Постанова № 63224211, 05.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6019/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання -Белінського Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача - Кисельова О.М.за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.07.2016 року,-

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року № 42220-13, яким гр. ОСОБА_3було нараховано до сплати 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки TOYOTA LANDCRUISER 200 з об'ємом двигуна 4,5 внутрішнього згорання 2011 року випуску.

Листом ДФС України від 26.01.2016 року № 2374/7/99-99-17-04-01-17 власників транспортних засобів було повідомлено про те, що з 1 січня 2016 року набрали чинності зміни до ст. 267 ПК України щодо оподаткування транспортним податком.

07.09.2016 року позивач під розписку отримав податкове повідомлення - рішення від 22.07.2016 року № 42220-13, яким зобов'язано позивача протягом 60-ти днів з дня вручення вказаного податкового повідомлення-рішення перерахувати на відповідний бюджетний рахунок 25000 грн. транспортний податок з фізичних осіб.

Не погоджуючись з правовими підставами віднесення до об'єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб автомобіля марки TOYOTA LANDCRUISER 200, ОСОБА_3 звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області із скаргою від 09.09.2016 року про перегляд податкового повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року № 42220-13.

За результатами розгляду скарги Головне управління ДФС в Одеській області прийняло рішення про залишення первинної скарги ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з наведеною правовою позицією Головного управління ДФС в Одеській області позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою від 10.10.2016 року про перегляд податкового повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № 42220-13 та рішення про результати первинної скарги.

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення про залишення її без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та належить до скасування. Вважає, що належний йому на праві власності автомобіль не є об'єктом оподаткування, оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році. Також зазначав, що відповідач надав перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.4-8).

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини зазначенні в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.48-50).

В обґрунтування заперечень на позов представник відповідача зазначив, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року тобто понад 1033500 грн.

На підставі даних, АІС «Податковий блок», підсистеми «Облік платежів», «Транспортний податок», в режимі «Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування», до якого автоматично на вищому рівні були внесені дані про транспортний засіб TOYOTA LANDCRUISER 200 , який належить на праві власності ОСОБА_3, Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016 року № 42220-13, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.

Також представник відповідача зазначив, що позивач не надав відповідних підтверджень від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку щодо середньо ринкової вартості автомобіля TOYOTA LANDCRUISER 200. Таким чином, вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування за 2016 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки TOYOTA LANDCRUISER 200, чорного кольору, об'єм двигуна 4,5 внутрішнього згорання, дизель, АТ, д/н НОМЕР_1 2011 року випуску, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК316630 (а.с.14-15).

22.07.2016 року Ізмаїльська об'єднана податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 42220-13, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн. (а.с.11).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014 року внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01.01.2015 року, зокрема, введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПКУ транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Згідно з п.267.1.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до п.267.2.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, середньо ринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. (1378 грн. мин. з/п х750 мин. з/п - 1033500 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п.п.267.6.2 п. 267.6 ст.267ПК України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до п.п.267.6.3 п.267.6 ст. 267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до пунктів 2,3 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 «Про затвердження методики визначення середньої вартості легкових автомобілів» «Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів)».

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403:

-середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Суд встановив, що згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №124 від 19.08.2016 року (а.с.16-17) здійсненого експертом ОСОБА_4 (свідоцтво Мінюсту України №67 від 07.11.2014 р.), визначено, що рік випуску транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200 - липень 2011 року. В даному висновку також здійснений розрахунок його вартості із застосуванням програмних засобів офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України за методикою встановленою Порядком визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженим постановою КМУ від 10.04.2013 року № 403 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року).

Відповідно до розрахунків вартості автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200 , об'єм двигуна 4,5 внутрішнього згорання, дизель АТ 2011 року випуску, зроблених 19.08.2016 року та 08.09.2016 року вартість зазначеного транспортного засобу становить 834210,00 грн.(а.с.19-20).

З огляду на зазначені матеріали справи, суд вважає, що автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200 не є об'єктом оподаткування, оскільки його вартість складає 834210,00 грн., що є менше встановленого Законом критерію у розмірі 1033500,00 грн.

При цьому суд зазначає, що представник відповідача ні в своїх запереченнях, ні в судовому засіданні не довів жодним доказом правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання по транспортному податку у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, впродовж судового розгляду справи суд зробив висновок, що при прийнятті спірного рішення був порушений принцип стабільності, закріплений у статті 4 Податкового кодексу України.

Так,відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 цієї статті: «Стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року».

З огляду на податкове повідомлення-рішення від 22.07.2016р. №42220-13, відповідач визначив суму податкового зобов'язання за 2016 рік. Суд вважає, що відповідач не мав права застосовувати транспортний податок до позивача у 2016 році.

Згідно з п.п. 8.1. статті 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до пп. 8.3: цієї статті « До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад».

Стаття 10 ПК, зокрема, п.п.10.1.1. встановлює, що до місцевих податків належить податок на майно.

Тим часом з урахуванням положень ст.265 ПК, податок на майно складається з : податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків ( в т.ч. і транспортного податку) віднесено ПК до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Зазначені норми ПК кореспондуються із п.24 ч.1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який встановлення місцевих податків відносить до компетенції відповідних місцевих рад.

Відповідно до підпунктів статті 12 ПК: « 12.3.Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

12.3.1. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

12.3.2. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

12.3.3. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом».

Стаття 3 Бюджетного кодексу України встановлює, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII. Пунктом 73 цього Закону були внесені зміни до статті 267 ПК, зокрема, щодо до об'єкта оподаткування транспортним податком: «Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Також впродовж судового розгляду справи суд встановив, що Одеська міська рада своїм рішенням від 03.02.2016р. № 257-VІІ «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015р. №6257 - VІ « Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» фактично виклала своє попереднє рішення від 21.01.2015р. в новій редакції., внісши зміни при цьому в один із основних елементів податку - об'єкт оподаткування.

Так, відповідно до п.3 рішення: «Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року».

Рішення Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016р. оприлюднено в газеті «Думська площа» (додаток до газети «Одесский вестник») №6 від 12.02.2016.

Таким чином, оскільки зміни до статті 267 ПК були внесені 01.01.2016р., а також рішення місцевого органу про внесення змін до об'єкту оподаткування транспортним податком було опубліковано 12.02.2016року, з огляду на пп.4.1.9 п.4.1 статті4; пп.267.6.2 п.267.2 статті 267 ПК та статтю 3 Бюджетного кодексу, відповідач повинен був обчислити суму податку та надіслати податкове повідомлення-рішення до 1 липня 2017 (базового податкового (звітного) періоду) року.

Тобто, виходячи з основних засад податкового законодавства, суд робить висновок, що в зв'язку із внесенням змін місцевою радою до об'єкту податку на транспорт у 2016 (плановому) році, зазначені нові правила оподаткування можуть застосовуватися щодо платника податку тільки в новому бюджетному році. Адже принцип стабільності оподаткування забезпечує принцип визначеності податку, який передбачає, що сума, спосіб, час платежу повинні бути заздалегідь відомі платникові податків. Закон повинен бути передбачуваний, адже передбачуваність закону захищає тих, хто його дотримується від свавільного втручання держави у їх життя.

Отже, вирішуючи даний спір, суд встановив, що відповідач при нарахуванні суми податку у спірному рішенні та його направленні позивачеві 22.07.2016 р., не дотримався умов, оподаткування транспортним податком передбачених податковим законодавством, що становить свавільне втручання податкового органу в охоронювані законом майнові права позивача, яке не відповідає закону.

Адже перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним . Для цілей цієї статті здійснювати оцінку справедливості доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосованого законодавства (див. справу «Серявін та інші проти України (Seryavin and Othersv.Ukraine) від 10.02.2010р., заява №4909/04, п.44).

Також відповідач, порушуючи податкове законодавство, не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року № 42220-13, яким гр. ОСОБА_3 було нараховано до сплати 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

3. Стягнути з Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна),20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 05 грудня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.