Рішення № 63221566, 29.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2016 Справа №905/2821/16

Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ», м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 38706876,

до відповідача, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська», м.Слов'янськ Донецької області, ЄДРПОУ 01991122,

про стягнення 3149,56 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ», м.Запоріжжя, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №36 від 08.09.2016р. до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська», м.Слов'янськ Донецької області, про стягнення 3149,56 грн., з яких 2145,00грн. заборгованість за поставлене, але не сплачене пальне, 131,53 грн. 3% річних, 873,03 грн. інфляційні витрати.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2821/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 30.09.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2821/16.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на отримання права вимоги від відповідача за договором про відступлення права вимоги №б/н від 27.01.2016р. та невиконання останнім грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №2141/15/Б від 24.04.2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, а також у копіях: правоустановчі документи підприємства позивача, договір купівлі-продажу нафтопродуктів №2141/15/Б від 24.04.2015р., видаткові накладні №ВТ00006135 від 08.05.2015р., №ВТ00007320 від 03.06.2015р., №ВТ00008712 від 03.07.2015р., №ВТ00010005 від 03.08.2015р., довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №39 від 03.06.2015р., №45 від 03.07.2015р., №55 від 03.08.2015р., повернення талонів №ВзТ-002055 від 30.09.2015р., акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», та Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янськ» за договором №2141/15/Б від 24.04.2015р., договір про відступлення права вимоги №б/н від 27.01.2016р., повідомлення про відступлення права вимоги №94 від 01.02.2016р., опис вкладення у цінний лист, датований 01.02.2016р., фіскальний чек №б/н від 01.02.2016р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 16.02.2016р., вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель ОПТ» №5 від 02.02.2016р., фіскальний чек №б/н від 02.02.2016р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 10.02.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.173, 179, 193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 512-519, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 44 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2016р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання №47 від 12.10.2016р., у якому висловлено прохання про розгляд даної справи без участі представника ТОВ «Параллель-ОПТ», та до матеріалів справи додано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» №45 від 10.10.2016р. про відсутність на розгляді у іншого суду даних позовних вимог, а також у копіях: супровідний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» №46 від 10.10.2016р. разом із актом звіряння (364 рахунок) взаємних розрахунків станом на 07.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» та Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська», фіскальний чек №б/н від 10.10.2016р., опис вкладення у цінний лист, датований 10.10.2016р., довідка відділення Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк «РЦ Центральний» №ZAP 52/1034 від 12.10.2016р. разом з додатком №1 до неї, а також витяг з сайту Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит. Загальна інформація про юридичну особу» щодо відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2016р. судом задовольнено клопотання представника позивача про розгляд даної справи без його участі.

25.10.2016р. представниками відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано супровідний лист №б/н б/д, до якого додано квитанцію №0.0.640220788.1 від 24.10.2016р., акт звіряння (364 рахунок) взаємних розрахунків станом на 07.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель ОПТ» та Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська», а також копії правоустановчих документів установи відповідача та листа Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області №28945/10/15-113-3 від 06.10.2011р. на №1833.

Також 25.10.2016р. відповідачем представлено суду відзив №2008 від 24.10.2016р. на позов, у якому заперечено проти задоволення позовних вимог у повному обсязі; зауважено, що відповідач є комунальною установою та усі розрахунки по господарським справам здійснюються через службу державного казначейства України; зазначено, що 05.08.2015р. Державна казначейська служба України листом №16-10/260-20376 заборонила здійснювати розрахунки з компанією «Параллель-ОПТ» за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів, що позбавило відповідача можливості виконати зобовязання по сплаті 100 літрів бензину вартістю 2145,00 грн. у строк, передбачений договором; окрім того, 09.02.2016р. на адресу відповідача надійшла вимога про сплату 100 літрів бензину вартістю 2145,00 грн., підписана директором ОСОБА_1, у той час як відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб директором ТОВ «Параллель-ОПТ» є ОСОБА_2; вказано, що на теперішній час зобовязання по сплаті 100 літрів бензину виконано відповідачем; прострочення виконання відбулось за відсутності вини відповідача.

18.11.2016р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання б/н від 15.11.2016р. про розгляд справи без участі представника ТОВ «Параллель ОПТ», до якого додана копія довідка управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області №04 27/2670 від 08.11.2016р. про надходження і зарахування коштів до складу державного бюджету.

