Ухвала суду № 63225443, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1952/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа: Міністерство фінансів України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ ««Вітаполіс» звернулося у суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вих. №12844/10/10-13-11-02-10 від 11.11.2015 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області вих. №91/10/10-36-11-01-10 від 15.01.2016 року про розгляд скарги;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №7719/6/99-99-11-02-02-15 від 07.04.2016 року про результати розгляду скарги;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІІС» (код ЄДРПОУ 34439389) копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць жовтень 2015 року до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що платники податків, починаючи з 01.01.2015 року не зобов'язані подавати контролюючому органу копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскільки такий обов'язок не передбачений в межах Податкового кодексу України, яким також не встановлено обов'язку і податкових органів приймати у платників податків зазначені копії, що свідчить про відсутність механізму подачі - прийому вказаних документів. Крім того, місцевий суд послався на те, що позивачем не надано доказів та пояснень на підтвердження того, що діями відповідачів порушено права, свободи чи інтереси позивача.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 09 листопада 2015 року позивач листом №139/15 направив на адресу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період жовтень 2015 року.

11 листопада 2015 року листом №12844/10/10-13-11-02-10 податковою інспекцією було відмовлено у прийнятті поданих позивачем копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період жовтень 2015 року та повідомлено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних, починаючи із звітності за січень 2015 року, до контролюючого органу не подається, на підставі Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті копій зазначених записів, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із скаргою про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. №174/15 від 21.12.2015 року.

За результатами розгляду вказаної скарги Головним управлінням ДФС у Київській області 15.01.2016 року рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про відмову у прийняття податкової звітності № 12844/10/10-13-11-02-10 від 11.11.2015 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

У подальшому, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою №61 від 29.02.2016 року, у якій просив переглянути та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 11.11.2015 та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.01.2016 року.

Державною фіскальною службою України рішенням №5265/6/99-99-11-02-02-15 від 12.03.2016 року було продовжено строк розгляду скарги позивача до 29.04.2016 року включно, та рішенням ДФС України №7719/6/99-99-11-02-02-15 від 07.04.2016 року скаргу позивача залишено без задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачами Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2014 року за № 1228/27005, ТОВ «Вітаполіс» звернулося у суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2015 року платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Разом з тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, яким було внесені зміни до п. 201.15 ст. 201 ПК України та викладено зазначену статтю у наступній редакції: «зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку в податкових деклараціях».

З аналізу вищевикладеного вбачається, що з 01.01.2015 року Податковим кодексом України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючим органам копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період. При цьому, Податковим кодексом України не встановлено також обов'язку податкового органу приймати у платника податків копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Посилання апелянта на п. 3 Розділу I Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 958 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2014 року за № 1228/27005, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Положеннями частин 1,4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, при застосуванні законодавства суд повинен врахувати місце правового акта в ієрархії національного законодавства, тобто його юридичну силу.

Ураховуючи загальну теорію права, Податковий кодекс України має вищу юридичну силу ніж Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних № 958, відтак у даних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Податкового кодексу України.

До того ж, за вимогою пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до пункту 9 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71 -VIII Кабінет Міністрів України було зобов'язано протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, ураховуючи, що права та обов'язки як платників податків, так і податкових органів встановлюються Податковим кодексом України, яким не передбачено обов'язку платника податків подавати контролюючому органу копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, а податкового органу приймати зазначені копії реєстрів, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у прийнятті вищевказаних реєстрів.

Окрім того, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, законодавством закріплено право особи на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Ураховуючи вищенаведене, а також те, що відмова відповідача у прийнятті копій записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, а також рішення про результати розгляду скарг позивача, не породжують для нього настання будь-яких наслідків та не впливають на його права, обов'язки чи інтереси, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Покликання позивача на порушення Державною фіскальною службою України та Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Київській області вимог чинного законодавства колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки скарги позивача були розглянути зазначеними органами на підставі та у відповідності до ст. ст. 55, 56 Податкового кодексу України, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375.

Також, в апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції вимог щодо розподілу справ автоматизованою системою документообігу, зазначаючи, що: «справа у першій інстанції була розглянута складом суду, визначеним не жеребкуванням, а в результаті змови носія судової влади з державним службовцем органів виконавчої влади, з порушенням норм процесуального права, і такий склад суду не може вважатись повноважним».

Відповідно до ч. 5 статті 15-1 КАС України несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів критично розцінює наведені доводи апелянта та вважає їх надуманими, позаяк, жодних доказів на їх підтвердження, в тому числі, звернень до керівництва місцевого суду чи до правоохоронних органів з відповідними заявами, позивачем не наведено.

Посилання позивача на порушення Київським окружним адміністративним судом ч. 1 ст. 27 КАС України щодо не заявлення суддями першої інстанції самовідводу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також не приймає до уваги, оскільки вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді визначений статтями 27 та 28 КАС України та не містить такої, як прийняття рішень у інших справах із тими ж сторонами. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність прямої чи опосередкованої заінтересованості складу суду в результаті справи чи інших підстав, що викликають сумнів у його неупередженості.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги № 91/10/10-36-11-01-10 від 15.01.2016 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 7719/6/99-99-11-02-02-15 від 07.04.2016.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.