Рішення № 63221572, 29.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2016 Справа №905/2833/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,

до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191678,

про стягнення 159257,23 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.11.2016р. по 29.11.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №51юр-531/16 від 21.09.2016р. до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 159257,23 грн., у тому числі: боргу за реактивну електроенергію у розмірі 20440,53 грн., спожиту за січень 2015р. по квітень 2016р., суму 3% річних у розмірі 20822,87 грн., нарахованих у період з 03.02.2015р. по 30.04.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за період січень 2015р. по березень 2016р., суму інфляційних у розмірі 117993,83 грн., нарахованих за період з 01.02.2015р. по 30.04.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за період січень 2015р. по березень 2016р.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2833/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 03.10.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2833/16.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про постачання електричної енергії №2063 від 29.08.2012р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості реактивної електроенергії по рахункам за січень 2015р.-квітень 2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат за зобов'язаннями січня 2015р.-березня 2016р., а також несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати вартості активної електроенергії по рахункам за січень 2015р.-березень 2016р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат за ними.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок ціни позову, у копіях: договір про постачання електричної енергії №2063 від 29.08.2012р. із додатком №5 «Порядок розрахунків» до нього; довіреності на представників відповідача; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2015р.-квітень 2016р.; рахунки за активну електроенергію №31/2063 за січень 2015р.-квітень 2016р.; рахунки за реактивну електроенергію №31/2063 за січень, червень-липень 2015р.; рахунки за послуги по перетіканню реактивної енергії №31/2063 за лютий-травень, серпень 2015р.-квітень 2016р.; рахунки за пеню, 3% річних №2063 за січень 2015р.-березень 2016р.; рахунок за інфляцію №31/2063 за січень 2016р.; документи, що підтверджують правовий статус підприємства відповідача та позивача; довіреності на представників позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

25.10.2016р. відповідачем електронною поштою надіслано у копіях із супровідним листом №255-03 від 25.10.2016р. постанову про арешт коштів боржника ЗВП №41211546 від 04.10.2016р., правоустановчі документи головного підприємства та Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства відповідача, довіреність на представника.

26.10.2016р. відповідачем електронною поштою повторно надіслано копії означених документів.

27.10.2016р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано письмові пояснення №б/н від 27.10.2016р., у яких зазначено, що обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами здійснюється у відповідності до «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002р.; порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії встановлено у додатку №6 до договору; повідомлено про відсутність на розгляді у іншого суду даних позовних вимог, а також відсутність відносно відповідача провадження по справі про банкрутство.

До пояснень додано витяг з сайту Верховної Ради України «Оголошення та повідомлення» від 26.10.2016р., копію додатку №6 до договору №2063 від 29.08.2012р. «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

16.11.2016р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано письмові пояснення б/н від 16.11.2016р., у яких зазначено, що у разі відсутності прописаної боржником дати отримання ним відповідного рахунку та/або акту приймання-передачі, або іншого документу, вважати датою отримання відповідного документа слід дату, зазначену в самому документі (дата друкування), так рахунок за спожиту активну електроенергію у січні 2015р. отримано представником відповідача 26.01.2015р. та у лютому 2015р. 25.02.2015р.

До пояснень додано у копіях: платіжні доручення б/н від 30.12.2015р., від 01.03.2016р., від 17.02.2016р., від 28.03.2016р., від 29.04.2016р., рахунок за реактивну електроенергію №31/2063 від 25.06.2015р., рахунки за послуги по перетокам реактивної електроенергії №31/2063 від 25.05.2016р., від 27.04.2015р., від 25.03.2015р., від 25.02.2015р., від 26.01.2015р., супровідний лист Дружківського РВЄ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №1596 106 1 від 21.10.2016р. на адресу керівника КП «Компанія «Вода Донбасу», супровідний лист Дружківського РВЄ ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №1606 106 1 від 21.10.2016р. на адресу керівника ОСОБА_2, акт звірки взаємних розрахунків між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і КП «Компанія «Вода Донбасу» по договору на поставку електроенергії станом на 01.10.2016р. по активній електроенергії, акт звірки взаємних розрахунків між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і КП «Компанія «Вода Донбасу» по договору на поставку електроенергії станом на 01.10.2016р. по послузі з компенсації за перетоки реактивної електроенергії, акт звірки взаємних розрахунків між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і КП «Компанія «Вода Донбасу» по договору №2063 від 29.08.2012р. на поставку електроенергії станом на 01.10.2016р. по 3% річних.

17.11.2016р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано заяву №263 03 від 16.11.2016р. про залучення документів до матеріалів справи, до якої додано відзив №264 03 від 16.11.2016р., у якому визнає заборгованість за послуги наданої реактивної енергії на суму 20440,53 грн.; з нарахованими 3% річних та інфляційними витратами не погоджується повністю; зауважено на стратегічному значенні підприємства відповідача; звернуто увагу на проведення антитерористичної операції на території здійснення його господарської діяльності, у звязку з чим у останнього виникли форс-мажорні обставини, що підтверджені уповноваженим органом, з огляду на що просить відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також до заяви додано акти звірки взаємних розрахунків між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і КП «Компанія «Вода Донбасу» по договору на поставку електроенергії станом на 01.10.2016р. по послузі з компенсації за перетоки реактивної електроенергії, акти звірки взаємних розрахунків між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» і КП «Компанія «Вода Донбасу» по договору на поставку електроенергії станом на 01.10.2016р. по активній електроенергії, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 31.03.2016р., а також у копіях: документи, що підтверджують правовий статус підприємства, довідка №586/10/29 013 8 від 04.12.2007р. про взяття на облік платника податків, довіреність на представника відповідача.

28.11.2016р. відповідачем на електронну адресу суду надіслано копію клопотання №264 03 від 28.11.2016р. разом з копією клопотання №263 03 від 28.11.2016р. про надання відстрочки виконання рішення строком на 1 рік, з додатками.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2016р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі; проти надання відстрочки виконання рішення заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2016р. не зявився; причин неявки не повідомив.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» (далі-Постачальник) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (Споживач), укладено договір про постачання електричної енергії №2063, згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма обєктами) приєднаною потужністю 2954,15 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

За умовами вказаного договору Постачальник, зокрема, зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання на межах, визначених додатком №2 «ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього договору; із дотриманням на межі балансової належності електромереж Постачальника граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (п.2.2.2 договору), а Споживач зобов'язався, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» та додатка №5 «Порядок розрахунків» до цього договору (п.2.3.4 договору) та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» до цього договору (п.2.3.5 договору).

Пунктом 1 додатку №5 «Порядок розрахунків» до означеного правочину розрахунковим вважається період з 00 годин 25 числа попереднього місяця до 24-00 годин 24 числа поточного місяця.

Відповідно до п.8 вказаного додатку №5, порядок зняття показів розрахункових приладів обліку реактивної енергії та розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії обумовлюється додатками №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» і №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до договору. За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для здійснення плати за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п.9 додатку №5 до договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені договором. У разі неявки Споживача (уповноваженого представника Споживача) для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

За визначенням п.3 означеного додатку до договору сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу, згідно даних оформленого між Постачальником та Споживачем «ОСОБА_2 прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)» (додаток №10 до договору) та/або інших умов договору.

Матеріали справи містять акти прийняття-передавання товарної продукції за січень 2015р.-квітень 2016р., що підписані сторонами та скріплені печатками.

Згідно даних актів обсяги перетікання реактивної електроенергії наступні:

- у січні 2015 року 8256 кВАр/год на суму 408,49 грн., генерація реактивної електроенергії - 5268 кВАр/год на суму 420,01 грн.;

- у лютому 2015 року - 8040 кВАр/год на суму 348,80 грн., генерація реактивної електроенергії - 5556 кВАр/год на суму 425,39 грн.;

- у березні 2015 року 7434 кВАр/год на суму 384,71 грн., генерація реактивної електроенергії - 4380 кВАр/год на суму 474,18 грн.;

- у квітні 2015 року 6714 кВАр/год на суму 364,00 грн., генерація реактивної електроенергії - 4848 кВАр/год на суму 768,04 грн.;

- у травні 2015року 6870 кВАр/год на суму 366,84 грн., генерація реактивної електроенергії 5076 кВАр/год на суму 795,60 грн.;

- у червні 2015 року 7884 кВАр/год на суму 469,15 грн., генерація реактивної електроенергії 7356 кВАр/год на суму 1275,97 грн.;

- у липні 2015 року 7716 кВАр/год на суму 468,82 грн., генерація реактивної електроенергії 6168 кВАр/год на суму 1085,05 грн.;

- у серпні 2015 року 7548 кВАр/год на суму 457,45 грн., генерація реактивної електроенергії 6228 кВАр/год на суму 1097,98 грн.;

- у вересні 2015 року 7986 кВАр/год на суму 511,79 грн., генерація реактивної електроенергії 5664 кВАр/год на суму 1012,45 грн.;

- у жовтні 2015 року 7758 кВАр/год на суму 446,05 грн., генерація реактивної електроенергії 5076 кВАр/год на суму 858,71 грн.;

- у листопаді 2015 року 7842 кВАр/год на суму 469,94 грн., генерація реактивної електроенергії 5760 кВАр/год на суму 1013,77 грн.;

- у грудні 2015 року 8754 кВАр/год на суму 511,68 грн., генерація реактивної електроенергії 8100 кВАр/год на суму 1390,10 грн.;

- у січні 2016 року 8406 кВАр/год на суму 498,18 грн., генерація реактивної електроенергії 5076 кВАр/год на суму 876,73 грн.;

- у лютому 2016 року - 8436 кВАр/год на суму 502,01 грн., генерація реактивної електроенергії 3576 кВАр/год на суму 624,76 грн.;

- у березні 2016 року 7854 кВАр/год на суму 465,06 грн., генерація реактивної електроенергії 3228 кВАр/год на суму 562,96 грн.;

- у квітні 2016 року 8592 кВАр/год на суму 499,62 грн., генерація реактивної електроенергії 3420 кВАр/год на суму 586,24 грн.

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлені рахунки за ці послуги у зазначеному обсязі відповідно до договору про постачання електричної енергії №2063 від 29.08.2012р., у визначений спірний період.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп.2 п.10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, забезпечив відповідачеві у період з січня 2015р. по квітень 2016р. перетікання реактивної електричної енергії, з урахуванням її генерації, в обсязі 210870 кВАр/год, на загальну суму 20440,53 грн., а відповідач прийняв таке без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання електроенергії.

Рахунок на оплату:

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у січні 2015р. на суму 828,50 грн. отримано відповідачем 26.01.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у лютому 2015р. на суму 774,19 грн. отриманий відповідачем 25.02.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у березні 2015р. на суму 858,89 грн. отриманий відповідачем 25.03.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у квітні 2015р. на суму 1132,04 грн. отриманий відповідачем 27.04.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у травні 2015р. на суму 1162,44 грн. отриманий відповідачем 25.05.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у червні 2015р. на суму 1745,12 грн. отриманий відповідачем 25.06.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у липні 2015р. на суму 1553,87 грн. отриманий відповідачем 27.07.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у серпні 2015р. на суму 1555,43 грн. отриманий відповідачем 25.08.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у вересні 2015р. на суму 1524,24 грн. отриманий відповідачем 28.09.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у жовтні 2015р. на суму 1304,76 грн. отриманий відповідачем 26.10.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у листопаді 2015р. на суму 1483,71 грн. отриманий відповідачем 25.11.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у грудні 2015р. на суму 1901,78 грн. отриманий відповідачем 28.12.2015р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у січні 2016р. на суму 1374,91 грн. отримано відповідачем 26.01.2016р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у лютому 2016р. на суму 1126,77 грн. отриманий відповідачем 26.02.2016р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у березні 2016р. на суму 1028,02 грн. отриманий відповідачем 25.03.2016р.;

перетікання реактивної електроенергії, з урахуванням її генерації, у квітні 2016р. на суму 1085,86 грн. отриманий відповідачем 25.04.2016р., про що свідчать відповідні відмітки на цих документах.

Докузів протилежного суду не надано, відповідачем дане не заперечується.

Повноваження осіб, що здійснили приймання перелічених документів від імені Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підтверджено довіреностями останнього №03-144 від 19.12.2014р., №03-325 від 15.09.2015р., №03-66 від 18.12.2015р., №03-326 від 15.09.2015р. та №03-68 від 18.12.2015р.

Відповідно до п.9 вищеозначеного додатку №5 до договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Одночасно п.6.11 ПКЕЕ встановлено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Відтак, означене положення додатку №5 до договору не суперечить приписам чинного законодавства у сфері спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, розрахунок відповідачем за перетікання реактивної електроенергії повинно бути вчинено у термін протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Тобто, сплата за зобов'язанням січня 2015р. повинна бути здійснена: не пізніше 02.02.2015р.;

лютого 2015р. - не пізніше 04.03.2015р.;

березня 2015р. - не пізніше 01.04.2015р.;

квітня 2015р. - не пізніше 06.05.2015р.;

травня 2015р. - не пізніше 02.06.2015р.;

червня 2015р. - не пізніше 03.07.2015р.;

липня 2015р. - не пізніше 03.08.2015р.;

серпня 2015р. - не пізніше 01.09.2015р.;

вересня 2015р. - не пізніше 05.10.2015р.;

жовтня 2015р. - не пізніше 02.11.2015р.;

листопада 2015р. - не пізніше 02.12.2015р.;

грудня 2015р. не пізніше 06.01.2016р.;

січня 2016р. - не пізніше 02.02.2016р.;

лютого 2016р. - не пізніше 04.03.2016р.;

березня 2016р. - не пізніше 01.04.2016р.;

квітня 2016р. - не пізніше 04.05.2016р.

Відповідачем доказів оплати суми за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у розмірі 20440,53 грн. суду не представлено.

Так, приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо перетікання реактивної електроенергії протягом січня 215р.-квітня 2016р. вартістю у вищенаведених розмірах та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, цього грошового зобов'язання у встановлені договором строки.

Зі змісту відзиву №264 03 від 16.11.2016р. на позовну заяву, відповідачем суму основного боргу за реактивну електроенергію, з урахуванням її генерації, спожиту у січні 2015р.-квітні 2016р. в сумі 20440,53 грн. визнано у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою ОСОБА_3 (на підставі довіреності №03-70 від 18.12.2015р.).

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише позивач та відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов'язків інших осіб внаслідок визнання відповідачем грошових вимог позивача за вказаними правовідносинами.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 договору сторони обумовили відповідальність, яка полягає у наступному: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі, обумовленому додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього договору за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобовязання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 117993,83 грн. (нарахування здійснено загалом у період з 01.02.2015р. по 30.04.2016р. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії за січень 2015р.-березень 2016р., виходячи з суми боргу (за кожним зобовязанням місяця), що існувала на перший день місяця, в якому платіж мав бути здійснений і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція/дефляція, та у період з 01.02.2015р. по 30.04.2016р. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за січень 2015р.-березень 2016р. у такий самий спосіб, з урахуванням проведених оплат).

3% річних 20822,87 грн. (фактично нараховані загалом за період з 03.02.2015р. по 30.04.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті реактивної електроенергії спожитої у січні 2015р.-березні 2016р., та за період з 03.02.2014р. по 29.04.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у січні 2015р.-березні 2016р. щодо кожної із сум та у проміжку часу відносно них згідно наданого розрахунку з урахуванням проведених оплат та дня фактичної оплати).

Матеріали справи містять докази передачі позивачем відповідачу активної електроенергії на суми визначені у розрахунку ціни позову та підтвердження їх оплат.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог встановлено невідповідність визначеного позивачем періоду прострочення дійсному, з огляду на що здійснив перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, з дотриманням приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. та п.4.2.1 договору (день фактичної сплати не включається в період часу, за який здійснюється нарахування), суд дійшов висновку про розмір інфляційних витрат у сумі 74060,71 грн. та 3% у загальному розмірі 20656,50 грн.

Одночасно відповідач у відзиві №264 03 від 16.11.2016р. просить відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, зауважує на стратегічному значенні підприємства та специфіці його діяльності, яка здійснюється на території проведення антитерористичної операції.

Стосовно викладених підстав відмови у стягненні 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити таке.

Проте, останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою повязаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, законодавець не повязує застосування ст.625 Цивільного кодексу України із наявністю чи відсутністю вини боржника, тобто виходячи із суті 3% річних та інфляційних витрат, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання незалежно від того, виникла така неможливість за наявності його вини чи випадково, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника на весь розмір суми, належної до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене, відсутність вини у невиконанні зобовязань по сплаті за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії січня 2015р. - квітня 2016р. та несвоєчасному виконанні зобов'язань з оплати вартості активної електроенергії по рахункам за січень 2015р.-квітень 2016р, наявність форс-мажорних обставин не є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.

До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких субєкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» нарахованих сум 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, у розмірі встановленому судом.

Окрім того, відповідач у клопотанні №263 03 від 28.11.2016р. просить надати відстрочку виконання рішення строком на 1 рік.

Матеріали справи містять копії балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.06.2016р., висновку Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р., перелік пошкоджених обєктів КП «Компанія «Вода Донбасу» в результаті збройного конфлікту станом на 01.08.2016р.

За приписом ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право розстрочити або відстрочити його виконання.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення, з огляду на не менш скрутне власне фінансове становище.

Виходячи з приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищеозначену норму процесуального законодавства, висновки, викладені у п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9, суд не вбачає винятковості обставин, на які посилається заявник як на підставу відстрочення виконання цього судового рішення, оскільки не доведено неможливість сплати присудженої до стягнення суми одноразово, до того ж, не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому, не надано доказів, підтверджуючих відсутність грошових коштів у заявника у вищеозначених сумах, що постановлені до стягнення, як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, з фактичних обставин таке не вбачається, не надано плану подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо.

Боржником належним чином не обґрунтовано термін в один рік, на який слід відстрочити виконання судового рішення.

Отже, посилання у цьому спірному випадку на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобовязань, як і відповідний статус підприємства, що, у відношенні відповідача не встановлює підстав ухилення від їх виконання та певних пільг у питанні відстрочення, крім того, враховуючи фінансовий стан позивача.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду заявником не надано, судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про відстрочення виконання рішення суду по справі №905/2833/16 є необґрунтованими, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 159257,23 грн., у тому числі: боргу за реактивну електроенергію у розмірі 20440,53 грн., спожиту за січень 2015р. по квітень 2016р., суму 3% річних у розмірі 20822,87 грн., нарахованих у період з 03.02.2015р. по 30.04.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за період січень 2015р. по березень 2016р., суму інфляційних у розмірі 117993,83 грн., нарахованих за період з 01.02.2015р. по 30.04.2016р., за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної та реактивної електроенергії, спожитої за період січень 2015р. по березень 2016р., задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, б.177а, код ЄДРПОУ 00191678, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, адреса для листування: 87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Войніч, 2, код ЄДРПОУ 00131268, банківські реквізити не зазначено) 115157,74 грн., у тому числі 20440,53 грн. суми боргу за реактивну електроенергію, 20656,50 грн. 3% річних та 74060,71 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1727,37 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 29.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2016р.

Суддя О.В. Кротінова