Ухвала суду № 63221190, 07.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 грудня 2016 року Справа №910/1576/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. перевіривши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі№910/1576/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" прозобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою №04-08/3509 від 16.11.2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі №910/1576/16.

Втім, подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Згідно з п.3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (пп.2.21 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення №940 від 29.09.2016 року, у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "22030104 "С/з Вищ. госп. суд. Укр, 070", сим. зв. 254. За подан. касац. скарги Київ. апеляц. госп. суду від 11.07.2016 року у спр. №910/2635/16".

З огляду на викладене, платіжне доручення №940 від 29.09.2016 року не може вважатися доказом сплати у встановленому порядку судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі №910/1576/16.

Додана до касаційної скарги заява №04-08/3264 від 17.10.2016 року про допущення технічної помилки у платіжному дорученні №940 від 29.09.2016 року не приймається судом до уваги, оскільки вказана заява складена та підписана самим скаржником.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, Публічним акціонерним товариством "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" не сплачено судовий збір у встановлених порядку і розмірі, а тому касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.

Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що скаржник не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору, помилково сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року у справі №910/2635/16 та сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі №910/1576/16.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст.86, 111, п.4 ч.1 ст.111і Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі №910/1576/16 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Справу №910/1576/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова