Ухвала суду № 63225984, 01.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 р.Справа № 820/1802/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Хорошенко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 820/1802/16

за позовом ОСОБА_2

до Харківської установи виконання покарань №27

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської установи виконання покарань № 27 (далі по тексту - ХУВК № 27, відповідач), в якому просила суд:

- визнати дії Харківської установи виконання покарань № 27, які виражені в передчасному утриманні позивача в камері №402, спотворенні неналежних побутових умов і утриманні позивача більше ніж півроку, порушенням чинних норм і стандартів, у тому числі міжнародних;

- притягнути винних осіб до відповідальності та зобов'язати усунути порушення, вказані вище.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року по справі № 820/1802/16 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської установи виконання покарань № 27 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснено позивачеві, що відповідно до ч.5 ст.109 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснила, що з 23.09.2015 року незаконно утримується у камері № 402 ХУВК № 27, яка є карцерним приміщенням, не відповідає нормам матеріально-побутового забезпечення, що висуваються до одиночних камер для тривалого утримання. Неналежні умови утримання негативно впливають на її фізичне здоров'я та психо-емоційний стан, порушують права та інтереси позивача. З посиланням на п.7 ст.3 КАС України вказує, що в даному випадку ХУВК № 27 є органом виконавчої влади, на який покладені владні повноваження (управлінські функції) по утриманню осіб, ув'язнених під вартою або таких, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Суть владних повноважень відповідача полягає в забезпеченні належного утримання ув'язнених та дотримання їх законних прав. Вказує, що стаття 134 Кримінального процесуального кодексу України, на яку послався суд першої інстанції, не підлягає застосуванню до спірних вдіносин, оскільки нею передбачено лише можливість, а не порядок оскарження факту незаконно накладеного стягнення. Предметом позову є незаконні дії співробітників ХУВК, які не пов'язані зі стягненнями, а випливають із недобросовісного ставлення їх до своїх функціональних обов'язків. З посиланням на ст.ст. 303-306 КПК України вказує, що суб'єкту права надається можливість оскаржити дії чи бездіяльність виключно прокурора або слідчого, якими співробітники ХУВК (СІЗО) не є. Враховуючи викладене, вважає, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом є необґрунтованою та такою, що позбавляє позивача на захист своїх прав у судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін, предмету спірних відносин.

Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовом наполягала на тому, що дії відповідача щодо поміщення її до одиночної камери, яка, на думку позивача, не відповідає вимогам до приміщень, призначених для тривалого утримання, пов'язані з реалізацією відповідачем не владних процесуальних функцій, здійснення яких регламентоване Кримінальним процесуальним кодексом України, а владних управлінських функцій.

З пояснень представника відповідача вбачається, що поміщення ОСОБА_2 до камери № 402, з яким остання не погоджується, відбулося на підставі вказівки керівництва Харківської установи виконання покарань, а не на підставі рішення суду щодо під час виконання вироку суду. Разом з тим, ці обставини судом першої інстанції не були з'ясовані, і як наслідок відсутня правова оцінка цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак, судом першої інстанції в порушення наведеної норми права при прийнятті оскаржуваного рішення не було з'ясовано, чи пов'язане поміщення позивачки в одиночну камеру № 402 зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень чи кримінально-процесуальних функцій (у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення в порядку виконання вироку суду чи з інших підстав), що є вирішальним у вирішенні питання підсудності.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на ст.134 КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КВК України за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення, як, зокрема, поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Згідно з ч.13 ст.134 КВК України засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.

Разом з тим, вказаною нормою передбачено лише можливість, а не порядок оскарження засудженим дій та рішень посадових осіб установи виконання покарань щодо накладення стягнення.

При цьому, вказаною нормою не урегульовано, до суду якої юрисдикції може бути оскаржено такі дії.

З огляду на викладене, застосування статті 134 КВК України до спірних відносин є недоречним.

Судження суду першої інстанції про те, що за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах в органах і установах виконання покарань здійснюється прокурорський нагляд відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами Державного департаменту з питань виконання покарань відповідно до ст.ст.22, 23 КВК України, не спростовує наявності у позивача права на звернення безпосередньо до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та, відповідно, про відмову у відкритті провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин у справі, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 року по справі № 820/1802/16 підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016р. по справі № 820/1802/16 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської установи виконання покарань №27 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.12.2016 р.