Ухвала суду № 63216128, 06.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/4075/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2235/К/16 суддя Тимошенко Т.І.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_3» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_3» про стягнення моральної шкоди, в звязку з ушкодженням здоровя.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_3» (надалі ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3») про стягнення моральної шкоди, в звязку з ушкодженням здоровя, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці.Висновком МСЕК у грудні 2012 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15%, а висновком МСЕК від 02.12.2013 року підтверджено втрату професійної працездатності в розмірі 15% безстроково. У звязку із чим просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 275 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3» на користь ОСОБА_4О.в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3» на користь держави судові витрати у розмірі 551,20 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення загальних норм діючого законодавства ст.ст. 153, 237-1, КЗпП України замість спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3» є неналежним відповідачем по даній справі. Крім того, посилається на невраховування судом того, що наявність шкідливих виробничих факторів є особливістю виробничого процесу на підприємстві, тому наполягає, що зі сторони роботодавця не вчинено ніяких навмисних протиправних дій. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Також, зазначає, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 50), в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

ОСОБА_3 першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 в період з 22 липня 1996 року по 03 січня 2012 рік працював підземником-газозварювальником, підземним кріпильником, підземним гірничим майстром, підземним машиністом бурової установки та підземним заступником начальника дільниці на шахтах «Фрунзе» та «Ювілейна» ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3», з 17.05.1991 року по 01.11.1991 року - підземним машиністом бурової установки тресту «Кривбасшахтопроходка» (а.с. 5-7).

Відповідно до рішення лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини № 1831 від 16 жовтня 2012 року позивачу встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої другої ст., емфізема легень першої другої стадії. ЛН другого ст. (а.с.12).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 № 33 від 26 жовтня 2012 року, встановлено, що причиною отримання професійного захворювання позивачем є перевищення на його робочому місці гранично допустимих показників концентрації в повітрі робочої зони аерозолів пилу з вмістом вільного діоксину кремнію кристалічного від 10 до 70%, а саме: 5,2 - 12,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 протягом 55-93% зміни на підприємстві відповідача та 10,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 у тресті «Кривбасшахтопроходка» (а.с. 8-9).

Висновком медико-соціальної експертної комісією (10 ААА № 113055) від 14 грудня 2012 року ОСОБА_4 первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності, які при наступному переогляді 02 грудня 2013 року залишено незмінними та встановлено безстроково (а.с.10-11).

Згідно з наданими у якості доказів медичних довідок ОСОБА_4 в звязку з погіршенням стану здоровя неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в амбулаторії та міській лікарні № 16 (а.с.13).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 26 жовтня 2012 року (а.с. 8-9), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи, у тому числі й на підприємстві відповідача ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3», в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК (концентрація в повітрі робочої зони аерозолів пилу з вмістом вільного діоксину кремнію кристалічного від 10 до 70%, а саме: 5,2 - 12,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 протягом 55-93% зміни). Тобто, роботодавець ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3» - допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають звідповідача обовязку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі, з вини ОСОБА_5 «ЄВРАЗ ОСОБА_3», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Доводи представника відповідача про відсутність обовязку ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_3» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є субєктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2012 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоровя Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя ОСОБА_4, повязаного з виконанням трудових обовязків, виникло у позивача з грудня 2012 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.

Також, спростовуються й доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «ЄВРАЗ ОСОБА_3» щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманням ним професійного захворювання встановлений в судовому засіданні. Так, позивач проходив курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного ОСОБА_3 України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи відповідача про відсутність обовязку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що наявність шкідливих виробничих факторів є особливістю виробничого процесу на підприємстві, тому наполягає, що зі сторони роботодавця не вчинено ніяких навмисних протиправних дій,не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У звязку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. ОСОБА_3 першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «ЄВРАЗ ОСОБА_3» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: