Постанова № 63222748, 30.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016 року Справа № 904/8168/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 1680 від 27.10.2016;

ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1900 від 15.11.2016;

від відповідача-1: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 007 від 01.02.2016;

від відповідача-2: ОСОБА_4, директор паспорт серії КМ № 742527 від 24.10.2011; ОСОБА_5, представник за довіреністю №10 від 08.04.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 по справі № 904/8168/15 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест», м. Дніпропетровськ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Транспортно- Експедиторська компанія», м. Одеса

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 клопотання Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про заміну позивача у справі - Державне підприємство «Одеська залізниця» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» задоволено.

Змінено позивача по справі - Державне підприємство «Одеська залізниця» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

У задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням від 29.08.2016 по даній справі (з урахуванням ухвали від 29.08.2016 про виправлення описки) стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» витрати зі сплати вартості проведення судової експертизи по справі у розмірі 6930,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Транспортно-Експедиторська компанія» витрати зі сплати вартості проведення судової експертизи по справі у розмірі 6930,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем-1 п. 3.2. договору оренди вантажних вагонів по сплаті орендної плати за користування зерновозами, у звязку з чим у нього станом на 01.08.2015 утворилася заборгованість у сумі 10298545,22 грн., яка не була погашена відповідачем-2 (стороною за Угодою про порядок розрахунків за договором оренди вантажних вагонів), а тому в силу частини 1 та 2 ст. 528 ЦК України цей обовязок покладається на відповідача-1.

Таким чином місцевий господарський суд прийшов до висновку про безпідставність та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача-2.

Відмовляючи в позові про стягнення заборгованості з відповідача-1 місцевий господарський суд виходив з того, що договором не врегульовано порядок та строки внесення орендної плати за користування зерновозами у випадку відсутності коштів на рахунку орендаря у ЄТехПД.

Крім того місцевий господарський суд дійшов до висновку про передчасність звернення позивачем з даним позовом до суду, оскільки договором не встановлено строк здійснення оплати за користування зерновозами, а позивачем в порушення ч. 2 ст. 530 ЦК України не надано доказів звернення до відповідача-1 із вимогою щодо сплати заборгованості за користування зерновозами у сумі 10298545,22 грн. за період з 01.04.2015 по 31.07.2015.

Суд також дійшов висновку щодо неможливості встановлення точного розміру заборгованості за заявлений період.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині суми основного боргу, місцевий господарський суд відмовив також у стягненні похідних від неї сум нарахованих позивачем пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в силу укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору оренди вантажних вагонів, а саме пунктів 3.2., 3.4., орендар повинен був «не пізніше 15-го числа наступного місяця за звітним» зарахувати грошові кошти на свій рахунок у ЄТехПД, однак в порушення вказаних умов договору ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» починаючи з 01.04.2015 орендну плату за користування зерновозами не здійснювало у звязку з чим станом на 01.08.2015 у нього виникла дебіторська заборгованість перед позивачем у сумі 10298545,22 грн. (разом з пенею).

Також апелянт посилається на порушення судом ст. 129 Конституції України (право на захист), принципу змагальності сторін передбаченого ст. 22 ГПК України, якою визначено право подавати письмові пояснення, зокрема стосовно проведеної експертизи по даній справі, яка в порушення ст. 42 ГПК України не була надіслана судом сторонам по справі.

Крім того, апелянт вважає, що судом в порушення діючого законодавства України та правової позиції пленуму Верховного Суду України, висвітленої у п. 3 Постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за власної ініціативи, без відповідних на це повноважень, за відсутності клопотання однієї із сторін правочину, здійснено тлумачення умов п. 3.2. договору, умови якого під час розгляду справи сторонами не оскаржувались.

Неправомірним на думку апелянта є й висновок місцевого господарського суду (з посиланням в рішенні на ч. 2 ст. 530 ЦК України) про передчасність предявлення позовних вимог, оскільки згідно п. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням зазначеного, апелянт просить колегію суддів скасувати неправомірне рішення місцевого господарського суду від 22.08.2016 та додаткове рішення від 29.08.2016 по даній справі повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову з покладенням судових витрат понесених позивачем на відповідача-1.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 відновлено строк на подачу апеляційної скарги, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2016.

17.10.2016 від відповідача-1 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив (з доповненням а. с. 216-222 том 7) на апеляційну скаргу, згідно якого ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» просить колегію суддів відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

18.10.2016 розгляд справи відкладався у судовому засіданні на 10.11.2016.

19.10.2016 від відповідача-2 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого ТОВ «УТЕК» просить колегію суддів визнати його неналежним відповідачем по даній справі, а також вирішити питання про стягнення витрат відповідача-2 по оплаті вартості проведення економічної експертизи у сумі 6930,00 грн. у відповідності до рахунку ДніпроНДІСЕ № Рах-0100 від 18.01.2016 з позивача або відповідача-1 на користь відповідача-2.

10.11.2016 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.11.2016.

17.11.2016 представником позивача до канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду подано клопотання про призначення додаткової судової експертизи (з урахуванням додаткових пояснень а. с. 1-3, 14-16 том 8), яке мотивоване нечіткістю, неповнотою та відсутністю у висновку експерта вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання, що свідчить про не проведення експертизи по суті.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 продовжено розгляд спору до 12.12.2016, а в судовому засіданні оголошено перерву до 30.11.2016.

30.11.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.06.2013 між Державним підприємством «Одеська залізниця» (далі - позивач, або орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» (далі відповідач-1, або орендар) укладено договір оренди вантажних вагонів

№ ОД/М-13-522дню (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на засадах оренди 500 зерновозів з довготривалого запасу для перевезення вантажів, передбачених Правилами.

В оренду передаються вагони з довготривалого запасу, що потребують капітально відновлювального ремонту з продовженням терміну експлуатації на 6 років. Акти передачі складаються на станції приписки (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди визначається за результатами конкурсу і складає 118 грн. (без ПДВ) на добу за один вагон, але не менше 10 % на рік від вартості вагону визначеної шляхом незалежної оцінки, з урахуванням відновлювального ремонту.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розрахунки проводяться щодекадно. Остаточний розрахунок (коригування інфляції) проводиться не пізніше 15-го числа наступного місяця за звітним, з урахуванням індексу інфляції. Сторони узгодили розмір передплати розрахунку орендної плати на 10 діб.

При підрахунку орендної плати неповна доба враховується за повну (п. 3.3.).

Згідно п. 3.4. договору оплата належних залізниці платежів здійснюється шляхом списання коштів з рахунку орендара у ЄТехПД. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата нараховується з дати підписання сторонами актів приймання-передачі вагонів в оренду згідно з додатками.

Відповідно до п. 5.3. договору відповідач-1 зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу-1, а останній прийняв 500 зерновозів, що підтверджується актами прийому-передачі зерновозів (а. с. 56-193 том 1).

07.07.2015 між Державним підприємством «Одеська залізниця», Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна компанія «Енерго-Інвест» та відповідачем-2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-експедиторська компанія» (платник) укладено в порядку ст. 528 ЦК України Угоду про порядок розрахунків за договором оренди вантажних вагонів від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ (а. с. 53 том 1).

Пунктами 1-4 вказаної Угоди орендар та платник за погодженням із орендодавцем дійшли згоди щодо покладення обовязку орендаря щодо сплати орендної плати за договором оренди вантажних вагонів від 05.06.2013 № ОД/М-13-522дНЮ на платника.

Сплата платником орендної плати, здійснюється шляхом списання коштів з рахунку платника № 1498663 у ЄТехПД.

Строк (термін) виконання, розмір й інші умови зобовязання зі сплати орендної плати невизначені цією Угодою визначаються договором.

Орендодавець зобовязується прийняти виконання зобовязання, визначеного пунктом 1 цієї Угоди, запропоноване за орендаря платником.

Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони цієї Угоди встановили, що її умови застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.06.2014.

Позивач посилається на те, що відповідач-1, починаючи з 01.04.2015, відповідно до п. 3.2. договору, не сплачував орендну плату за користування зерновозами, у звязку з чим у нього станом на 01.08.2015 утворилась заборгованість у розмірі 10298545,22 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договором не врегульовано порядок та строки внесення орендної плати у випадку відсутності коштів на рахунку орендатора у ЕТехПД, а тому, фактично договором не встановлено строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по внесенню орендної плати. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача-1 з вимогою щодо сплати заборгованості за користування зерновозами у сумі 10298545,22 грн. за період з 01.04.2015 по 31.07.2015, а тому відповідач-1 не порушував будь-яких прав чи інтересів позивача.

Визначальними при розгляді справи колегія суддів вважає наступні обставини.

Згідно ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно п. 1. ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 4 ст. 286 ГК України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вже зазначалося вище, умовами п. 3.4. договору сторони передбачили, що оплата належних залізниці платежів здійснюється шляхом списання коштів з рахунку орендаря у ЄТехПД. При цьому сума, розмір орендної плати, порядок розрахунків та списання коштів визначено пунктами 3.1.-3.3. договору.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору.

