Ухвала суду № 63226464, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Київ К/800/22883/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року

у справі №805/2616/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Керампром» (надалі - ПАТ «Керампром»)

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - Костянтинівська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПАТ «Керампром» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ: від 02.03.2015 року №0000581501 в повному обсязі; від 02.03.2015 року №0000601501 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4705,33 грн.; від 02.03.2015 року №0000591501 в повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень, жовтень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за жовтень 2014 року, результати якої оформлено актом від 13.02.2015 року № 10/05-14-15-01-11-4-24655289.

За наслідками здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ «Керампром» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтехніка» апарату високого тиску з підігрівом води HDS 695 M Eco з огляду на недоліки представленої податкової накладної від 12.09.2014 року №11 (номенклатура товару заповнена не державною мовою) та ненадання доказів на підтвердження використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності, а також безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 5646,40 грн. на підставі податкової накладної від 25.09.2014 року №13, оригінал якої на перевірку не надано.

Крім цього, встановлено порушення позивачем п. 200.1, 200.4, 200.11, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 93273,00 грн. та завищення заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року на 95740,00 грн.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що відповідно до даних податкової декларації з податку на додану вартість, поданої ПАТ «Керампром» за вересень 2014 року, в останнього виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 93273,00 грн. Проте, платник не заявив вказану суму до відшкодування в рядку 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, а відобразив її в рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації та в подальшому заявив до відшкодування в декларації за жовтень 2014 року.

Відтак, за доводами контролюючого органу, оскільки позивач у періоді (вересні 2014 року), в якому в нього виникло право на бюджетне відшкодування, таким правом не скористався, він не може отримати відшкодування в наступному податковому періоді (жовтні 2014 року), а зазначена сума підлягає зарахуванню в зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів.

На підставі зазначеного акту перевірки Костянтинівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 02.03.2015 року №0000581501, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 95740,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 47840,00 грн.; від 02.03.2015 року №0000601501, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5646,00 грн. (оскаржується в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4705,33 грн.); від 02.03.2015 року №0000591501, згідно з яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 93273,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість залежить від отримання ним належним чином складеної податкової накладної за результатами фактично здійсненої (реальної) господарської операції з придбання основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В свою чергу, при оцінці відповідності оформлення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак, заповнення номенклатури товару в податковій накладній не державною мовою не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної та реального здійснення відповідної операції, що відповідачем фактично не заперечується, й, відповідно, не тягне втрати нею статусу належного податкового документа.

Крім того, як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, господарський характер витрат позивача на придбання апарату високого тиску з підігрівом води HDS 695 M Eco обумовлено необхідністю очищення вагонів з метою забезпечення вимог щодо якості глини, яку реалізує ПАТ «Керампром», а також миття робочого взуття працівників, задіяних на складі та в кар'єрі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів відповідача щодо незаконності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 25.09.2014 року №13, суди встановили, що ПАТ «Керампром» допущено арифметичну помилку та задекларовано вказану накладну на неправильні суми поставки та податку на додану вартість - 33878,40 грн. та 5646,40 грн. відповідно, у той час як вірними сумами є 28232,00 грн. та 4705,33 грн. Тобто, фактично позивачем завищено податковий кредит за жовтень 2014 року на 941,07 грн., що складає різницю між сумами 5646,40 грн. та 4705,33 грн., а не на 5646,00 грн., як помилково вважає Костянтинівська ОДПІ.

Надаючи правову оцінку твердженню контролюючого органу про заниження платником суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 93273,00 грн. та завищення заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року на 95740,00 грн., суди цілком об'єктивно врахували правила п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, згідно з якими сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України).

Системне тлумачення вказаних положень дає підстави вважати, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Чинне податкове законодавство не ставить також право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відмова контролюючого органу в розглядуваній ситуації в реалізації права позивача на бюджетне відшкодування лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене ним у наступному податковому періоді, за яким воно виникло, не може бути визнана правомірною.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ І.Я. Олендер