Ухвала суду № 63225929, 30.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р.Справа № 820/2595/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 820/2595/16

за позовом Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_1", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0000011202 від 14.03.2016 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 568 735,00 грн. за грудень 2015 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000011202 від 14.03.2016 р. ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, тому є неправомірним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 14.03.2016 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 568735,00 грн. за грудень 2015 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 30.11.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1" з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 02.03.2016 року №671/20-38-15-02-09/14315629.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Державним підприємством "Завод імені ОСОБА_1":

- ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_1" завищено суму податкового кредиту у листопаді 2014 р. на 518529,00 грн. та в грудні 2014 року на 50205,00 грн., внаслідок чого, в декларації за грудень 2015 року завищено залишок відємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) па суму 568734,47 грн.;

- п. п. 3 п. 3 розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. №966, завищено суму експортних операцій по декларації за грудень 2014 р., на 200 грн., дане порушення не призвело до завищення (заниження) податкових зобовязань за грудень 2014 р.

На підставі висновків акту перевірки від 02.03.2016 року №671/20-38-15-02-09/14315629 Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення рішення №0000011202 від 14.03.2016 р.

Позивач не погодився із таким податковим повідомленням-рішенням та звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а не грунтуватися на припущеннях.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято ним правомірно, у межах повноважень, оскільки позивачем не підтверджено реальність здійснення ним господарських операцій з його контрагентом ПФ "Орія", а тому податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, висновок про завищення ДП "Завод імені ОСОБА_1" податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, відповідачем зроблено на підставі відсутності реального характеру господарських операцій між ДП "Завод імені ОСОБА_1" та ПФ "Орія" у листопаді грудні 2014 р.

Колегією суддів встановлено, що між ПФ "Орія" (в якості постачальника) та ДП "Завод імені ОСОБА_1" (в якості покупця) 03.12.2013 року укладено договір поставки №555 дп(а.с.70-73 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар кількість, ціна за одиницю, асортимент та технічні характеристики якого визначені у специфікаціях (або прийнятих до сплати покупцем рахунках-фактурах), що є додатками до цього договору та невідємними його частинами.

Згідно п. 2.1 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, сертифікатами виробника, чинними стандартами (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду продукції, а також спеціальними вимогам, відображеним у специфікаціях.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору складається з сум затверджених сторонами специфікацій або прийнятих до сплати покупцем рахунків-фактур у період дії цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється у порядку, визначеному цим договором шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано копії специфікації №1, журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік, банківських виписок, рахунків-фактур від 22.10.2014 року, від 01.12.2014 року, від 18.11.2014 року, від 10.12.2014 року, видаткових накладних від 22.12.2014 року, від 13.01.2015 року, від 26.12.2014 року, від 21.01.2015 року, від 30.01.2015 року, від 14.01.2015 року, товарно-транспортних накладних від 22.12.2014 року, від 13.01.2015 року, від 26.12.2014 року, від 21.01.2015 року, від 30.01.2015 року, від 14.01.2015 року, пропусків №2508, №31, №2564, №102, №191, №42, приходних ордерів від 24.12.2014 року, від 14.01.2015 року, від 25.12.2014 року, від 27.12.2014 року, від 22.01.2015 року, від 30.01.2015 року, від 16.01.2015 року, накладних на внутрішнє переміщення від 12.01.2015 року, від 24.02.2015 року, від 26.02.2015 року, від 27.03.2015 року, від 15.04.2015 року, від 06.05.2015 року, від 04.09.2015 року, від 24.09.2015 року, від 17.11.2015 року, від 30.01.2015 року, від 31.01.2015 року, від 29.04.2015 року, від 27.07.2015 року, від 03.07.2015 року, від 03.06.2015 року, від 11.02.2016 року, від 16.03.2016 року, від 09.01.2015 року, від 30.12.2014 року, від 29.01.2016 року, від 24.02.2016 року, від 25.09.2015 року, від 12.04.2016 року, від 23.09.2015 року, від 22.12.2014 року, від 27.01.2015 року, від 16.02.2015 року, від 10.02.2015 року, від 12.03.2015 року, від 13.03.2015 року, від 11.03.2015 року, від 15.07.2015 року, від 03.12.2015 року, від 27.08.2015 року, від 31.03.2015 року, від 18.02.2015 року, від 03.08.2015 року, від 03.02.2016 року, від 26.01.2015 року, від 23.03.2015 року, від 15.02.2016 року, від 25.01.2016 року, від 16.12.2015 року, від 26.11.2015 року, від 27.10.2015 року, від 29.09.2015 року, від 25.08.2015 року, від 25.07.2015 року, від 24.06.2015 року, від 27.05.2015 року, від 23.03.2015 року, від 26.02.2015 року, від 03.08.2015 року, від 29.10.2015 року, від 04.03.2016 року, від 25.03.2016 року, від 24.06.2015 року, податкових накладних від 06.11.2014 року, від 25.12.2014 року, від 30.12.2014 року, вимог №455, №456, №457, №219, №67, №530, свідоцтва приймальних випробувань 324380П, сертифікатів якості 488, приймальних випробувань 196073П, 330700П, 477672П, 253531П, дорожніх листів №6940 від 22.12.2014 р., №6941 від 23.12.2014 р., №6949 від 26.12.2014 р., №6965 від 13.01.2015 р., №2706 від 14.01.2015 р., від 21.01.2015 р., №7006 від 30.01.2015 р., список транспортних засобів, що знаходяться на балансі ДП "Завод імені ОСОБА_1" №4230/935 від 16.09.2016 року.

Контролюючим органом в письмових запереченнях вказано, що у товарно-транспортній накладній від 22.12.2014 року вказано водія ОСОБА_2, а в пропуску від 22.12.2014 року ОСОБА_3, з цього приводу колегією суддів встановлено таке.

У перепустці на ввіз матеріальних цінностей від 22.12.2014 р. зазначено особу, що ввозила вантаж ОСОБА_3 замість водія/експедитора ОСОБА_2, що отримував вантаж у постачальника відповідно до товарно-транспортної накладної №82/4 від 22.12.2014 р. згідно виданої йому довіреності, оскільки ОСОБА_3 працює на підприємстві економістом комерційного управління підприємства, є матеріально-відповідальною особою, яка відповідає за постачання товару за договором № 555дн.

Відповідно до п. 20.1 Положення про пропускний режим на ДП "Завод імені ОСОБА_1", затвердженого наказом генерального директора № 1179 від 25.09.2012 р., ввіз матеріальних цінностей на підприємство позивача проводиться по пропуску ф.5. Зазначений пропуск заповнюється представником організації, що ввозить матеріальні цінності, і при наявності підпису особи комерційної служби, відповідального за ведення, візує і скріплює свою візу печаткою бюро пропусків.

Таким чином, перепустку на ввіз матеріальних цінностей від 22.12.2014 р. оформлено відповідно до вимог локального нормативного акту підприємства позивача.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)

Пунктом 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з приписами п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ до бюджету його контрагентом та іншими постачальниками товарів (послуг) у ланцюгу постачання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з таких підстав.

Згідно зі ст. 42 Господарського Кодексу підприємництво самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд також зазначає, що в силу положень Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000011202 від 14.03.2016 р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 820/2595/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2016 р.