Таким чином, згідно умов договору, оплата орендних платежів повинна відбуватися саме шляхом списання коштів з рахунку ЄТехПД орендаря.

На думку колегії суддів, відсутність коштів на рахунку ЄТехПД орендаря унеможливлює списання цих коштів в рахунок оплати орендної плати, що може свідчити про невиконання орендарем зобовязань за договором оренди щодо сплати орендних платежів, але ця обставина не змінює умови договору щодо сплати орендних платежів саме з рахунку ЄТехПД.

Таким чином відсутність грошових коштів на рахунку ЄТехПД, а у звязку з цим і неможливість їх списання може свідчити про неналежне виконання умов договору та бути підставою для його розірвання. До моменту його розірвання у позивача відсутнє право стягнення заборгованості з орендних платежів іншим чином ніж передбачено договором (з рахунку ЄТехПД). Доказів розірвання договору оренди матеріали справи не містять, що не заперечується сторонами по справі.

Частинами 1-2 статті 528 ЦК України встановлено. що виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто. У цьому разі кредитор зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обовязку боржника іншою особою цей обовязок боржник повинен виконати сам.

Оскільки обовязок відповідача-1 як боржника за договором не було виконано відповідачем-2, то відповідач-1 повинен сам виконати цей обовязок, у відповідності до ч. 1-2 ст. 528 ЦК України.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог позивача до відповідача-2 та правомірно відмовив у їх задоволенні.

Наявні матеріали справи свідчать про вжиття позивачем заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати саме з ЄТехПД відповідача-2.

При цьому матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем заходів щодо стягнення заборгованості за спірний період з ЄТехПД відповідача-1, хоча саме відповідач-1 є зобовязаною особою в порядку ст. 528 ЦК України, у разі невиконання зобовязання відповідачем-2 (іншою особою). Вказані обставини не заперечуються позивачем по справі.

Таким чином позивачем не доведено неможливості виконання відповідачем-1 зобовязань стосовно сплати орендних платежів з рахунку ЄТехПД (договір № 1171724 від 19.11.2012).

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврегульованості договором порядку та строків (термінів) внесення орендної плати у випадку відсутності коштів на рахунку орендаря у ЄТехПД, оскільки п. 3.2. договору визначено, що розмір орендної плати корегується за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Остаточний розрахунок (з урахуванням індексу інфляції) провадиться не пізніше 15-го числа наступного місяця за звітним.

Таким чином сторонами врегульовано строк оплати орендних платежів.

Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок суду першої інстанції не призвів до прийняття незаконного рішення по суті.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що позивач припустився суттєвих порушень порядку обчислення розміру орендної плати з огляду на наступне.

Як вбачається з описової частини позовної заяви, позивач посилається на наявність перед ним заборгованості відповідача-1 станом на 01.08.2015 у сумі 10298545,22 грн., про що також свідчить розрахунок позивачем суми основного боргу (а. с. 7 том 1). При цьому, детального розрахунку суми боргу, виходячи зі встановленого умовами п. 3.2. договору розміру орендної плати за кожний наступний місяць з коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць ні позовна заява, а ні розрахунок суми основного боргу не містить.

Розрахунок суми позову не містить періоду та порядку нарахування пені.

У звязку з тим, що списання орендної плати провадилось з рахунку ЄТехПД, для аналізу розміру заборгованості повинен був враховуватись рух коштів по ЄТехПД. Доказом списання коштів з рахунку ЄТехПД є наявні в матеріалах справи помісячні особові рахунки. При цьому, особові рахунки не дають змогу визначитися з призначенням списання коштів.

З урахуванням вищенаведеного судом першої інстанції було правомірно призначено судову експертизу з метою визначення відповідності заявленої суми заборгованості матеріалам справи.

Згідно експертного висновку в обсязі наданих для експертного дослідження документів не видається за можливе встановити розмір заборгованості.

На вимогу колегії суддів ухвалою від 26.09.2016 від позивача вимагався детальний розрахунок суми основного боргу з зазначенням порядку її нарахування, з урахуванням здійснених відповідачами проплат (з посиланням на первинні документи), списання коштів в рахунок погашення заборгованості з особових рахунків відповідачів та залишку несплаченої заборгованості; детальний розрахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат з зазначенням суми основного боргу, відносно якої здійснено відповідні нарахування, з зазначенням періоду їх нарахування; за результатами розрахунку провести звірку суми боргу з відповідачами, акт звірки надати суду, а у разі ухилення відповідачів від звірки, позивачу необхідно було надати суду відповідний акт.

