Вирок № 63227457, 06.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/937/16-к Провадження №11-кп/773/639/16 Головуючий в 1 інстанції Лях В. І. Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач : Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Пазюка О.С., Опейди В.О.,

з участю секретаря Білоуса І.Л.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та проживає в АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, несудимий,

визнаний винним за ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому залишено попередній запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 6657,16 грн., моральну шкоду у розмірі 150000 грн., разом 156657,16 грн.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_4 до страхової компанії ПрАТ «Провідна» про стягнення страхового відшкодування за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду здоров'ю, моральної шкоди, залишено без розгляду.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави: в особі управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області 290 грн.; в особі управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації 10862,97 грн.

Вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 30 січня 2016 року, о 19.30год., керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, на вул.Стадіонній в смт.Заболоття Ратнівського району Волинської області, під час об'їзду по правому узбіччю стоячого на смузі руху автомобіля марки «Ауді», з увімкненим ближнім світлом фар та аварійною сигналізацією, проявив безпечність та неуважність, при цьому на узбіччі наїхав на пішохода ОСОБА_3 Внаслідок наїзду автомобіля, потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги пунктів 2.3 б); 2.9 а); 10.1; 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху України зобов'язуючих водія; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; забороняючих водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки для іншим учасника руху; у темну добу та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості; в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди.

У поданій апеляції прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання та застосування до обвинуваченого вимог ст.75 КК України та звільнення від відбуття додаткового покарання. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підстав ст..ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням відповідних обов'язків.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, захисника та обвинуваченого, які апеляційну скаргу прокурора заперечили та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України є правильною і також не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зі змісту ст.75 КК України вбачається, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.

Згідно ч.3 ст.55 КК України, при призначенні позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону не в повній мірі.

Як убачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного. Окрім того, враховано і думку потерпілого, який не наполягав на покаранні, яке необхідно відбувати реально.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, суд відніс те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, з позитивної сторони характеризується по місцю проживання, щире каяття, сприяння в розкритті кримінального правопорушення, часткове відшкодування заподіяного злочином збитку, а обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і це не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції прокурор, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання саме у виді позбавлення волі та про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На думку суду, таке покарання, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Разом з тим, суд першої інстанції, при звільненні ОСОБА_5 від призначеного покарання, звільнив останнього від додаткового покарання, що суперечить вимогам ч.3 ст.55 КК України.

За таких обставин вирок суду в частині застосування ст.75 КК України до додаткового покарання не можна визнати законним та обґрунтованим, внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому апеляційна скарга прокурора про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Таким чином, на підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України, суд вважає за необхідне вирок першої інстанції в частині звільнення від відбуття додаткового покарання на підставі ст.75 КК України скасувати у зв'язку з застосуванням закону, який не підлягає застосуванню, при цьому постановити новий вирок.

В решті вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині звільнення від відбуття додаткового покарання скасувати.

Залишити призначене судом покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді