Постанова № 6320913, 18.12.2007, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа №2-а-120/07 p. копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2007 року. Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого Муляр B.C.

при секретарі Крамаренко Т.Є.

з участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ватутіне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення -

встановив:

позивач частково змінив свої позовні вимоги і просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради на його користь суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду третьої групи за період часу з 2005 року по 2007 рік, в розмірі 4338 гривень та 300 гривень у відшкодування понесених судових витрат по оплаті правової допомоги, посилаючись на те, що він являється особою , яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. В 1998 році він захворів і згідно висновку Черкаської обласної спец. ЛКК дане захворювання пов'язане з виконанням ним роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і йому була встановлена 3 група інвалідності, а тому відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, яка визначається щорічно на момент виплати і дані виплати відповідно до вищезазначеного закону повинен проводити відповідач.

Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення йому виплат в 2005 році становила 332 гривні, в 2006 році становила 400 гривень, в 2007 році становила 420 гривень то провівши відповідні розрахунки в 2005 році -332x4=1328 гривень, в 2006 році - 400x4=1600 гривень, в 2007 році - 420x4=1680 гривень, а всього 4608 гривень, таку саме суму повинен був виплати йому відповідач за вищевказаний період часу, однак за даний період відповідачем було йому виплачено в 2005 році - 90 гривень, в 2006 році - 90 гривень, в 2007 році - 90 гривень, а всього було виплачено 270 гривень, то б то недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за вищевказаний період часу складає 4608-270=4338 гривень.

Відповідач в добровільному порядку не бажає виплатити позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, а тому при таких обставинах він і змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Також просить суд поновити йому пропущений строк звернення до суду за 2005 та 2006 роки, оскільки вважає, що він пропустив цей строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення його права лише в листопаді 2007 року, отримавши довідку від відповідача та порівнявши її з вимогами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачені права позивача, як постраждалого в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда третьої групи, а до цього часу він не знав і не міг знати про свої порушені права і вважав, що щорічна допомога на оздоровлення, яка була йому фактично виплачена за ці роки, виплачувалась правильно.

2

Представник відповідача частково змінені позивачем розрахунки відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо недоплачених позивачу сум щорічної допомоги на оздоровлення визнала правильними, однак частково змінені позовні вимоги не визнала повністю, посилаючись на те, що управління праці та соціального захисту населення діяло в межах законодавства, порушень по питанню нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не було. А в своїй роботі при нарахуванні даних компенсацій вони керуються Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року, де зазначено, що даній категорії постраждалих передбачені виплати на оздоровлення в межах 100 гривень щорічно, які були виплачені за 2005-2007 роки позивачу. Крім того просила суд відмовити в позові, посилаючись на те, що на 2006 - 2007 рік в Законі України „Про бюджет України" п.37. ст.77 призупинена дія ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року .

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, вони є законними, обґрунтованими і підтверджуються відповідними доказами.

Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ щорічна допомога на оздоровлення потерпілим 1 категорії, інвалідам З групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат і відповідно до ч.5 ст.48 вищезазначеного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, і відповідно до ч.7 ст.48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В суді встановлено, що позивач дійсно являється потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_2 (а.с.1). В 1998 році позивач захворів і згідно висновку Черкаської спец. ЛКК від його захворювання пов'язане з виконанням ним роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і в зв'язку з цим позивачу була встановлена 3 група інвалідності, що стверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1 (а.с.5), а тому відповідно до абзацу 2 частини 4 ст.48 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ч.4 ст.48 вищезазначеного закону визначається на момент виплати. Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат в 2005 році становила 332 гривні, в 2006 році становила 400 гривень, в 2007 році становила 420 гривень то провівши відповідні розрахунки в 2005 році - 332x4=1328 гривень, в 2006 році - 400x4=1600 гривень, в 2007 році - 420x4=1680 гривень, а всього 4608 гривень, таку саме суму щорічної допомоги на оздоровлення повинен був виплати позивачу відповідач за вищевказаний період часу, однак за даний період відповідачем було виплачено в 2005 році - 90 гривень, в 2006 році - 90 гривень, в 2007 році - 90 гривень, а всього 270 гривень, що стверджується довідкою відповідача (а.с.6) то б то недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за вищевказаний період часу складає 4608-270=4338 гривень.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання

3

представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки, оскільки вважає, що позивач пропустив цей процесуальний строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення своїх прав тільки в листопаді 2007 року.

А тому, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне частково змінені позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу з 2005 року по 2007 рік, як потерпілому в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду З групи в сумі 4338 гривень та 300 гривень у відшкодування витрат по оплаті правової допомоги на оздоровлення, а також стягнути з відповідача 51 гривну судового збору в доход держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року №796-ХП, рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005 - 2007 роки, Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року та ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

постановив:

частково змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити повністю.

Поновити Шевченку Миколі Семеновичу процесуальний строк звернення до суду до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2006 роки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради код 24350325 МФО 854018 ГУДКУ В Черкаській області особовий рахунок №НОМЕР_3, реєстраційний рахунок НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за період часу з 2005 року по 2007 рік, як постраждалому в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 3 групи в сумі 4338 гривень та 4638 (чотири тисячі шістсот тридцять вісім) гривень і 51 гривну судового збору в доход держави.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.

4

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.