Рішення № 63221481, 06.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2016 Справа № 904/9952/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпро

про стягнення 780 479,46 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 14-127 від 13.05.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про стягнення інфляційних втрат у розмірі438337,20 грн., пені у розмірі 295199,05 грн. та 3 % річних у розмірі 46943,21 грн. за договором № 2523/14-БО(Т)-3 від 28.02.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2523/14-БО(Т)-3 від 28.02.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 було порушено провадження у справі, а розгляд призначено на 16.11.2016.

16.11.2016 в судовому засіданні відповідач подав відзив на позовні заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що фінансування відповідача, як державної установи, здійснюється виключно з Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач зазначає, що на нього покладений обовязок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин Дніпропетровського гарнізону, в межах бюджетних асигнувань на підставі кошторису. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.35).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 16.11.2016 до 06.12.2016.

06.12.2016 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.11.2016. Про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець-позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2523/14-БО(Т)-3, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с.11-16).

Згідно п.1.2. договору, газ, що продається, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, (далі - споживачам покупця).

За п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 3700,0 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.5. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2014 (а.с.17), загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 3451996,26 грн., крім того ПДВ - 690399,25 грн., разом з ПДВ- 4142395,51 грн.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами в частині реалізації газу з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. договору).

Позивач на виконання умов договору протягом лютого - березня 2014 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 142 395,51 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін (а.с.18-19).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 295 199,05 грн., 3% річних у розмірі 46943,21грн. та суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 438 337,20 грн., що і стало причиною виникнення даного спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 46943,21 грн. 3% річних за період прострочки з 15.03.2014 по 06.08.2014 та 438337,20 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу за період з березня по липень 2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року судам роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 138 969,00 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, позивачем було нараховано відповідачу за зобов'язаннями лютого 2014 на суму боргу 3205207,67 грн. інфляційні втрати за березень-липень 2014 включно на суму 356512,79 грн. Однак, оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату газу у липні 2014 та станом на кінець липня 2014 заборгованість відповідача складала 3129847,66 грн., суд вважає, що розрахунок інфляційних повинен здійснюватись наступним чином (на суму боргу - 3205207,67 грн. сукупний індекс інфляції за період з березня по червень 2014 - інфляційні втрати - 342322,67 грн.; на суму боргу - 3129847,66 грн. сукупний індекс інфляції за період за липень 2014 - інфляційні втрати - 12519,39 грн.).

На підставі вищевикладеного, обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 436666,47 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 46943,21 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 46602,74 грн., оскільки позивачем було включено у період нарахування 3% річних, день в якому відповідачем було здійснено оплату боргу.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 295 199,05 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано пеню за період з 15.03.2014 по 06.08.2014 у сумі 295 199,05 грн.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, обґрунтована сума пені становить 292 361,79 грн.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати природного газу, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, передбачених договором. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Доказів на підтвердження інших обставин про які вказує відповідач і які є підставою для зменшення штрафних санкцій, на підставі ст. 83 ГПК України, відповідач до матеріалів справи не надав.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 707,19 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 13, код 08004581) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) інфляційні втрати у розмірі 436666,47 грн., 3% річних у розмірі 46 602,74 грн., пеню у розмірі 292 361,79 грн., 11 707,19 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2016

Суддя ОСОБА_2