Постанова № 63222791, 06.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 910/16044/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників:

позивача Мирутенко О.М.

відповідача не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі №910/16044/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України"

до Державної акціонерної компанії "Хліб України"

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 провадження по справі №910/16044/16 зупинено до відновлення справи №46/528-б

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 скасувати, справу направити для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді: Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л. апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду 17.11.2016.

Розпорядженням від 18.11.2016, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Чорної Л.В. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3.Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний авторозподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до свого провадження та призначено до розгляду 06.12.2016.

06 грудня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судове засідання 06.12.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені ст. 102 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась з позовом до Держаної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Зупиняючи провадження по даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат з та 3% річних за період з 24.09.2013 - 07.07.2016. Тобто після порушення провадження у справі № 46/528-б, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є фактично поточним кредитором Держаної акціонерної компанії "Хліб України". Проте суд позбавлений можливості встановити всі обставини справи № 910/16044/16 та продовжувати розгляд даної справи до відновлення справи №46/528-б.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.10р у справі №46/528-6 порушено провадження у справі про банкрутство ДАК "Хліб України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) (в редакції, що діяла до моменту набуття чинності ЗУ від 22.12.11р. №4212-VI) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону, встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, в зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором. При цьому, згідно вищевказаної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Таким чином, 3% річних є мінімальною платою за користування чужими грошовими коштами і їх розмір встановлюється відповідно до мінімальної відсоткової ставки по депозитних вкладах, які б надавали банки при вкладенні кредитором на депозитний рахунок грошових коштів отриманих внаслідок своєчасного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, 3% річних та інфляційна складова боргу не є штрафними санкціями, в зв'язку з чим дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно мораторію на стягнення штрафних санкцій на вказані нарахування не поширюється.

Відповідно до Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України '"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім:

підпункту 14 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Вищезазначений Закон опубліковано в газеті "Голос України" від 18.01.12 №8-9, набрав чинності 19.12.2013 відповідно.

Таким чином, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" діяли в редакції, що діяла до моменту набуття чинності Закону України від 22.12.11 №4212-VI, а зазначена редакція, як вказувалось вище, не містила ніяких обмежень щодо нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних під час дії мораторію.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що справа № 46/528-б не є пов'язаною з даною справою, в розумінні ст. 79 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі №910/16044/16 скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі №910/16044/16 - скасувати.

3.Матеріали справи №910/16044/16 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна