Постанова № 63224065, 28.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року№813/2766/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сасевича О.М.,

судді Гулика А.Г.,

судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Бориславський завод «Рема» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, -

В С Т А Н О В И В :

11 серпня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Бориславський завод «Рема» (надалі ПАТ «Бориславський завод «Рема») до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ПАТ «Бориславський завод «Рема» 26.07.2016 року отримало копії документів, які вказували на проведення Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області позапланової перевірки обєкта позивача 24.06.2016 року та виявлення в її ході факту здійснення будівельних робіт без права на їх виконання.

Однак, за твердженням позивача, жодної перевірки органами архітектурно-будівельного контролю у той день на його обєктах насправді не здійснювалося.

Більш того, позивач наголошує на тому, що він не допускав тих порушень, які зазначені в таких документах. При цьому, позивач зауважує, що він лише готувався до здійснення в майбутньому таких робіт, для чого подавав на реєстрацію декларацію про початок виконання будівельних робіт, однак, до її реєстрації до будівельних робіт не приступав.

Проте, незважаючи на те, що ПАТ «Бориславський завод «Рема» допускало порушень містобудівного законодавства, а перевірка, яка могла би це встановити, не проводилася взагалі, відповідачем, на підставі документів за наслідком такої неіснуючої перевірки, було прийнято постанову від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення на позивача штрафу за неіснуюче правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отже, накладення штрафу за спірною постановою від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 було безпідставним і необґрунтованим. У звязку з чим, на переконання позивача, таку постанову слід визнати протиправною й скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалами судді від 12.08.2016 у даній адміністративній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. У таких запереченнях відповідач указує, що внаслідок проведеної позапланової перевірки реконструкції приміщень колишньої котельні під ливарний цех для виготовлення чавунних та сталевих відливок на обєкті позивача було виявлено, що ПАТ «Бориславський завод «Рема» приступило до виконання відповідних будівельних робіт без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт. А саме, в приміщенні котельні було здійснено заглиблення нижче нульової відмітки із влаштуванням залізобетонного фундаменту.

Зважаючи на те, що чинне законодавства передбачає відповідальність за такого роду порушення, до позивача було застосовано таку відповідальність і прийнято спірну постанову від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У звязку з чим, відповідач не вбачає яких-небудь порушень при винесенні оспорюваної постанови, вважає, що вона є законною, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях та просив позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та просив суд у позові відмовити повністю, у звязку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва обєктів архітектури додержання субєктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1)структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2)виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п.7 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294, Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (надалі Порядок №553).

Згідно з п.5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку №553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

-подання субєктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

-необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність обєкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

-виявлення факту самочинного будівництва обєкта;

-перевірка виконання субєктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

-вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

-звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення субєктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

-вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати пяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобовязана предявити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно з абз.1 п.9 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності субєктів містобудування або їх представників, які будують або збудували обєкт будівництва.

Відповідно до п.16 Порядку №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

В силу п.17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з п.18 Порядку №553, акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається субєкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та субєктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Пунктом 20 Порядку №553 встановлено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Згідно з п.22 Порядку №553, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку субєкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику субєкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (субєктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Згідно зі ст.1 цього Закону, правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) субєктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення субєктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до абз.4 п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», субєкти містобудування, які є замовниками будівництва обєктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на обєктах III категорії складності у розмірі девяноста мінімальних заробітних плат.

Виходячи з норм ст.3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а накладати штраф від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду мають право, зокрема, головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі Порядок №244).

Згідно з п.2 Порядку №244, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю:

1)виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

2)структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

3)Держархбудінспекцією.

Накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2, мають право:

керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до п.6 Порядку №244, штраф за правопорушення може бути накладено на субєкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Згідно з п.16 Порядку №244, справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Пунктом 17 Порядку №244 передбачено, що справа може розглядатися за участю субєкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються субєкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття субєкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з п.18 Порядку №244, справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.

Відповідно до п.22 Порядку №244, за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов:

1)постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі постанова про накладення штрафу);

2)постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі постанова про закриття справи).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», п.п.30, 31 Порядку №244, постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчими документами і підлягають виконанню в примусовому порядку.

Судом установлено, що 29.07.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області ОСОБА_3 було прийнято постанову №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до цієї постанови, посадова особа Держархбудінспекції, розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудування, а саме: акт перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.06.2016 року №959/16-пз, фотофіксацію, установила, що ПАТ «Бориславський завод «Рема» здійснює виконання будівельних робіт із реконструкції приміщень колишньої котельні під ливарний цех для виготовлення чавунних та сталевих відливок на вул.Сосюри, 45 в м.Бориславі без права на виконання будівельних робіт, що проявилося в заглибленні нижче нульової відмітки та влаштуванні залізобетонного фундаменту під обладнання.

Указане свідчить про порушення п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», відповідно до яких, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо обєктів будівництва, що належать до I-III категорій складності, котра в даному випадку зареєстрована ще не була.

Відтак, ПАТ «Бориславський завод «Рема» і ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 130 500 грн.

У звязку з чим, суд відзначає, що незважаючи на формальний опис порушення містобудівного законодавства, який наведений в акті перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.06.2016 року №959/16-пз, постанові від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16, яке-небудь належне підтвердження обєктивного існування такого порушення відсутнє.

У цьому контексті суд вважає за необхідне особливо наголосити на необхідності дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив, зокрема, в п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Тобто, встановлюючи істину в справі суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відтак, у даному випадку поза розумним сумнівом, із наданням допустимих і належних доказів, із посиланням на встановлені дійсні обставини справи, із застосуванням відповідних приписів чинного законодавства України підлягають доведенню факт порушення позивачем містобудівного законодавства шляхом здійснення конкретного обсягу будівельних робіт.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, стверджуючи про допущене порушення зі сторони позивача, відповідач не надав жодного істотного доказу його реального існування, який би засвідчив у достатній мірі та достовірно виявив факт проведення саме будівельних робіт конкретною особою у певному місці та певний час. Суд зауважує, що субєктом владних повноважень не було надано навіть фотоматеріалів, які виходячи зі змісту акту перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз, були зроблені, додавалися до нього та могли би засвідчувати певні обставини справи.

Більш того, в цьому контексті суд бере до уваги доводи позивача щодо того, що в котельні ПАТ «Бориславський завод «Рема» на вул.Сосюри, 45 в м.Бориславі у травні-червні 2016 року насправді проводилися роботи іншого характеру.

Про зазначене свідчать наявні в матеріалах справи документи, а саме договір від 27.04.2016 року №1974, дефектний акт, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, локальний кошторис, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису без дати та без номера.

Відповідно до наведених документів, в котельні на вул.Сосюри, 45 в м.Бориславі здійснювався ремонт підлоги з демонтажем існуючих інженерних мереж, а не реконструкція приміщень котельні під ливарний цех.

Таким чином, субєкт владних повноважень не спростував доводів сторони позивача та не надав до суду на обґрунтування своїх тверджень жодних належних і допустимих доказів, які би могли поза розумним сумнівом підтверджувати висновки перевірки дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У звязку з чим, суд приходить до висновку про відсутність належного й достовірного підтвердження того, що ПАТ «Бориславський завод «Рема» було допущено порушення містобудівного законодавства, а відповідачем не було надано належні та допустимі докази, які би дозволили встановити зміст такого гаданого порушення, його характер та інші обставини, якими воно характеризується.

Окрім того, суд зауважує, що акт перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз і протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.06.2016 року №959/16-пз, що стали приводом для винесення спірної постанови, були складені за результатами позапланової перевірки позивача, яка проводилася на підставі направлення від 13.06.2016 року №959/16-пз, виявлення факту самочинного будівництва та виконання припису від 27.05.2016 року №768/16-юр.

Як вбачається зі змісту направлення від 13.06.2016 року №959/16-пз, для проведення позапланової перевірки було скеровано головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_5, головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_6, головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_7

Такий же склад осіб, що проводили перевірку відображений і в преамбулі акту перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз, де вказано, що він складений головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_5, головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_6, головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_7

Проте, як засвідчується матеріалами справи, акт перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз не підписаний головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_6, головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_7, котрі за направленням від 13.06.2016 року №959/16-пз також повинні були проводити перевірку та за відомостями акту перевірки від 24.06.2016 року №959/16-пз нібито брали в ній участь.

У даному акті наявний підпис лише однієї особи головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_5 без вказання причин і правових підстав відсутності підписів інших учасників перевірки.

Також і в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.06.2016 року №959/16-пз відсутні підписи осіб, які були зобовязані проводити та нібито проводили відповідну перевірку головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_6, головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_7

Наведене вказує на неналежне оформлення перевірки та її результатів і, на переконання суду, підтверджує доводи позивача щодо фактичного нездійснення такого контрольного заходу.

Відтак, наявні матеріали справи породжують обґрунтований сумнів щодо реального здійснення відповідачем контрольного заходу, за наслідком якого було винесено спірну постанову про накладення штрафу, а відповідачем, на якого покладено обовязок доказування в цій справі, не довів належним чином зворотного.

Окремо суд відзначає, що спірною постановою поруч із позивачем винним у порушенні містобудівного законодавства було визнано ОСОБА_4, про що свідчить відповідний розділ постанови.

Проте, як випливає з наявних матеріалів, це відбулося без жодного обґрунтування для такого рішення. Навпаки, наявні в справі докази жодним чином не вказують на вчинення такою особою правопорушення у сфері містобудування.

А тому, суд приходить до висновку, що постановою від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 було безпідставно застосовано відповідальність до особи щодо якої не було встановлено факту вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

При цьому, суд відзначає, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню, що в свою чергу створює для особи, безпідставно притягнутої до відповідальності, реальні ризики порушення таким необґрунтованим рішенням його прав та інтересів, що є недопустимим.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що субєкт владних повноважень, прийнявши оскаржувану постанову, не дотримався принципу верховенства права, вимог чинного законодавства України та, зокрема, передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправною і підлягає скасуванню, відповідно, заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 29.07.2016 року №8/19пз/1013-6/4466-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Бориславський завод «Рема» (код ЄДРПОУ 14310460) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 957 (одна тисяча девятсот пятдесят сім) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Сасевич О.М.

Суддя Гулик А.Г.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 грудня 2016 року.