Постанова № 63224326, 28.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1346/16

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

суддів Удовіченка С.О., Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра юстиції України ОСОБА_4, Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністра юстиції України ОСОБА_4, Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Міністром юстиції України та заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації не виконано встановлених законом обов'язків, чим порушено права ОСОБА_1

Представник відповідачів надав до суду заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позову, зазначив, що під час розгляду звернення позивача дотримано вимоги норм чинного законодавства та локальних нормативно-правових актів, в порядку підлеглості та згідно з функціональним розподілом обов'язків, а твердження ОСОБА_1 щодо протиправних дій та бездіяльності є безпідставними.

Позивач та представники відповідачів надали суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності /а.с. 100, 101/.

Відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

05 березня 2016 року ОСОБА_1 надіслав скаргу на адресу Міністерства юстиції України, в якій просив:

- роз'яснити заступнику Міністра ОСОБА_5 та службовій особі Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про необхідність виконання Конституції і законів України в частині забезпечення права на доступ до інформації та використання набутих у вишах юридичних знань саме в цьому напрямку, а не в напрямку вільного тлумачення норм та як наслідок, наданні формальних і не відповідаючих діючому законодавству відписок;

- притягнути до відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Закону України "Про корупцію" та пунктів 2-3 частини першої статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" заступника Міністра ОСОБА_5 та службову особу Міністерства юстиції України ОСОБА_6 за безпідставну та неправомірну відмову у задоволенні запиту на інформацію;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства юстиції України відновити права на доступ до інформації шляхом виконання інформаційного запиту від 17 лютого 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2016 року за № Г-4462 /а.с. 9-11/.

Крім того, ОСОБА_1 при розгляді даної скарги просив забезпечити його права, визначені Законом України "Про звернення громадян", зокрема в частині повідомлення про час та місце розгляду скарги, забезпечення прав щодо присутності під час розгляду скарги, знайомитися з матеріалами по скарзі, особисто викладати аргументи відносно скарги та користуватися послугами адвоката.

05 травня 2016 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 08 квітня 2016 року № 12019/Г-6575/19 "Про розгляд скарги" /а.с. 6-7, 8/.

Судом встановлено, що вищевказаний лист підписаний Заступником Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_5 /а.с. 7/.

Вважаючи вказані дії відповідачів незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян".

Так, частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про звернення громадян" скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно частини четвертої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Судом встановлено, що 05 березня 2016 року ОСОБА_1 надіслав скаргу Міністру юстиції України ОСОБА_4 на неправомірні дії заступника Міністра юстиції України ОСОБА_5, службової особи Міністерства юстиції України ОСОБА_6 /а.с. 9-11/.

05 травня 2016 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 08 квітня 2016 року № 12019/Г-6575/19 "Про розгляд скарги", за підписом Заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_5 /а.с. 6-7, 8/.

Як встановлено судом, обставини, викладені у скарзі від 05 березня 2016 року, стосуються неправомірних дій Заступника Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_5, а відтак не можуть бути розглянуті Заступником Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_5, оскільки, це суперечить вимогам частини четвертої статті 7 та статті 16 Закону України "Про звернення громадян".

Крім того, суд зазначає, що статтею 18 Закону України "Про звернення громадян" закріплені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Судом встановлено, що в скарзі від 05 березня 2016 року позивач просив забезпечити його права, визначені Законом України "Про звернення громадян", зокрема в частині повідомлення про час та місце розгляду скарги, забезпечення прав щодо присутності під час розгляду скарги, знайомитися з матеріалами по скарзі, особисто викладати аргументи відносно скарги та користуватися послугами адвоката.

Однак, розгляд скарги ОСОБА_1 проведено без його участі, на розгляд скарги позивач відповідачем не викликався.

Таким чином, міністром юстиції України ОСОБА_4 та Заступником Міністра Юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_5 порушені права позивача, оскільки останнього не запрошено на розгляд скарги, незважаючи на те, що в скарзі ОСОБА_1 просив про це, крім того, не забезпечено виконання всіх встановлених законом прав громадянина при розгляді скарги.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності Міністра юстиції України ОСОБА_4 та визнання неправомірних дій Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_5 щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року є правомірними та підлягають задоволенню. Одночасно суд зазначає, що вимоги позивача щодо зобов'язання Міністра юстиції України ОСОБА_4 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року є похідним від тих, що вирішені судом вище, а тому також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністра юстиції України ОСОБА_4 щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

Визнати неправомірними дії Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_5 щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

Зобов'язати Міністра юстиції України ОСОБА_4 розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 року

Головуючий суддя ОСОБА_7 суддя суддя ОСОБА_8 ОСОБА_9