Рішення № 63221624, 01.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/99/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 Справа № 908/2697/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа», Запорізька область, м. Оріхів

про стягнення в сумі 12344,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.10.2016р. до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 1043/15-КП-13 від 26.11.2014р. в сумі 12344, 21 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 26.11.2014р. між ПуАТ «НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та ТОВ «Оріхівтепломережа» (Покупець), було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1043/15-КП-13, на виконання умов якого позивач поставив протягом січня - грудня 2015р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 111330,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 1043/15-КП-13 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу № 1043/15-КП-13 від 26.11.2014р. погашено у повному обсязі.

Як встановлено пунктом 7.2 Договору № 1043/15-КП-13, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 5482,21 грн., 3 % річних від простроченої суми борг в розмірі 294,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 6567,61 грн.

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу № 1043/15-КП-13 від 26.11.2014р. у сумі 12344, 21 грн., а саме: 5482,21 грн. пені, 294,39 грн. - 3 % річних від простроченої суми борг та 6567,61 грн. інфляційних втрат.

11.10.2016 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями, справу № 908/2697/16 призначено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/99/16 та призначено розгляд справи на 27.10.2016р. об 11 год. 30 хв.

24.10.2016р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю направити відповідного працівника в м. Запоріжжя для участі у розгляді справи, просить суд відкласти розгляд справи на пізніший термін.

В судове засідання 27.10.2016 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, його клопотання про відкладення розгляду справи було судом задоволено.

Ухвалою суду від 27.10.2016 р. розгляд даної справи було відкладено на 01.12.2016 р.

Електронною поштою 01.12.2016 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Електронною поштою 01.12.2016 р. до суду від відповідача надійшли заява про розгляд справи без участі представника відповідача та клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» просило суд зменшити розмір пені на 50%-70%, в зв’язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства відповідача.

Представники сторін в судове засідання 01.12.2016 р. не з’явились.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання та їх неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

В судовому засіданні 01.12.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом винесено рішення.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (Покупець) укладений Договір № 1043/15-КП-13 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом, згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Продавець передає Покупцю з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 015 р. газ обсягом до 25,4 куб.м.

Судом встановлено, що свої зобов’язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.15. за січень 2015 р. на суму 27267,78 грн.; від 28.02.15. за лютий 2015 р. на суму 23971,22 грн.; від 31.03.15. за березень 2015 р. на суму 22882,62 грн.; від 31.10.15. за жовтень 2015 р. на суму 3775,86 грн., від 30.11.2015 р. за листопад 2015 р. на суму 7302,70 грн., від 31.12.2015 р. за грудень 2015 р. на суму 26130,77 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

А отже, позивачем передано відповідачу за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. природного газу на суму 111330,95 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак відповідач, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору, оплату за поставлений природний газ за період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. здійснив в повному обсязі, але з про строчкою, порушення вимог п. 6.1 Договору, про що свідчать виписка по операціях підприємства позивача, яка міститься в матеріалах справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 249,39 грн. – 3 % річних та 6567,61 грн. – інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача 3 % річних та інфляційних витрат, суд визнав їх вірними, в зв’язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 249,39 грн. – 3 % річних та 6567,61 грн. - інфляційних витрат.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та п. 7.2. Договору, за порушення строків виконання грошових зобов’язань по Договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої становила 5482,21 грн.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов’язання щодо своєчасної оплати за фактично переданий газ, суд перевіривши розрахунок суми пені визнав його вірним та встановив, що позивачем правомірно була нарахована пеня в розмірі 5482,21 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%-70 %, суд вказує наступне:

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, з приписів вказаних статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинен бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату поставленого відповідачу газу, а також приймаючи до уваги те, що основними споживачами теплової енергії, яку постачає відповідач є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію та враховуючи відсутність боргу за основним зобов’язанням, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме, - пені на 50 % - до 2741,11 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (70504, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських Курсантів, буд. 62-А, код ЄДРПОУ 13622447) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2741 (дві тисячі сімсот сорок одну) грн. 11 коп. – пені, 6567 (шість тисяч п’ятсот шістдесят сім) грн. 61 коп. – інфляційних витрат, 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 39 коп. – 3 % річних, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. – судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовти.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.12.2016 р.

Суддя О.А. Топчій