Ухвала суду № 63230274, 06.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/979/15-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/5951/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 06.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Гуля В.В.

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину щодо скасування заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 3 червня 2009 року помер його рідний брат ОСОБА_4, якому належала квартира АДРЕСА_1. За час свого життя, а саме 31 травня 2008 року, спадкодавець склав заповіт, яким він заповів квартиру ОСОБА_3 Однак після складення заповіту ОСОБА_3 припинив доглядати за спадкодавцем. 31 травня 2009 року ОСОБА_4 розірвав заповіт. Він мав намір скасувати його у встановленому порядку, але не встиг зробити це у звязку зі смертю. 9 лютого 2010 року відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цей обєкт нерухомого майна.

Просив визнати дійсним скасування заповіту та визнати недійсним видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при невідповідності окремих висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідчач ОСОБА_3А посилаючись на поучення норм процесуального права, а саме, вважав, що рішення суду не може ґрунтуватись лише на показах свідків, які мають суттєві розбіжності просив змінити вказане рішення в частині правового обґрунтування.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання дійсним правочину щодо скасування заповіту відсутні, оскільки відсутні обставини, які обєктивно перешкоджали та унеможливлювали нотаріальне посвідчення скасування ОСОБА_4 заповіту. А оскільки ОСОБА_4 у встановленому порядку не скасував заповіт то підстави для визнання недійсним виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.219 цього Кодексу у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до ч.1, ч.7 ст.1254 ЦК України в редакції, що була чинною на час смерті спадкодавця, заповідач мав право у будь-який час скасувати заповіт. Скасування заповіту мало бути посвідчено нотаріусом.

Судом першої інстанції встановлено, що 3 червня 2009 року помер ОСОБА_4, якому належала квартира АДРЕСА_2. Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтва про смерть серії 1-ОК №156434 від 9 червня 2009 року (а.с.11, 123), копією дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 січня 2010 року (а.с.132), копією дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом №2-2075 від 26 грудня 2008 року (а.с.134) та копією витягу №25170837 від 28 січня 2010 року з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.136).

За час свого життя, а саме 31 травня 2008 року, ОСОБА_4 склав заповіт (а.с.6, 129), яким спадкодавець заповів ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

3 червня 2009 року відповідач подав до Бориспільської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.122). 9 лютого 2010 року державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7, 140).

Аналіз показань допитаних у судовому засіданні як свідків ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 підтверджує те, що, дійсно, ОСОБА_4 мав намір скасувати заповіт. Однак спадкодавець не реалізував свій намір та не вчинив цей правочин щонайменше в простій письмовій формі.

З показів свідків вбачається, що відсутні обставини, які обєктивно перешкоджали та унеможливлювали нотаріальне посвідчення скасування ОСОБА_4 заповіту.

Відповідно до ч.1 ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи, що ОСОБА_4 у встановленому порядку не скасував заповіт, а тому відповідач ОСОБА_3 мав право на спадкування після смерті спадкодавця суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання недійсним виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом відсутні.

Враховуючи обставини справи та на підставі наявних в справі доказів, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилаються апелянтиі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: