Ухвала суду № 63226463, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Київ К/800/40407/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив скасувати рішення № 20069780 «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» від 17 березня 2015 року та зобов'язати провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна на 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції від 17 березня 2015 року № 20069780 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року апеляційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції № 20069780 «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» від 17 березня 2015 року та зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна, а саме 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 25 жовтня 2000 року, власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на правах приватної спільної (часткової) власності в рівних частках, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 25 жовтня 2000 року.

24 січня 2007 року ОСОБА_2 отримала спадщину від ОСОБА_3, у розмірі 1/3 частини вищезазначеної квартири, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом.

09 лютого 2010 року Реєстратором Одеської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі постанови про накладення арешту від 04 лютого 2010 року, слідчого Даменцова Р.В., СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № НОМЕР_1 про арешт 1/3 частини квартири, АДРЕСА_1, власник ОСОБА_4, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру.

10 лютого 2011 року слідчим слідчого відділу по розслідуванню особливо важких справ СУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, прийнято постанову про арешт об'єктів нерухомості, серед інших зазначено квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4

14 лютого 2011 року Реєстратором Одеської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, на підставі вищезазначеної постанови слідчого, внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10829811 про арешт квартири, АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року, у справі № 521/13946/13-ц, позовні вимоги ОСОБА_2, до ГУМВС України в Одеській області про виключення майна з-під арешту задоволено. Виключено з-під арешту, накладеного постановою від 10.02.2011 року б/н, слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Гаврилюк Д.В., в межах розслідування кримінальної справи № 74201000001, порушеної за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, належної на праві приватної власності ОСОБА_2

13 березня 2015 року слідчий суддя Приморського районного суду за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_2 про скасування постанови слідчого про накладення арешту на майно, прийняв ухвалу по справі № 522/4751/15-к про скасування постанови слідчого Гаврилюк Д.В., від 10 лютого 2011 року в частині накладення арешту на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_2, та залишено діючою постанову слідчого Гаврилюк Д.В., від 10 лютого 2011 року, в частині накладення арешту на 1/3 частини квартири, яка є власністю ОСОБА_4

17 березня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, відмовив у державній реєстрації припинення обтяження арешту нерухомого майна на квартиру.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у державній реєстрації ОСОБА_2 подала позов до суду.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, підлягає скасуванню, так як позивачем надано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації та зобов'язано Реєстраційну службу зареєструвати право користування об'єктом нерухомого майна

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати право користування об'єктом нерухомого майна підлягає скасуванню, з огляду на те, що це є виключним повноваженням державного реєстратора, обов'язки якого не може підміняти суд.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, не вбачає підстав для її задоволення.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають зокрема речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 8 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 868, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву.

Відповідно до п. 20 зазначеного Порядку, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 зазначеного Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Відповідно до п. 36 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Судами встановлено, що реєстраційною службою відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як подані позивачем документи не відповідають встановленим вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, так як на спірне нерухоме майно зареєстровано арешт № 10829811 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: 1/1 частина квартири, згідно постанови СУ ГУМВС України в Одеській області, б/н, 10.02.2011, СУ ГУМВС України в Одеській області, слідчий Гаврилюк Д.В.

Для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відповідачу необхідно дотримуватися чинного законодавства, зокрема перевіряти наявність арешту на таке майно.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року, у справі № 521/13946/13-ц, згідно якого виключено з-під арешту 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належні на праві приватної власності ОСОБА_2, та ухвали Приморського районного суду від 13 березня 2015 року у справі № 522/4751/15-к, згідно якої скасовано постанову слідчого Гаврилюка Д.В., від 10 лютого 2011 року, в частині накладення арешту на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_2, та залишено діючою постанову слідчого Гаврилюка Д.В., від 10 лютого 2011 року, в частині накладення арешту на 1/3 частини квартири, яка є власністю ОСОБА_4

В даному випадку, внаслідок виникнення спірних правовідносин, державним реєстратором не прийнято до уваги наявність судового рішення, що набрало законної сили, про скасування арешту 2/3 частин нерухомого майна, належного позивачу, а відразу прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що таке рішення суб'єкта владних повноважень є передчасним, так як воно прийняте без урахування всіх обставин у спірних правовідносинах, порушує право позивача на розпорядження належним йому майном та суперечить вимогам ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки судами було обґрунтовано скасовано рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії, суд апеляційної інстанції враховуючи положення ч. 2 ст. 162 КАС України щодо наявності повноважень прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії, правомірно зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Враховуючи здійснення перегляду судових рішень в межах доводів касаційної скарги, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду в цій частині.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька

О.Є. Донець