Рішення № 63210005, 07.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 761/29445/14-ц Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12869/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення суми та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - відповідач) про стягнення суми, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.12.2012 нею було внесено на поточний рахунок НОМЕР_1, відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Хрещатик" грошові кошти в сумі 30 000,00 доларів США. В отриманій у Банку виписці з особового рахунку за 28.12.2012 вказано, що зазначену суму коштів позивач ніби то в той же день отримала. Проте, жодних розпоряджень на списання чи видачу позивачеві грошових коштів вона не надавала, а грошові кошти нею не отримувалися. Позивач звернулася 05.08.2014 до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 30 000,00 доларів США. 14.08.2014 позивач отримала відповідь банку про те, що кошти в сумі 30 000,00 доларів США, внесені нею на поточний рахунок НОМЕР_1 було ніби то перераховано на інший поточний рахунок № НОМЕР_2. Однак, зазначену суму коштів в розмірі 30 000,00 доларів США, яку позивач вимагала повернути незалежно від того, на якому рахунку вони знаходяться, банк не повернув. 06.04.2011 між сторонами було укладено Договір банківського вкладу «Оберіг» № 329/2011-222, на підставі якого, позивачу було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4, на який позивач мала вносити кошти. 06.04.2011 позивачем було внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 20 000,00 доларів США на термін з 06.04.2011 по 06.04.2012. Незважаючи на те, що термін вкладу закінчився 06.04.2012, грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США відповідач не повернув. Крім того, проценти по вкладу позивачу виплачено частково в сумі 390,14 доларів США. 05.08.2014 позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 20 000,00 доларів США та процентів по вкладу. 14.08.2014 позивач отримала відповідь про те, що кошти в сумі 20 000,00 доларів США було достроково вилучено. Однак зазначену суму коштів в розмірі 20 000,00 доларів США та проценти по вкладу позивач не отримувала. 12.12.2012 між сторонами укладено Договір банківського вкладу «Гаманець» № 1238/2012-222, на підставі якого було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 на який позивач мала вносити кошти. За період з 12.12.2012 по 03.03.2014 позивачем на вкладний (депозитний) рахунок було внесено грошові кошти в сумі 32 236,00 доларів США. Із зазначеної суми коштів позивачем 06.05.2014 було отримано 400 доларів США. 05.08.2014 та 14.08.2014 позивачем було подано в банк письмові заяви про повернення частини банківського вкладу в сумі 31 736,00 доларів США та процентів по вкладу. Однак, грошові кошти за Договором банківського вкладу № 1238/2012-222 від 12.12.2012 позивач не отримала. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просили суд стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського вкладу № 329/2011-222 від 06.04.2011 «Оберіг» в сумі 20 000,00 доларів США - основний борг, 6378,08 доларів США - заборгованість по процентах згідно договору, 41680,15 грн. - 3% річних; заборгованість за договором банківського вкладу № 1238/2012-222 від 12.12.2012 «Гаманець» в сумі 31836,00 доларів США - основний борг, 1553,04 доларів США - заборгованість по процентах згідно договору, 18194,41 грн. - 3% річних; заборгованість по внесених коштах на поточний рахунок 28.12.2012 за договором банківського рахунку фізичної особи від 12 грудня 2012 року в сумі 30000,00 доларів США - основний борг, 16882,24 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 05.10.2015 до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що договір № НОМЕР_1 банківського рахунку від 12.12.2012 не підписаний позивачем за первісним позовом, що підтверджується висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 30.04.2015 № 593/594/15-32, а тому договір укладений поза волею позивача, що є підставою для визнання такого правочину недійсним у відповідності до положень статей 203, 215 ЦК України

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення суми відмовлено.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним задоволено. Визнано недійсним договір № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" судові витрати в розмірі 9 996,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний,банк «Хрещатик» в повному обсязі та відмовити у зустрічному позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не досліджено та не надано належної оцінки висновкам судових почеркознавчих експертиз, які підтверджують той факт, що підписи на документах про внесення коштів на банківські рахунки виконано позивачем, а підписи на документах про одержання коштів позивачу не належать. Крім того, відмовляючи в задоволенні вимог позивача з підстав запровадження в ПАТ «КБ «Хрещатик» тимчасової адміністрації (ліквідації банку) та керуючись виключно ст. 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд першої інстанції не врахував, що стаття 46 цього Закону (наслідки початку процедури ліквідації банку) не містить заборони щодо здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусового стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. На даний час процедура ліквідації банку не є завершеною, банк не є ліквідованим. В частині зустрічного позову зазначила, що судом першої інстанції не враховані роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 та залишено поза увагою, що законом не встановлено, що дефект письмової форми договору банківського рахунку тягне за собою його нікчемність. Як встановлено висновком експерта від 15.04.2016 підпис від імені позивача на договорі банківського рахунку від 12.12.2012 НОМЕР_6 виконано не позивачем. В той же час, у ході судового розгляду відповідач не заперечував відносно прийняття ним від позивача коштів в сумі 30 000,00 доларів США, внесених позивачем на поточний рахунок НОМЕР_3. Це свідчить про те, що відповідач схвалив і прийняв до виконання даний правочин, а тому він є дійсним.

У судовому засіданні представник відповідача - Когут А.Ю. заперечував проти доводів апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та ОСОБА_4 було укладено Договір № 329/2011-222 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 06.04.2011, згідно умов якого, банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на його ім`я, в сумі 20 000,00 доларів США на термін з 06.04.2011 по 06.04.2012. Термін вкладу відраховується з дня зарахування коштів на вкладний рахунок. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 8% річних. Відповідно до п. 2.1.3 договору, банк зобов`язується нараховувати та виплачувати проценти відповідно до Розділу 3 договору. Згідно п. 3.1 договору, нарахування процентів по вкладу здійснюється щомісячно на фактичний залишок коштів на вкладному рахунку, починаючи з наступного дня після надходження грошових коштів на вкладний рахунок і закінчується в день, який передує поверненню грошових коштів вкладнику або списанню з вкладного рахунку вкладника з інших підстав. Пунктом 3.4 договору передбачено, що в останній день терміну розміщення вкладу, сума вкладу та нараховані проценти за дні поточного місяця повертаються вкладнику шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, відкритий до цього договору та зазначений в заяві при укладенні договору.

12.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та ОСОБА_4 було укладено Договір № 1238/2012-222 банківського вкладу «Гаманець» (на вимогу) в доларах США, згідно умов якого, банк приймає грошові кошти вкладника, на вкладний (депозитний) рахунок, що відкривається банком на його ім`я, в сумі 20000,00 доларів США терміном з 12.12.2012. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 2% річних.

Крім того, 12.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та ОСОБА_4 було укладено Договір № НОМЕР_1 банківського рахунку фізичної особи, відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті USD та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно внутрішніх правил і процедур банку, нормативних актів НБУ та чинного законодавства України.

Із наданої позивачем переписки з банком вбачається, що остання неодноразово зверталася до банку з вимогами про повернення грошових коштів за вказаними вище договорами, проте ПАТ «КБ «Хрещатик» вклади та нараховані проценти за вкладами за Договором № 329/2011-222 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 06.04.2011, Договором № 1238/2012-222 банківського вкладу «Гаманець» (на вимогу) в доларах США від 12.12.2012 та Договором № НОМЕР_1 банківського рахунку фізичної особи від 12.12.2012 не повернув, посилаючись на те, що кошти за вказаними договорами були зняті з рахунків.

Із пояснень відповідача та долучених доказів судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 05.04.2016 року було прийнято рішення № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ Хрещатик» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ Хрещатик» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ Хрещатик» строком на два роки з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року (а.с. 153, 154 том 2).

Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінки зібраним у справі доказам щодо заявлених вимог ОСОБА_4, судова колегія виходить з такого.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 квітня 2016 року в ПАТ «КБ Хрещатик» була запроваджена тимчасова адміністрація, а 06 червня 2016 року, на підставі рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року, розпочато процедуру ліквідації цього банку.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, 15 серпня 2016 року, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів вважає, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» судом першої інстанції застосовано правильно, судове рішення в частині заявлених вимог ОСОБА_4 є законним, а тому доводи апеляційної скарги позивача в частині невірного застосування судом першої інстанції Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відхиляються, як необґрунтовані.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 з тих підстав, що на час розгляду справи та ухвалення рішення в ПАТ «КБ Хрещатик» була введена тимчасова адміністрації та запроваджено процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, що унеможливлює задоволення позову про стягнення банківського вкладу поза межами системи гарантування вкладів фізичних осіб відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Разом з тим, колегія судді не може погодитись з висновком суду в частині задоволення зустрічного позову ПАТ «КБ Хрещатик» про визнання договору № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та ОСОБА_4 недійсним, виходячи з наступного.

Задовольняючи зустрічні вимоги ПАТ «КБ Хрещатик» про визнання договору № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір банківського рахунку фізичної особи від 12.12.2012 не підписано ОСОБА_4, що підтверджується висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 593/594/15-32 від 30.04.2015, а тому у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України, такий договір слід визнати недійсним.

Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінки зібраним у справі доказам в частині вимог про визнання недійсним договору банківського вкладу судова колегія виходить з такого.

У відповідності до вимог статей 1066, 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З огляду на визначення договору банківського рахунку, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 N 158).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пункт 6.1 Інструкції N 492 передбачає порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського рахунку; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на поточний рахунок. Відкриття поточного рахунку однією фізичною особою іншій фізичній особі на підставі довіреності здійснюється в порядку, визначеному пунктом 6.1 цієї Інструкції.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції N 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського рахунку вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на рахунок клієнта підтверджено договором банківського рахунку з видачею документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).

Як встановлено колегією суддів в матеріалах справи міститься письмовий договір № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи, його сторонами є ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_4 (клієнт). За умовами договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в валюті USD та здійснює його розрахунково-касове обслуговування (а.с. 124 том1). Платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 28 грудня 2012 року свідчить про те, що ОСОБА_4 здійснює переказ 30 000,00 доларів США за призначенням «поповнення власного рахунку» (а.с. 125). Заява на переказ готівки № 25 від 28 грудня 2012 року підтверджує перерахування ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1, банк отримувач: ПАТ КБ «Хрещатик» в м. Києві (а.с. 126).

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 30 квітня 2015 року № 593/594/15-32 підписи від імені ОСОБА_4 в договорі № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи в графах «фізична особа ОСОБА_4, «примірник договору отримав (підпис), в платіжному дорученні № 1 від 28 грудня 2012 року в графі «прізвище та ініціали» виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_4 в заяві на переказ готівки № 25 від 28 грудня 2012 року виконаний самою ОСОБА_4 (а.с. 148-166 том 1).

Із наданої досудової переписки між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Хрещатик» щодо повернення коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 в сумі 30 000,00 доларів США вбачається, що банк не оспорював факт укладення договору № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку з фізичною особою ОСОБА_4 та перерахування останньою грошових коштів в сумі 30 000,00 доларів США на поточний рахунок № НОМЕР_1. Разом з тим, банк повідомляв ОСОБА_4 про те, що кошти в сумі 30 000,00 доларів США було перерахованого на інший її поточний рахунок і станом на 05 серпня 2014 року на поточному рахунку № НОМЕР_1 залишок коштів відсутній (а.с. 7 том 1). Такі ж пояснення містяться і в запереченнях банку на позовну заяву (а.с . 32 том 1).

Наведене свідчить про те, що спірний договір № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи за формою і змістом відповідає вимогам закону. Підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивачем надано належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи внесені. Факт отримання банком коштів не заперечується і відповідачем, що підтверджує прийняття і виконання сторонами умов договору.

Встановивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна зі сторін його не підписувала, суд має виходити з того, що такий договір є вчиненим. У цьому випадку п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» про невчинення договору, чи не укладення - не застосовується. Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним за ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), підписання договору особою, яка не має на це повноваження та відсутність волевиявлення власника, якщо власник (сторона договору) у подальшому не схвалив такого правочину.

Обґрунтовуючи недійсність договору банківського рахунку фактом його не підписання самою ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що цей договір не був у подальшому схвалений ОСОБА_4, оскільки факт перерахування ОСОБА_4 коштів в сумі 30 000,00 доларів США на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ КБ «Хрещатик», підтверджується заявкою на переказ готівки № 25 від 28 грудня 2012 року, яка підписана самою ОСОБА_4

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що зміст договору (правочину) не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення особи, яка його вчинила було вільним і відповідало її внутрішній волі, вказаний правочин спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, а відтак, у момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ст. 203 ЦК України.

За наведених обставин в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Хрещатик» про визнання договору № НОМЕР_1 від 12.12.2012 банківського рахунку фізичної особи слід відмовити.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: