови до 12.04.2016 року, що підтверджується її копією (т.1 а.с.155).

Вказана постанова державного виконавця була направлена ПрАТ «Діпрозв'язок» лише 11.14.2016 року, що підтверджується копією конверту (т.1,а.с.156) та витягом з сайту Укрпошта (т.1,а.с.157).

З копії наказу ПрАТ «Діпрозв'язок» №98/к від 13.04.2016 року вбачається, що вказаним наказом наказано: 1) звільнити з роботи ОСОБА_2, провідного інженера з охорони праці, служби з охорони праці №07, з 20.05.2013 року згідно ч.3 ст.38 КЗпП України; 2) бухгалтерії згідно резолютивної частини рішення суду від 02.06.2015 року на підставі постанови відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві від 06.04.2016 року (ВП №50734168) «Про відкриття виконавчого провадження» здійснити наступні виплати ОСОБА_2 через розрахунковий рахунок відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві, а саме: компенсацію за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 3365,55 грн.; вихідну допомогу в сумі 9195,78 грн.; оплату за час затримки розрахунку за 499 днів в сумі 62200,35 грн.; моральну шкоду частково в сумі 1000 грн.; судові витрати за послуги адвоката в сумі 5500 грн.; 3) відділу кадрів та діловодства надіслати поштовим відправленням ОСОБА_2 за адресою: 23223, Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, вул. Пирогова, 6, яка вказана у виконавчому листі №128/4727/14-ц від 19.02.2016 року, наступні документи: копію наказу про звільнення, платіжні доручення про перерахунок коштів на користь ОСОБА_2 через відділ ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві, трудову книжку ОСОБА_2 (підстава: заява ОСОБА_2 від 22.04.2013 року; постанова відділу ДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві від 06.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50734168) (т.1,а.с.150;т.2,а.с.77-78).

Факт виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року підтверджується копіями платіжних доручень №5033 від 14.04.2016 року, №5034 від 15.04.2016 року (т.1,а.с.151,152); описом вкладення у цінний лист (з описом поштового відправлення) (т.1,а.с.153); копією супровідного листа ПрАТ «Діпрозв'язок» за №323/03 від 18.04.2016 року, адресованого ОСОБА_2 (т.1,а.с.154).

17.05.2016 року ОСОБА_2 особисто отримав у поштовому відділенні оригінал трудової книжки, копію наказу про звільнення, копії платіжних доручень про перерахування коштів, що підтверджується поштовим повідомленням (т.2,а.с.6,89) та копією конверту (т.2,а.с.75).

З копії книги реєстрацій трудових книжок співробітників, які приймаються на роботу в ПрАТ «Діпрозв'язок», вбачається, що під порядковим №3425 ОСОБА_2 значиться як провідний інженер з охорони праці в структурному підрозділі № 07, в графі «дата прийому або заповнення трудової книжки чи вкладиша до неї» зазначена дата «02.01.2013 року» (т.2,а.с.33-45).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що його було звільнено з ПрАТ «Діпрозв'язок» 20.05.2013 року згідно ч.3 ст.38 КЗпП України (наказ №98/к від 13.04.2016 року) (т.2,а.с.76).

Відповідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В матеріалах справи відсутні відомості про письмову згоду ОСОБА_2 на пересилання трудової книжки поштою.

Частиною 6 статті 235 КЗпП та пунктом 4.1 зазначеної Інструкції передбачено, що в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Позивачем, як доказ звернення до відповідача з вимогою про повернення трудової книжки, надано копію листа від 07.01.2014 року, який, як він зазначає, був направлений на адресу відповідача електронною поштою (т.1,а.с.209).

Однак, як було зазначено раніше, ОСОБА_2 отримав оригінал трудової книжки поштою лише 17.05.2016 року (т.2,а.с.75).

Враховуючи наведе, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, щодо задоволення позовної вимоги, щодо зміни дати звільнення.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно роз'яснення, викладеного у п.32 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки згідно зі ст.235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно з п.8 цієї Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Згідно копії довідки про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку страхових виплат) №61, виданої ПрАТ «Діпрозв'язок» від 12.11.2014 року, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (доход) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати (графа 3+графа 4), гривень, на кількість робочих днів та становить 124,65 грн. (т.2,а.с.66).

Таким чином, оскільки з 20.05.2013 року - з дати звільнення згідно наказу про звільнення по 17.05.2016 року - по день отримання трудової книжки ОСОБА_2 минуло 735 дні, то суд першої інстанції, відповідно до вимог Закону, правомірно стягнув з відповідача кошти за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу за цей період в розмірі 91617,75 гривень (735 дні х 124,65 гривень).

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, судова колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Також, у відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Своїми неправомірними діями ПрАТ «Діпрозв'язок», з затримки видачі трудової книжки, спричинили ОСОБА_2 моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, спричинених порушенням його конституційного права на працю, неможливістю працевлаштуватися в іншому місці (у зв'язку з відсутністю трудової книжки), втраті нормальних життєвих зв'язків, а тому судова колегія погоджується із визначеною судом першої інстанції розміром компенсації в сумі 3000 гривень.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст.79 ЦПК України до судових витрат, крім інших, відносяться судовий збір, витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Статтею 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, враховуючи акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2016, вірно визначив розмір компенсації витрат на правову допомогу, за послуги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, у розмірі 4350 гривень.

Доводи апеляційної скарги, про існування інших судових рішень з аналогічними позовними вимоги до ПрАТ «Діпрозв'язок», спростовуються наступним.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013 року у цивільній справі №128/1539/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Діпрозв'язок» про стягнення заробітної плати, середньої заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди та інші вимоги, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, а саме: стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «Діпрозв'язок» заборгованість по заробітній платі в сумі 9896,85 грн., 1500,00 грн. моральної шкоди та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 12396,00 грн.; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» в дохід держави судовий збір в розмірі 458,80 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, що підтверджується копією вказаного рішення (т.1,а.с.42-43).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 21.01.2014 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013 року було змінено, а саме: стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» на користь ОСОБА_2 оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 5988,78 грн., моральну шкоду 1500,00 грн. та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, а всього 8488,78 грн.; стягнуто з ПрАТ «Діпрозв'язок» в дохід держави 243,60 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, що підтверджується копією вказаного рішення (т.1,а.с.44-47).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 21.01.2014 року (т.1,а.с.93, 208).

Таким чином, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2013 року набуло чинності 21.01.2014 року.

Окрім того, відповідач ПрАТ «Діпрозв'язок» посилається на вже зазначене рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02.06.2015 року по справі №128/4727/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «Діпрозв'язок» про зобов'язання звільнити з роботи шляхом видачі наказу про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України після закінчення відпустки з 20.05.2013 року, стягнення вихідної допомоги, відпускних, середнього заробітку при звільненні за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 року та з цього дня набрало законної сили.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак при розгляді зазначених цивільних справ №128/1539/13-ц та №128/4727/14-ц судами не розглядались питання про: зміну дати звільнення; зобов'язання внести зміни до трудової книжки; стягнення коштів за час затримки трудової книжки та вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди (з зазначених раніше підстав).

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на обставинах та матеріалах справи, відповідає нормам матеріального та вимогам процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування його відсутні.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» - Іваненко Марії Володимирівни відхилити, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Суддя-доповідач: __ Луценко В.В.

Судді: __ Денишенко Т.О.

__ Береговий О.Ю.