19.10.2016 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшли пояснення щодо детального розрахунку суми основного боргу, в якому за аналогічний період по відношенню до розрахунку, який додано до позовної заяви, сума основного боргу становить 10515139,65 грн., тобто є меншою ніж зазначено в позові (10863000,67 грн.). Нарахування 3% річних за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 є меншим ніж в розрахунку до позовної заяви (а. с. 59-62 том 7).

10.11.2016 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про залучення до матеріалів справи детального розрахунку заборгованості по підприємству ТОВ «УТЕК» (а. с. 224-231 том 7). Вказаний розрахунок містить в собі зазначення зовсім іншого періоду (починаючи з 01.06.2014 по 31.10.2015) та зовсім інші суми за аналогічні періоди вказані в розрахунку до позовної заяви.

Так, згідно розрахунку за період з 28.02.2015 по 31.07.2015 сума заборгованості ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» з орендної плати станом на 31.07.2015 становить 10649162,72 грн. (разом з ПДВ та індексом інфляції п. 3.2. та п. 3.4. договору).

При цьому, у своїх поясненнях (а. с. 242-243 том 7) позивач вказує, що залізниця подавши позов та розрахунок заборгованості на основну суму 10298545,22 грн. (+ 20903,60 грн. 3 % річних; + 1022,99 грн. індекс інфляції; + 215727,00 грн. пеня нарахована ЄТехПД) = 10536198,92 грн. помилково не врахувала пеню нараховану станцією за накопичувальними картками: ФДУ-92 № 18050722 на 83872,11 грн., ФДУ-92 № 29050789 на суму 102322,23 грн., ФДУ-92 № 30060951 на суму 80617,20 грн., ФДУ-92 № 30071118 на суму 81916,80 грн., що разом становить 348728,34 грн.

На думку апелянта, сума основної заборгованості повинна була бути 10298545,22 грн. + 348728,34 грн. = 10647273,56 грн.

Таким чином, у розрахунках орендної плати згідно договору оренди вагонів № ОД/М-13-522дНЮ від 05.06.2013 наводиться загальний розмір орендної плати за поточний місяць з урахуванням індексу інфляції, відповідно до умов договору, однак дані не співпадають із загальним розміром орендної плати згідно накопичувальних карток за відповідний місяць та, відповідно, даним особового рахунку ТОВ «УТЕК» та переліку Єдиного технологічного центру по обробці документів № 1498663, внаслідок чого за заявлений позивачем період за умовами договору та Угоди неможливо встановити точний розмір заборгованості, про що також зазначено у висновку комплексної судово-економічної експертизи № 6452/6453-15 (а. с. 147-164 том 6).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що станом на день розгляду справи розмір заявленої суми не можна вважати доведеним належними та допустимими доказами.

Клопотання апелянта про призначення додаткової судової експертизи по справі колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта, господарський суд може призначити додаткову експертизу.

При цьому додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому обєкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер (п. 15.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012).

Скаржниками, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини не наведено наявності вищезазначених ознак для необхідності призначення додаткової судової експертизи.

Між тим, із висновку судової економічної експертизи, вбачається однозначний висновок щодо поставлених місцевим господарським судом питань перед судовим експертом, зокрема питання: «чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Державного підприємства «Одеська залізниця» розрахунок заборгованості Державного підприємства «Одеська залізниця» за договором оренди вантажних вагонів № ОД/М-13-522 дню від 05.06.2013, з урахуванням угоди від 07.07.2015 про порядок розрахунків за договором оренди вантажних вагонів, за період 01.04.2015 до 01.08.2015 в частині нарахування суми оренди, пені, 3% річних умовам за договором оренди вантажних вагонів № ОД/М-13-522 дню від 05.06.2013 з урахуванням здійсненних платежів ТОВ «Українська Транспортно-Експедиторська Компанія».

Отже, правові підстави вважати, що висновок експерта в цій частині недостатньо ясний чи не повний, відсутні.

Крім того, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст. 129 Конституції України (право на захист), принципу змагальності сторін передбаченого ст. 22 ГПК України, якою визначено право подавати письмові пояснення, зокрема стосовно проведеної експертизи по даній справі, яка в порушення ст. 42 ГПК України не була надіслана судом сторонам по справі, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки обовязок надіслання копії експертного висновку сторонам покладається згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК на експертну організацію (експерта) (п. 9 Постанови пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

З огляду на вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому воно не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 (з урахуванням додаткового рішення від 29.08.2016 та ухвали від 29.08.2016 про виправлення описки) по справі № 904/8168/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 05.12.2016.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_6