Ухвала суду № 63226140, 22.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1511/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М. В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Володарка" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Володарка" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2014р. № 00033522201 та №0003382201.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, згідно з положеннями ст. 20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на виконання наказу Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 186 від 21.01.2014 року посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Володарка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 549/2201/05502381 від 07.03.2014 рок, згідно з яким встановлено порушення положень п. 152.1, п. 152.2 ст. 152, п. 150.1, п. 152.10 ст. 152, п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 138.2 ст. 138, п. 159. 1 ст. 159, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.11 ст. 146, п. 5 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року всього на суму 336 892 грн., а саме: за 2- 4 квартал 2011 року в сумі 244 368 грн. в тому числі: за 2 квартал 2011 року - 98 198 грн.; за 2-3 квартал 2011 року - 154 949 грн.; за 2012 рік в сумі 92 524 грн. в тому числі: за 1 квартал 2012 року - 3 588 грн.; за півріччя 2012 року - 5 127 грн.; за 3 квартал 2012 року - 92 238 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування (р. 07 Декларації) за 2012 рік в сумі 20 796 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року форми "Р" № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 336892,00 грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в сумі 23131,00 грн. та форми "П" № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта податком на прибуток у розмірі 20796,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Володарка" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду у зв'язку з неповним зясуванням судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для вирішення спору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки № 549/2201/05502381 від 07.03.2014 року про порушення ПАТ "Володарка" п. 152.1, п. 152.2 ст. 152, п. 150.1, п. 152.10 ст. 152, п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 138.2 ст. 138, п. 159. 1 ст. 159, п.п. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.11 ст. 146, п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України спростовані під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, отже прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року форми "Р" № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 336892,00 грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в сумі 23131,00 грн. та форми "П" № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта податком на прибуток у розмірі 20796,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено, що підставою для донарахування податку на прибуток підприємств на суму 336892 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14 квітня 2014 року форми "Р" №0003352201 за період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року став висновок податкового органу про порушення позивачем:

- вимог пунктів 152.1, 152.2 статті 152 ПК України у зв'язку з віднесенням платником податків до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг), та інших витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів від здійснення діяльності, що підлягає патентуванню, наслідком чого стало заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 1134780 грн., в т.ч. за 2-4кв. 2011 року 518328 грн., за 2012 рік 616452 грн. (т. 1 а.с. 70-71);

- пункту 152.10 статті 152 ПК України в частині включення ПАТ "Володарка" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт/послуг) вартість проведеної уцінки готової продукції в сумі 146691 грн., що призвело до завищення витрат підприємства за 2-4 кв. 2011 р. в сумі 146691 грн. (т.1 а.с. 13);

- пункту 138.8 статті 138, пункту 144.1 статті 144, п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України у зв'язку із завищенням товариством собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму амортизаційних відрахувань по основних засобах придбаних за рахунок вивільнених коштів, які не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податків в сумі 25624 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на 4828 грн., за 2012 рік на 20796 грн. (т. 1 а.с. 13-14);

- підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, пункту 159.1 статті 159, пункту 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України у зв'язку з віднесенням ПАТ "Володарка" за 2 кв. 2011 року до складу інших витрат в сумі 392623 грн. дебіторську заборгованість у взаємовідносинах із ЗАТ "Хмельницьклегпром" (т. 1 а.с. 17-18).

Крім того, висновок податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування (р. 07 Декларації) за 2012 рік в сумі 20796 грн., яка також враховувалася відповідачем для визначення суми податку на прибуток у зв'язку з заниженням від'ємного значення об'єкту оподаткування діяльності, що підлягає патентуванню, слугував підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "П" №0003382201 від 14.04.2014 року.

Оцінюючи доводи сторін щодо порушення позивачем п. 152.1, п. 152.2 ст. 152 Податкового Кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 152.1 та п. 152.2 ст. 152 Податкового Кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Платник податку, який одночасно здійснює діяльність, що не підлягає патентуванню, а також діяльність, яка патентується або діяльність, прибуток від якої звільняється від оподаткування, за результатами провадження господарської діяльності, складає одну Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (далі - декларація), форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114.

Відповідно до даних рядка 08 "об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню" декларації ПАТ "Володарка" за підсумками 2-4 кв. 2011 року та півріччя 2012 року від діяльності, що підлягає патентуванню, прибуток не отримало, а задекларувало від'ємний показник об'єкта оподаткування від патентованої діяльності, тобто збиток.

Згідно з п. 152.11 ст. 152 Податкового Кодексу України платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених.

При цьому, у рядку 07 декларації зазначається загальний показник об'єкта оподаткування як від діяльності, що не підлягає патентуванню, так і від діяльності, яка підлягає оподаткуванню. Зазначений показник визначається з урахуванням як позитивних та і від'ємних показників від такої діяльності. У рядку 08 декларації окремо зазначається об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає оподаткуванню, в тому числі збиток від такої діяльності зі знаком «-». У рядку 09 декларації зазначається прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування. У рядку 11 декларації зазначається податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню. При обрахунку показника цього рядка декларації не враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню (рядок 08 декларації), і не враховується збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування (рядок 09 декларації).

Відповідно до даних рядка 08 "об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню" декларації ПАТ "Володарка" за підсумками 2-4 кв. 2011 року та півріччя 2012 року від діяльності, що підлягає патентуванню, прибуток не отримало, а задекларувало від'ємний показник об'єкта оподаткування від патентованої діяльності, тобто збиток.

Пункт 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України не встановлює для тих платників податку на прибуток, які за результатом здійснення ними патентованої діяльності отримують збиток, додаткових обов'язків при обчисленні податку, що підлягає сплаті до бюджету.

З урахуванням наведеного, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли патентована діяльність є збитковою, у платника податку на прибуток додаткових обов'язків, крім фіксування суми такого збитку при здійсненні обліку складових об'єкта оподаткування, не виникає, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності висновку відповідача про допущене позивачем порушення п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України в частині заниження об'єкта оподаткування в сумі 1134780 грн., та, як наслідок, наявності підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року форми "Р" № НОМЕР_1 щодо грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток в сумі 211739 грн. за основним платежем на 23131 за штрафними санкціями.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем пункту 152.10 статті 152 ПК України в частині включення ПАТ "Володарка" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт/послуг) вартості проведеної уцінки готової продукції в сумі 146691 грн., що призвело до завищення витрат підприємства за 2-4 кв. 2011 р. в сумі 146691 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Так, відповідно до п. 152.10 ст.152Податковий кодекс України у разі якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що під час продажу раніше переоцінених запасів (товарів) підприємство відображає в податковому обліку витрати в сумі тієї балансової вартості реалізованих запасів (товарів), яка була відображена в бухгалтерському обліку, а саме балансового рахунку 26 "Готова продукція" та балансовому рахунку 28 "Товари", до проведення переоцінки (тобто за первинною вартістю).

Як встановлено з матеріалів справи, у 2011 році підприємство провело дооцінку та уцінку готової продукції на підставі наказу директора ПАТ "Володарка" № 02/1 від 04.01.2011р. В період з квітня по листопад 2011 року сума оцінки становить 183975,22 грн., сума дооцінки 37310,43 грн., що дає загальну вартість переоцінки (з від'ємним значенням) "- 146664,79 грн.".

З досліджених доказів встановлено, що в бухгалтерському обліку ПАТ "Володарка" готова продукція протягом 2011 року зараховувалась за первинною (балансовою) вартістю, а саме: Д-т (взяття на облік) балансового рахунку 26 "Готова продукція" та К-т (зняття з обліку) 23 "Виробництво". Таким чином, готова продукція обліковувалась за балансовою вартістю.

Крім того, з метою усунення суперечливих висновків та заперечень та на виконання вимог ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ МВС України.

Згідно з висновком експерта № 4 від 08.06.2016 року встановлено, що положення пункту 1 розділу 4 "Висновок" з урахуванням пункту 3.1.2 ("Валові витрати") мотивувальної частини ОСОБА_1 ОДПІ від 07.03.2014 року № 549/2201/05502381 "Про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Володарка", код за ЄДРПОУ 05502381 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р." в частині виявленого порушення зі сторони ПАТ "Володарка" положень п. 152.10 ст. 152 ПК України про те, що ПАТ "Володарка" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) було включено вартість проведеної уцінки готової продукції (бухгалтерське проведення Д-т 946 К-т 26) в сумі 146691 грн., що привело до завищення витрат підприємства за 2-4 квартали 2011 року в сумі 146691 грн. документально не підтвердилися (т. 2, а. с. 153-166).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, оцінивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем пункту 152.10 статті 152 Податковго кодексу України необгрунтованими та такими, що не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення ПАТ "Володарка" пункту 138.8 статті 138, пункту 144.1 статті 144, п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з висновками акту перевірки ПАТ "Володарка" завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму амортизаційних відрахувань по основних засобах придбаних за рахунок вивільнених коштів, які не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податків в сумі 25624 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на 4828 грн., за 2012 рік на 20796 грн.

Так, ПАТ "Володарка" за рахунок вивільнених коштів було придбано нове обладнання (4 група) на суму 309063 грн. Нарахована амортизація відносилась до витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, а до складу валових доходів одночасно не відносилась, проте, згідно з положеннями абз. 2 п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України товариство зобовязане відносити суми амортизаційних нарахувань до валових доходів.

Відповідно до п.п. "б" п. 17 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин): тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (група 17 - група 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.

Згідно з п. 21 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України пункти 15-19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого:

-суми вивільнених коштів (суми податку, які внаслідок застосування пунктів 15-19 цього підрозділу не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) спрямовуються таким платником на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва (надання послуг), запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів (у тому числі отриманих до дня набрання чинності цим Кодексом), використаних на зазначені цілі, та сплату процентів за ними (абз. 2 п. 21 підрозділу 4 розділу XX ПК України);

-з метою оподаткування суми вивільнених коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат (абз. 4 п. 21 підрозділу 4 розділу XX ПК України);

Відповідно до п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пункт 14.1.3 статті 14 Податкового кодексу України визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п. 144.1 ст.144 Податкового кодексу України амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, саме як елемент собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто елементу витрат в структурі обєкта оподаткування прибутком згідно п. 134.1.1 ст.134 ПК України.

З урахуванням наведеного, положеннями Податкового кодексу України передбачено здійснення амортизаційних відрахувань виключно на витрати господарської діяльності та не передбачено їх нарахування на доходи.

Відповідно до абз. 4 п. 21 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку збов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України вивільнені від оподаткування кошти визначено одночасно і витратами, і доходами, при цьому, спеціальної норми щодо віднесення амортизаційних відрахувань з вивільнених від оподаткування коштів до валових доходів не встановлено.

На підставі вищевикладеного, оцінивши доводи апеляйційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновок податкового органу про необхідність віднесення до валових доходів сум амортизаційних нарахувань, не ґрунтується на положеннях податкового законодавства, отже зобов'язання за II-IV кв. 2011 року в сумі 1111 грн. (4828 х 23% (ставку податку)) в податковому повідомленні-рішенні від 14.04.2014 року форми "Р" № НОМЕР_1, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (р. 07 Декларації) за 2012 року в сумі 20796 грн., що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "П" № НОМЕР_2 від 14.04.2014 року, є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Оцінивши доводи апеляційної скарги щодо протиправного віднесення ПАТ "Володарка" за ІІ кв. 2011 року до складу інших витрат дебіторської заборгованості у взаємовідносинах із ЗАТ "Хмельницьклегпром" в сумі 392623 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ПАТ "Володарка" звернулось з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості з ЗАТ "Хмельницьклегпром", за результатами розгляду якого 30 вересня 2008 року у справі № 21/4805 прийнято рішення про задоволення вимог позивача та стягнення суми боргу.

Згідно з рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.09.2008 року у справі № 21/4805 строк виконання ЗАТ "Хмельницьклегпром" власних зобов'язань в сумі 392623 грн. перед ПАТ "Володарка" визначений на протязі 30 календарних днів з дня отримання товару, тобто до 01.03.2008р.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, строк позовної давності за зобовєязаннями ЗАТ "Хмельницьклегпром" перед ПАТ "Володарка" сплинув 01.03.2011 року.

Відповідно до наказів ПАТ "Володарка" від 31.03.2011 року № 20/1 та від 02.01.2012 року № 1/1 (т. 1 а.с. 184-191) "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства", визначено створювати на підприємстві суму резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за термінами її непогашення за методом абсолютної суми сумнівної заборгованості.

Зі змісту бухгалтерської довідки за січень 2013 року та за грудень 2013 року встановлено, що ПАТ "Володарка" створено Резерв сумнівних боргів за другий квартал 2011 року згідно з наказом про облікову політику №20/1 від 31.03.2011 року в сумі 392623 грн. на безнадійну сумнівну заборгованість з ЗАТ "Хмельницьклегпром".

Відповідно до пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 ПК України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Колегія суддів зазначає, що віднесення ПАТ "Володарка" до витрат дебіторської заборгованості із ЗАТ "Хмельницьклегпром" в сумі 392623 грн. відбулось у зв'язку з визнанням цієї заборгованості безнадійною, отже застосування до спірних правовідносин п.п. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 ПК України є безпідставним.

Відповідно до п. "г" пп. 138.10.6 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: г) витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про завищення задекларованих ПАТ "Володарка" показників у рядку 06.4 Декларації "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" в період за 2 квартал 2011 року в сумі 362623 грн. не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже визначення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 90303 грн. (392623 х 23%) в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 14.04.2014 року форми "Р" № НОМЕР_1 є неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2014 року форми "Р" № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 336892,00 грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій в сумі 23131,00 грн. та форми "П" № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта податком на прибуток у розмірі 20796,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 грудня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4