Також 18.11.2016р. позивачем надано заперечення б/н від 15.11.2016р. на відзив відповідача, у яких зазначено, що посилання останнього на неможливість сплати у звязку з блокуванням Державної казначейської служби України здійснення перерахунку коштів в адресу ТОВ «Параллель-ОПТ», по-перше, не є підставою для несплати суми боргу згідно із діючим законодавством, по-друге, ДКСУ не було зроблено жодних заборон на здійснення платежів на користь ТОВ «Параллель-ОПТ», по-третє, обовязок по сплаті основного боргу виник у відповідача 03.09.2015р., тобто борг необхідно було у цей період сплатити на користь Первісного кредитора; вказано, що 25.10.2016р. на рахунок ТОВ «Параллель-ОПТ» надійшли кошти через термінал ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 2145,00грн. без зазначення платника цих коштів, а також підстав для здійснення такого переказу, у звязку з чим позивачем надіслано лист №53 від 27.10.2016р. на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням повідомити на який рахунок і кому ТОВ «Параллель-ОПТ» необхідно повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 2145,00 грн.; позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

До заперечень додано копії платіжного доручення №02PL840693 від 25.10.2016р., листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель ОПТ» №53 від 27.10.2016р. на адресу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», фіскального чека ЗД УДППЗ «Укрпошта» від 27.10.2016р.

Представник позивача у судове засідання 29.11.2016р. не зявився.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2016р. не зявився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на викладене, клопотання представника позивача б/н від 15.11.2016р. про розгляд справи без участі представника ТОВ «Параллель ОПТ» задоволено судом.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

24.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (Продавець) та Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №2141/15/Б, строком дії у відповідності до його п.4.1 по 31.12.2015р., а в частині грошових зобовязань до повного виконання.

Згідно п.1.1 договору, Продавець зобовязався передати паливо у власність Покупця, а останній зобовязався прийняти його й сплатити за нього певну грошову суму у строки та на умовах, встановлених даним договором.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що за взаємною згодою сторін у період дії даного договору вартість одного літра палива, встановлена згідно п.2.1 цього договору, є величиною незмінною по виданим Покупцеві талонам.

Відповідно до п.1.3 договору сторони домовились про те, що момент переходу права власності на паливо (факт його продажу), який наступає при передачі палива, документально підтверджується видатковою накладною, оформленою між Покупцем та Продавцем, заповненої відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Загальна сума договору становить орієнтовано 119999 грн., у тому числі податок на додану вартість (п.1.9 договору).

Ціни на паливо, а також його кількість указуються Продавцем у видатковій накладній на паливо, а також у рахунку-фактурі. Покупець здійснює оплату палива у строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її формування). У вартість палива входять вартість послуг зберігання (звичайний строк зберігання, а також зберігання понад звичайний строк), а також інших витрат Продавця, повязаних зі зберіганням і відпусткою палива Покупцеві по талонах (п.2.1 договору).

Вид розрахунків: безготівковий, відповідно до діючого законодавства (п.2.2 договору).

Форма розрахунків: безготівкове перерахування коштів на рахунок Продавця відповідно до законодавства про безготівкові розрахунки в Україні, встановленого вповноваженим органом, у тому числі Національним Банком України, або іншим способом відповідно до діючого законодавства. При здійсненні оплати за паливо Покупець зобов'язаний указати в платіжному документі номер і дату відповідної видаткової накладної, а також номер договору й дату його підписання, в іншому випадку Продавець має право в однобічному порядку без згоди Покупця грошові кошти, що надійшли, зараховувати в рахунок погашення утвореної раніше заборгованості Покупця. (п.2.3 договору).

За змістом п.2.4 договору несвоєчасна оплата Покупцем палива через неодержання зі своєї вини оригіналу видаткової накладної й/або рахунку (рахунку-фактури) є простроченням Покупця.

Пунктом 7.1 договору до обовязків Покупця віднесено самостійне одержання у Продавця видаткових накладних, податкових накладних, актів видачі палива зі зберігання й інші документи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як свідчать матеріали справи, Продавець здійснив продаж бензину за видатковими накладними №ВТ00006135 від 08.05.2015р., №ВТ00007320 від 03.06.2015р., №ВТ00008712 від 03.07.2015р., №ВТ00010005 від 03.08.2015р. на загальну суму 96325,00 грн.

Останнім товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на даних документах, які засвідчені печатками підприємств.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеного товару за накладними №ВТ00007320 від 03.06.2015р., №ВТ00008712 від 03.07.2015р., №ВТ00010005 від 03.08.2015р. підтверджується довіреністями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей №39 від 03.06.2015р., №45 від 03.07.2015р., №55 від 03.08.2015р.,

Доказів наявності заперечень щодо кількості переданого товару, а також порядку передачі та інших зауважень суду не надано.

Предмет продажу означений правочином, ідентичні найменуванню товару, придбаного за наведеними видатковими накладними.

Крім того, ці первинні документи містять посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні є належними доказами здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору купівлі-продажу нафтопродуктів №2141/15/Б від 24.04.2015р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених означеним договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, відповідно до п.2.1 договору Покупець здійснює оплату палива у строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її формування).

Беручи до уваги дату формування видаткової накладної №ВТ00006135 від 08.05.2015р. та викладені умови оплати, відповідач повинен був розрахуватись із позивачем за переданий за цим документом товар не пізніше 07.06.2015р.., за видатковою накладною №ВТ00007320 від 03.06.2015р. - не пізніше 03.07.2015р., за видатковою накладною №ВТ00008712 від 03.07.2015р. - не пізніше 02.08.2015р. та за видатковою накладною №ВТ00010005 від 03.08.2015р. - не пізніше 02.09.2015р.

Відповідно до довідки відділення Публічного акціонерного товариства «Перший Українській ОСОБА_3 «РЦ Центральний» вих.№ZAP-52|1034 від 12.10.2016р. від Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська» та додатку до неї на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» за період з 18.05.2015р. по 07.07.2015р. надійшли кошти у сумі 64150,00грн.

Проте, доказів належного виконання п.2.1 договору за переліченим обсягом поставки суду не надано.

Відтак, має місце факт прострочення виконання грошового зобов'язання за станом на 29.09.2015р. у сумі 32175,00 грн. за видатковою накладною №ВТ00010005 від 03.08.2015р.

30.09.2015р. за накладною повернення талонів №ВзТ-002055 від 30.09.2015р. повернуто талони на пальне у кількості 140 шт. на загальну суму 30030,00 грн.

Дане відображено у акті звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД», та Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янськ» за договором №2141/15/Б від 24.04.2015р.

Зважаючи на викладене слідує, що відповідачем в результаті проведених операцій не здійснена оплата вартості поставленого товару у залишковій загальній сумі в розмірі 2145,00грн.

Отже, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Покупця перед Продавцем на загальну суму 2145,00 грн. не виконане.

27.01.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» (Первісний кредитор) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №б/н.

За змістом п.1.1 зазначеної угоди, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із договором №2141/15/Б купівлі-продажу нафтопродуктів від 24.04.2015р. (Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська» (Боржник).

За цим договором Новий кредитор одержує право замвсть Первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 2145,00 грн. (п.1.2 договору).

До Нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору Боржником. (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 2145,00 грн. Строк сплати становить 30 календарних днів після набрання чинності цим договором.

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 10 календарних днів шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього договору (п.4.2 договору).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правовими діями (цесія).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

На виконання п.4.2 договору цесії та ст.516 Цивільного кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» листом №94 від 01.02.2016р. повідомлено відповідача про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» та визначено відповідні реквізити для сплати суми боргу в розмірі 2145,00 грн. Новому кредитору. Як доказ викладеного у матеріалах справи міститься зазначене повідомлення, опис вкладення документів у цінний лист на ім'я Комунального лікувально-профілактичного закладу «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янськ», який скріплений печаткою поштового відділення, фіскальний чек №б/н від 01.02.2016р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 16.02.2016р.

Одночасно матеріали справи містять вимогу позивача №5 від 02.02.2016р. щодо перерахування суми боргу у розмірі 2145,00 грн., направлену на адресу відповідачева, на підтвердження чого суду представлено фіскальний чек №б/н від 02.02.2016р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 10.02.2016р.

Проте, на час звернення із розглядуваним позовом сума простроченої заборгованості у розмірі 2145,00 грн. відповідачем не сплачена.

У відзиві №2008 від 24.10.2016р. відповідач свідчить про виконання у повному обсязі зобовязання з оплати 100 літрів бензину вартістю 2145,00 грн., як доказ представлено квитанцію №0.0.640220788.1 від 24.10.2016р.

Разом з тим, позивачем у запереченнях б/н від 15.11.2016р. на відзив відповідача вказано, що 25.10.2016р. на рахунок ТОВ «Параллель-ОПТ» надійшли кошти через термінал ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 2145,00грн. без зазначення платника цих коштів, а також підстав для здійснення такого переказу, у звязку з чим позивачем надіслано лист №53 від 27.10.2016р. на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням повідомити на який рахунок і кому ТОВ «Параллель-ОПТ» необхідно повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 2145,00 грн.; позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Як було зазначено вище, умовами договору купівлі-продажу нафтопродуктів №2141/15/Б від 24.04.2015р. передбачено виконання грошового зобов'язання, у тому числі іншим способом відповідно до діючого законодавства (п.4.2 договору).

Виходячи з положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», вбачається можливість розрахунку у спосіб здійснений відповідачем.

Як свідчить квитанція №0.0.640220788.1 від 24.10.2016р. проведено оплату у розмірі 2145,00 грн. Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська» на користь ТОВ «Параллель-ОПТ», з призначенням платежу: «оплата за бензин згідно акта звірки».

У наданому позивачем платіжному дорученні №02PL840693 від 25.10.2016р. у графі призначення платежу визначено: «оплата за бензин згідно акта звірки, Словянська обл. псих лікарня».

Дане дає підстави дійти висновку про зазначення платника цих коштів та підстав для такого переказу.

Окрім того, доказів фактичного повернення отриманих коштів у сумі 2145,00 грн. суду позивачем не представлено.

Відтак, суд погоджується із твердженнями відповідача у цій частині, а саме, останнім після порушення провадження по даній справі погашено суму боргу у розмірі 2145,00 грн.

Оскільки погашення заборгованості у розмірі 2145,00 грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу.

Дане кореспондується з приписами п.п.4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом яких господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення позивача із розглядуваним позовом (27.09.2016р. дата відправлення означена на відбитку штампу на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду) оплата вищенаведеного боргу не була здійснена, враховуючи підстави припинення провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобовязання у загальній сумі становить 873,03 грн. (нарахування здійснено у вересні 2015р. на суму 32175,00 грн. та з жовтня 2015р. по липень 2016р. на суму основного боргу 2145,00грн.).

В частині нарахування інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошових зобовязань слід виходити з наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому не може бути прийнятий для нарахування цих вимог, адже неправильно визначено період та базу для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», на суму основного боргу 2145,00 грн., за період жовтень 2015р. по липень 2016р. із дотриманням приписів наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у сумі визначеній судом, а саме у розмірі 134,90 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 131,53 грн. за наступним розрахунком: на суму 32175,00 грн. у період з 03.09.2015р. по 29.09.2015р. та на суму 2145,00 грн. у період з 30.09.2015р. по 05.09.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, що не суперечить приписам діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині, у межах розміру визначеного позивачем, тобто в сумі 131,53 грн.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, законодавець не повязує застосування ст.625 Цивільного кодексу України із наявністю чи відсутністю вини боржника, тобто виходячи із суті 3% річних та інфляційних витрат, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання незалежно від того, виникла така неможливість за наявності його вини чи випадково, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника на весь розмір суми, належної до сплати кредиторові.

До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких субєкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання.

Зважаючи на викладене, відсутність вини у невиконанні спірного зобовязання по сплаті суми боргу у розмірі 2145,00 грн. не є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.

З огляду на таке, заперечення відповідача у цій частині судом відхилено, у іншому заперечення відповідача не взято до уваги як безпідставні.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ», м.Запоріжжя, до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська», м.Слов'янськ Донецької області, про стягнення 3149,56 грн., з яких 2145,00грн. заборгованість за поставлене, але не сплачене пальне, 131,53 грн. 3% річних, 873,03 грн. інфляційні витрати, задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі №905/2821/16 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ», м.Запоріжжя, до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська», м.Слов'янськ Донецької області, в частині стягнення 2145,00 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна психіатрична лікарня м.Слов'янська» (84115, Донецька область, м.Словянськ, вул.Нарвська, б.16, ЄДРПОУ 01991122, банківські реквізити не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» (69091, м.Запоріжжя, бул.Шевченко, 71а, кім.905, ЄДРПОУ 38706876, п/р260031697 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) 266,43 грн., у тому числі 131,53 грн. 3% річних та 134,90 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1055,05 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 29.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2016р.

Суддя О.В. Кротінова