Постанова № 63224620, 05.12.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року справа № 823/3662/13-а

м. Черкаси

10 год. 51 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор до Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Катеринопільський елеватор звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 08.11.2013 про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1029846 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 касаційну скаргу ТОВ Катеринопільський елеватор задоволено частково, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки було прийнято необґрунтовано, виключно на підставі даних, встановлених перевіркою не ТОВ Катеринопільський елеватор, а його постачальників ФГ Кравець, ПАП Альтаір та ТОВ Вторметекспорт. В акті документальної позапланової виїзної перевірки від 30.10.2013 № 107/23-12-22-016/32580463 немає жодного посилання на те, що позивачем дійсно були допущені порушення Податкового кодексу України, в звязку з недотриманням вимог щодо ведення податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ТОВ Катеринопільський елеватор.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову товариства заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити його без задоволення, вказуючи на те, що для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення, господарська операція повинна фактично відбутися. Разом з тим, податковим органом отримані акти перевірок ФГ Кравець, ПАП Альтаір та ТОВ Вторметекспорт, в яких встановлені факти неможливості реального здійснення господарських операцій цими особами, а тому позивачем безпідставно включені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за операціями з такими контрагентами, і, як наслідок, завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код - 32580463, зареєстрований 30.06.2004. та взятий на облік в органах державної податкової служби 12.07.2004.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ Катеринопільський елеватор відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 30.10.2013 № 107/23-12-22-016/32580463.

В акті перевірки встановлені порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ Катеринопільський елеватор включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у липні 2013 на суму 1029846 грн., згідно податкових накладних, які виписані за операціями, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку, що призвело до завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту за липень 2013 року на 1029846 грн.

На підставі акту від 30.10.2013 № 107/23-12-22-016/32580463 Звенигородською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № НОМЕР_1 про зменшення відємного значення сум податку на додану вартість на загальну суму 1029846 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 протиправними, ТОВ Катеринопільський елеватор звернулось до суду для його скасування.

На час виникнення спірних правовідносин (липень 2013 року), порядок нарахування та сплати податку на додану вартість було врегульовано Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі ПК України).

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень ПК України вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець повязує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Під час первинного розгляду зазначеної справи судом першої інстанції, а також при перегляді його рішення судом апеляційної інстанції, останніми був зроблений висновок, що позивачем для перевірки були надані всі належні первинні документи щодо відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а відповідачем для обґрунтування висновків використана виключно інформація інших податкових органів, яка відображена в акті про неможливість проведення зустрічної перевірки та акті документальної позапланової перевірки. Під час перевірки відповідачем не перевірялась, вказана в даних актах перевірки інформація щодо можливого порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а взято до уваги лише суб'єктивну думку перевіряючих.

Отже, в акті від 30.10.2013 № 107/23-12-22-016/32580463 не використано прямих та належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкового кредиту та податкових зобов'язань. Тобто, податковий кредит ТОВ Катеринопільський елеватор сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України, на підставі наданих постачальниками податкових накладних, які відповідають усім передбаченим вимогам щодо їх оформлення.

Натомість, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 05.10.2016 скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015, а також направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції наголосив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача, якими він обґрунтовував правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а саме те, що, по-перше, у ПАП Альтаір свідоцтво про реєстрації платником на додану вартість анульоване 1 травня 2012 року (том 1, а. с. 35), по-друге, ФГ Кравець надано пояснення про відсутність господарських операцій з позивачем (том 1, а. с. 43), в звязку з чим суду, при новому розгляді справи, необхідно перевірити хто був відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності названих контрагентів у період здійснення господарських операцій з позивачем. У випадку наявності інформації про те, що відповідальні за ведення господарської діяльності особи контрагентів позивача надані на підтвердження господарської операції документи не підписували і не складали, слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовими особами, які підписували первинні документи, видані ФГ Кравець або допитати посадових осіб вказаного субєкта господарювання в порядку, визначеному чинним законодавством.

При новому розгляді зазначеної справи, суд встановив, що під час господарської операції між контрагентом ПАП Альтаір свідоцтво про реєстрації платником на додану вартість у останнього було чинне та анульоване лише 25 жовтня 2013 року (т.4 а.с. 151-152).

Щодо пояснення голови ФГ Кравець ОСОБА_3 про відсутність господарських операцій з позивачем у липні 2013 року висвітленому в акті перевірки, суд зазначає, що в результаті з'ясування судом обставин по даному факту, представником податкового органу зазначеного доказу в письмовій формі надано не було. При цьому представником відповідача вказано про відсутність необхідності надання його, оскільки інформація міститься в акті перевірки.

Таким чином, суд ставить під сумнів існування письмового пояснення голови ФГ Кравець наданого на запит Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області з урахуванням ст. 71-72 КАС України.

Отже, текст акта перевірки, який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, висновки податкового органу про не підтвердження фактів здійснення господарських операцій ґрунтуються на припущеннях про неможливість здійснення вказаними постачальниками відповідних господарських операцій.

Суд також зазначає, що ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності. У відповідності до ст.8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З огляду на вищевказане, оскільки на час взаємовідносин позивача з ФГ Кравець, ПАП Альтаір та ТОВ Вторметекспорт (липень 2013 року), останні були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується копіями витягів є ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які містяться в матеріалах справи, а також перебували на обліку в органах державної податкової служби, як платники фіксованого сільськогосподарського податку, не мали податкового боргу, то ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїми контрагентами у позивача не було підстав.

При розгляді справи судом були також досліджені: копія звіту ТОВ Катеринопільський елеватор за формою 1 ДФ, а також копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з яких суд встановив, що у спірному періоді у позивача була достатня кількість основних трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, тощо для здійснення господарської діяльності (операцій) з контрагентами постачальниками.

Фактичний рух активів товариства під час здійснення господарських взаємовідносин з ФГ Кравець, ПАП Альтаір та ТОВ Вторметекспорт (у липні 2013 року) підтверджується також дослідженою в судовому засіданні довідкою по балансу товариства станом на 31 грудня 2013 року, а також декларацією з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагентів відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Катеринопільський елеватор та ФГ Кравець, ПАП Альтаір та ТОВ Вторметекспорт, суд дійшов висновку про правомірність включення ТОВ Катеринопільський елеватор сум ПДВ в розмірі 1029846 грн. до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто, суд дійшов висновку, що субєкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 № НОМЕР_1 він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в звязку з чим, вимоги ТОВ Катеринопільський елеватор є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діяла на момент первинної подачі позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.11.2013 № НОМЕР_1 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 1029846 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Катеринопільський елеватор (ідентифікаційний код 32580463) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458 (чотириста пятдесят вісім) грн. 81 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 07.12.2016