Постанова № 63235249, 21.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22496/16-а

Провадження № 2-а/127/819/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2016 м . Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання дій незаконними та скасування реєстраційного запису,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання дій незаконними та скасування реєстраційного запису.

Позовні вимоги мотивував тим, що позивач являється членом КС «Злагода», її вкладником та засновником, йому стало відомо, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником КС «Злагода» з 06.05.2016 року значиться ОСОБА_4. 12.05.2016 року за реєстраційним записом № 11741070014003531 відбулася зміна керівника юридичної особи та зміна складу підписантів. Зміни до реєстру були внесені державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_5.

Щодо здійснення вищезгаданого реєстраційного запису № 11741070014003531 від 12.05.2016 року слідчим управління Вінницького відділу поліції ГУ Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016020010003785 від 20.05.2016 року, порушеному за заявою легітимного голови правління КС «Злагода» ОСОБА_6

27.07.2016 року позивачем до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області була подана заява про залучення його до провадження як потерпілого.

06.08.2016 року позивача визнано потерпілим в кримінальному провадженні № 12016020010003785 від 20.05.2016 року.

Вивчивши матеріали реєстраційної справи КС «Злагода», що стали підставою для вивчення реєстраційного запису № 11741070014003531 від 12.05.2016 року, позивач вважає ці документи неправомірними, підробленими, а дії державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_5 незаконними, а реєстраційний запис таким, що підлягає скасуванню.

Просив суд визнати незаконними дії державного реєстратора Виконавчого комітету вінницької міської ради ОСОБА_5 при вчиненні реєстраційного запису № 11741070014003531 від 12.05.2016 року, що полягали у внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, що не повязанні зі змінами в установчих документах та призвели до зміни керівника КС «Злагода» та зміну складу підписантів. Скасувати реєстраційний запис № 11741070014003531 від 12.05.2016 року, вчинений державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_5 , що полягав у внесенні у внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах та призвів до зміни керівника КС «Злагода» та зміну складу підписантів, а саме:Пекарук ОСОБА_7, 06.05.2016 року керівник.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав за обставин викладених позові, просив суд його задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожна окремо, позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Даного висновку суд дійшов зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником КС «Злагода» з 06.05.2016 року значиться ОСОБА_4. 12.05.2016 року за реєстраційним записом № 11741070014003531 відбулася зміна керівника юридичної особи та зміна складу підписантів. Зміни до реєстру були внесені державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_5 (а.с.11-16).

Щодо здійснення вищезгаданого реєстраційного запису № 11741070014003531 від 12.05.2016 року слідчим управління Вінницького відділу поліції ГУ Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016020010003785 від 20.05.2016 року, порушеному за заявою легітимного голови правління КС «Злагода» ОСОБА_6

27.07.2016 року позивачем до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області була подана заява про залучення його до провадження як потерпілого.

06.08.2016 року позивача визнано потерпілим в кримінальному провадженні № 12016020010003785 від 20.05.2016 року (а.с.18).

Відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових, осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

При цьому, обовязковою умовою визнання оскаржуваного рішення або дії суб'єкта владних повноважень незаконним та його скасування є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням чи дією, що витікають із сформульованого в п.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок позивача у правовідносинах не може братися до уваги.

Отже, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), Встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.10.2016 по справі №К/800/19889/16.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь - яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 року у справі № 800/134/15.

Слід звернути увагу на те, що реєстраційна дія (реєстраційний запис), що оскаржуються позивачем є актом індивідуальної дії, які породжують права і обовязки тільки для того субєкта, якому їх адресовано.

Згідно з частиною другою статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне субєктивне право, яке зявляється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього, такого ж висновку дійшов ВАСУ в ухвалі від 20.09.2016 по справі №К/800/24600/16.

Аналізуючи вищенаведені норми права Верховний Суд України у рішенні від 15 липня 2014 року (справа №21-273а14) прийшов до висновку, що особа, яка не має безпосереднього відношення до нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії не може оскаржити цей акт у судовому порядку, оскільки він не зачіпає її прав та обовязків.

У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Також, в своїй постанові від 10 квітня 2012 року, справа 21-1115во10, Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої статті 2 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висловив наступну правову позицію: "суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

Державним реєстратором права ОСОБА_1 не порушені, оскільки реєстраційна дія про зміну керівника не стосується прав та обовязків членів кредитної спілки, суд приходить до висновку що у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,17,19,99,104,105,106 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В позові ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання дій незаконними та скасування реєстраційного запису-відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: