Рішення № 63233897, 22.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4039/16

В справі № 760/8449/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Носачова А.К.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_7

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2, 3-я особа: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради/Київської міської державної адміністрації/ про визнання частково недійсним рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та відновлення становища земельної ділянки, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить:

- визнати частково недійсним рішення Київради №922/922 від 18 грудня 2008 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 999 кв.м. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, у м/р Жуляни Солом»янського району м. Києва в частині 450 кв.м.;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 999 кв.м. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, у м/р Жуляни Солом»янського району м. Києва, який виданий відповідачу ОСОБА_2;

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 450 кв.м. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, у м/р Жуляни Солом»янського району м. Києва, за територіальною громадою м. Києва і включити її до категорії земель запасу м. Києва.

Посилається в позові на те, що спірна земельна ділянка площею 450 кв.м., яка входила до складу земельної ділянки площею 0,20 га, протягом дев'ятнадцяти років безперешкодно та відкрито використовувалась її сім»єю і забезпечувала обслуговування будинку №102, а з 2010 року і домоволодіння АДРЕСА_2.

В 2008 році був погоджений проект землеустрою про відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 та заведена кадастрова справа №А-13224 від 2008 року площею 1000 кв. м., до складу якої входила і спірна частина земельної ділянки площею 450 кв.м.

На підставі рішення Київської міської ради № 608/2677 від 29 жовтня 2009 року 01 березня 2010 року їй був виданий Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0597 га, а спірною частиною земельної ділянки площею 450 кв.м. вона продовжувала користуватися для забезпечення обслуговування домоволодіння АДРЕСА_2 під місце для автомобіля (індивідуальний гараж) та для влаштування проїзду.

10 липня 2015 року вона звернулася до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради КМДА із запитами щодо даної частини земельної ділянки та отримала відповідь, що земельна ділянка площею 0,045 га (450 кв.м.) на підставі рішення Київської міської ради від 18 грудня 2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва (справа №А-14203), яка обліковувалася за домоволодінням АДРЕСА_2, передана у власність відповідачу ОСОБА_2

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 року рішення Київської міської ради від 18 грудня 2008 року №922/922 визнано протиправним та скасовано в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки у розмірі 999 кв.м. у приватну власність.

При розгляді справи було встановлено, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради / КМДА/ не готував та не погоджував проект рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки відповідачу у власність.

В свою чергу у неї на той час існували висновки-погодження від Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 травня 2008 року, присвоєно поштову адресу новозбудованому будинку: АДРЕСА_2, погодження ВАТ »Київпроект» та витяг з чергового кадастрового плану та інші матеріали для відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво.

Дана частина земельної ділянки поєднана з земельною ділянкою, яка передана їй у власність, однак оспорюваним рішенням Київради було порушено її право на отримання спірної земельної ділянки у власність.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача - Київської міської ради подав до суду письмові пояснення і просить розглядати справу в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання неодноразово не з'являся, про час розгляду справи повідомлявся судом у порядку та строки, визначені ст. ст.74, 76 ЦПК України.

Про причини неявки суд до відома не ставив.

Судові повістки, що направлялися судом відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи та його клопотанні до суду, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв»язку з закінченням терміну зберігання.

Повідомити відповідача про час розгляду справи будь-яким іншим способом суду не вдалося.

Таким чином, суд використав усі наявні у нього можливості для забезпечення явки відповідача в с удове засідання.

При цьому суд зважає на те, що відповідач володів інформацією про знаходження справи в провадженні суду та подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 08 серпня 2016 року та 05 вересня 2016 року з різних причин. Документів, які б підтверджували поважність причин його неявки в судові засідання суду не надав.

/ а.с. 92 - 93; 106; - 108; 111 - 112 120 - 121; 125 /

За час знаходження справи в провадженні суду відповідач рухом справи в суді не цікавиться і про зміну місця проживання суд також не повідомляв.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Враховуючи ці обставини, неотримання відповідачем судових повісток та неповідомлення суд про причини неявки в судові засідання, суд приходить до висновку про неявку відповідача в судове засідання без поважних причин і вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Представник третьої особи - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) ради подав до суду письмові пояснення і просить у позові відмовити.

Просить розглядати справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов»язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Судом встановлено, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_2.

Власниками житлового будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5- чоловік та донька позивачки.

Відповідно до технічного паспорта, відкоригованого станом на 18 січня 2008 року, за домоволодінням АДРЕСА_2 значиться земельна ділянка розміром 20 000 кв.м., користувачами якої була сім»я позивачки.

Це ж підтверджується архівною довідкою архівного відділу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06 грудня 2007 року, довідкою архівного фонду « Жулянська сільська рада» від 24 лютого 1996 року та довідками Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва про сплату податку на землю.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 19 грудня 2011 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 13 грудня 2011 року, позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_2.

Як вбачається з технічних паспортів на будинки та підтверджено позивачкою, будинок АДРЕСА_2 зведений на земельній ділянці, яка була закріплена за будинком №102.

Згідно з технічним паспортом на будинок АДРЕСА_2, вул. Весняна межує з вул. К. Маркса.

Відповідно до рішення Київської міської ради №608/2677 від 29 жовтня 2009 року 01 березня 2010 року позивачці виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, яка знаходиться по АДРЕСА_2, в розмірі 0, 0597га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2.

/ а.с. 52 - 69 /

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради.

Згідно пункту 1 ст. 59 Закону Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 12 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин / до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, повноваження щодо розпорядження землями в межах м. Києва здійснює Київська міська рада.

Рішенням Київської міської ради від 18 грудня 2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» / п.п. 3,4 рішення / вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 4,5847 га, відведеною гаражно-будівельному кооперативу "Жуляни-1" (лист-згода № 43/1 від 11.01.2007), та зарахувати її до земель запасу житлової та громадської забудови; припинити право користування земельною ділянкою площею 1,9464 га, відведеною об'єднаному кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів і стоянок - ГБК "Центр" (лист-згода № 1 від 19.01.2009), та зарахувати її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Відповідно до додатку 1 даного рішення частина даної земельної ділянки розміром 999 кв.м. виділена відповідачу, а 01 жовтня 2009 року йому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.

/ а.с. 11 - 32 /

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 18 грудня 2008 року №922/922 в частині передачі відповідачу у приватну власність земельної ділянки площею 999 кв.м. по АДРЕСА_1 в частині 324,21 кв.м.

/ а.с. 33 - 40 /

Даним судовим рішенням було встановлено, що Головне управління земельних ресурсів не готувало та не погоджувало проект рішення Київської міської ради про передачу відповідачу земельної ділянки у власність.

Це ж підтверджено і поясненнями Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) / раніше Головне управління земельних ресурсів / в поясненнях на позов.

Цим же рішенням встановлено, що інформація щодо розгляду на засіданні архітектурно-містобудівної ради та схвалення містобудівних планувальних рішень містобудівної документації з відповідними рекомендаціями стосовно зазначеної земельної ділянки в базі даних Департаменту містобудування та архітектури відсутня.

/ а.с. 33 - 40 /

Відповідно до ст.9 Земельного кодексу України / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у

галузі земельних відносин на їх території належить, у тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26 травня 2004 року, який діяв на момент передачі відповідачу спірної ділянки у власність, він визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Одною з підстав розроблення проектної документації є рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок;

Розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (далі - виконавець).

Розроблений проект відведення земельної ділянки виконавець подає у випадках, установлених статтями 118 і 123 Земельного кодексу України, на погодження відповідній комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, за місцем розташування земельної ділянки.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

За повідомленням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради вбачається, що Департамент не готував та не погоджував проект відведення земельної ділянки відповідачу.

В свою чергу, з Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачці, складеного ТОВ НВП»ТОПОС» у 2008 році, ним було передбачено передати позивачці у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.

Заява позивачки пройшла всі погодження, а технічна документація виготовлена та оформлена в порядку, визначеному законом.

/ а.с. 135 - 181 /

Як зазначено вище, позивачці було передано у приватну власність 0, 06га земельної ділянки.

З Витягів щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов провадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об»єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації, вул. Весняна в м/р Жуляни межує з АДРЕСА_2.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що виділена відповідачу у власність земельна ділянка межує з її будинком та земельною ділянкою, на якій він розташований, і якою користується вона та її сім»я протягом тривалого часу.

/ а.с. 182 - 192 /

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.4 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року /у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумаченню окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є амостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки в частині визнання недійсним Рішення Київської міської ради від 18 грудня 2008 року №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» в частині передачі відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки у розмірі 999 кв.м. по АДРЕСА_1 в частині 450 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За змістом ч.1 ст.126 кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За правилами ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом.

У випадку визнання недійсним правочину, може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз»яснено, що судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

На час виникнення спірних правовідносин документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку та видавалися на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, були Державні акти на право власності на землю.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-103 цс12 та від 4 червня 2014 p. у справі № 6-46цс14, які є обов»язковими для суду відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце уразі їх видання з порушенням вимог закону, всупереч рішень чи угод.

У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

З цього правового висновку виливає, що визнання недійсним Державного акта на право власності на землю може бути належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку лише в разі їх видання з порушенням вимог закону чи всупереч рішенню про передачу земельної ділянки у власність.

Виходячи з викладеного вище, висновку суду про недійсність рішення Київської міської ради в частині передачі земельної ділянки відповідачу у власність, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки і в цій частині.

Що решти вимог позивачки, суд виходять з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста віднесено до повноважень Київської міської ради.

Згідно з ч.1 ст.84 кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Тобто, з точки зору закону особа має право звернути до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені.

Особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать.

Статтею 45 ЦПК України встановлено підстави та порядок звернення до суду за захистом інтересів інших осіб та визначено осіб, які мають право на таке звернення.

Виходячи з того, що позивачка не наділена таким правом, а саме діяти в інтересах держави в особі Київської міської ради, підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Крім того, згідно з листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради №057029-08/П-7998-8346 від 12 серпня 2016 року земельна ділянка АДРЕСА_1 відповідно до постанови слідчого відділу Управління служби безпеки України від 23 липня 2010 року №37499, 03 вересня 2010 року №1601-б та від 15 листопада 2012 року №54854 визнана речовим доказом та на неї накладено арешт в кримінальних справах відповідно №50-6217, №1601 та №1663.

Відповідно до вказаних постанов заборонено будь-яким особам та установам вчиняти будь-які дії з даними земельними ділянками (вчиняти угоди, оформляти право власності, видавати державні акти про право власності, вчиняти інші дії).

Таким чином, підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 9, 81, ч.1 ст.84, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116, ч. ч. 6-9 ст. 118, ч.1 ст.125, ч.1 ст.126, ч. 3 ст. 152, ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково недійсним рішення Київської міської ради № 922/922 від 18 грудня 2008 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 999 кв.м. по АДРЕСА_1 / кадастровий номер НОМЕР_1 / в частині 450, 00 кв.м.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 999 кв.м. по АДРЕСА_1 / кадастровий номер НОМЕР_1 / серії НОМЕР_4 від 31 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_2.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя