Постанова № 63222769, 06.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 910/13828/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача Бай С.Е.

відповідача Барабаш О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Інституту фізіології ім.. О.О. Богомольця НАН України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 по справі №910/13828/16 (судя Підченко Ю.О.)

за позовом Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ"

про стягнення 8256,36 грн та розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 по справі №910/13828/16 припинено провадження по справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" суми боргу в розмірі 7 435, 03 грн та суми штрафу в розмірі 830, 33 грн.

В задоволенні позивних вимог Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України щодо розірвання договору № 022015ОБ від 15.01.2015 року відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378, 00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині розірвання договору.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 06.12.2016.

06 грудня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 06.12.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 січня 2015 року між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІОНЕЛЬ" (орендар) укладено договір оренди обладнання, яке перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця, що належить до майнового комплексу НАН України № 022015ОБ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно, що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. академіка Богомольця, 4, а саме паливно-розподільні колонки (ПРК) - 2 шт., баки для зберігання паливно-мастильних матеріалів (2 шт.), які розташовані на території Інституту (далі - обладнання). Вартість майна згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31.10.2014 року становить, станом на 31.10.2014 року, - 40 564, 00 грн.

Майно передається в оренду для приведення у відповідність договору оренди асфальтного майданчика з метою розміщення АЗС (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна .

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2015 року - 4 257, 58 грн. (Додаток № 3 до цього договору).

Згідно з п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності), відповідно до вимог чинного законодавства, за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 15 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року.

Згідно з Актом приймання-передачі нерухомого майна до договору оренди від 15.01.2015 року № 022015ОБ орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач систематично порушує обов'язки зі сплати орендних платежів за договором № 022015ОБ від 15.01.2015 року.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Місцевим господарським судом встановлено, що після звернення позивача до суду, відповідачем в повному обсязі сплачено суму заборгованості за орендну плату у розмірі 7 435, 03 грн. та штраф в розмірі 830, 35 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження по справі, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7435, 03 грн. та штрафу у розмірі 830, 35 грн., на підставі п. 11 частини першої статті 80 ГПК України.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди №022015ОБ від 15.01.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 651 ЦК України передбачені загальні підстави для зміни чи розірвання договору. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 10.6. Договору, чинність договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря або орендодавця;

- у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа);

- загибелі об'єкта оренди;

Договір оренди може бути розірваний достроково:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством;

- у встановленому законом порядку у разі настання форс-мажорних обставин.

Попередження про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за один місяць.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем попереджень або вимог про розірвання договору. З претензій доданих до позовної заяви не вбачається наміру позивача достроково розірвати договір оренди.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів прострочення відповідачем оплати орендних платежів протягом трьох місяців. Наявність у відповідача заборгованості по іншим договорам не має відношення до предмету спору в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Інституту фізіології ім.. О.О. Богомольця НАН України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 по справі №910/13828/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Інституту фізіології ім.. О.О. Богомольця НАН України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 по справі №910/13828/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/13828/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець