Постанова № 63209012, 15.11.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2016 Справа №607/10944/16-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28 вересня 2016 року пред'явив до суду адміністративний позов до відповідача Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в якому просить зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити йому з 16 червня 2015 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності як інваліду ІІІ групи. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримував пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До 12 вересня 2016 року працював на посаді державного службовця в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області. З 16 червня 2015 року відповідач припинив виплату йому вказаної пенсії, покликаючись на вимоги Закону України 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911), якою передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 201 5 року по 31 грудня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам ( крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах державних службовців, призначені пенсії не виплачуються. Звернувшись до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відновлення виплати пенсії, листом №307/М-11 від 04 серпня 2016 року йому відмовлено у виплаті пенсії по інвалідності. Вважає вказані дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області неправомірними та просить зобов'язати відповідача поновити йому з 16 червня 2015 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності як інваліду ІІІ групи.

13 жовтня 2016 року від відповідача надійшли заперечення проти позову, згідно яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що позивачу ОСОБА_1 з 16 червня 2015 року призначена пенсія по інвалідності третьої групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02 березня 2015 року передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, пенсії, призначені відповідно до цього Закону у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій та осіб, на яких поширюється чинність п. 1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Згідно із матеріалами пенсійної справи, позивач працює в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області з 01 липня 2002 року на посадах державного службовця. Таким чином, виплата пенсії припинена з 16 червня 2015 року. Також вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, вказавши у позовній заяві про розгляд справи за його відсутності, та задоволення позовних вимог у повному обсязі .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності представника Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторони позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини:

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та одночасно з 01 липня 2002 року до 12 вересня 2016 року працював на посаді державного службовця у Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Записом із трудової книжки стверджується, що 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року як пенсіонер, який працює на посаді державного службовця, з 16 червня 2015 року позивачу призупинено виплату пенсії по інвалідності, з приводу чого позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати йому пенсії з 16 червня 2015 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом №307/М-11 від 04 серпня 2016 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії, оскільки статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02 березня 2015 року та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911 -VIII) передбачено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи, учасників бойових дій та осіб, на яких поширюється чинність п. 1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", призначені пенсії не виплачуються. А тому, оскільки позивач працює на посаді, яка передбачена Законом України "Про державну службу", призначені пенсії не виплачуються.

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року статтю 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" доповнено частинами четвертою-шостою такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 01 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу).

Аналогічні зміни були внесені до ст. 37 Закону України "Про державну службу" та до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Разом з тим, відповідно до п. 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Дана норма закону чітко визначає подію, з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про державну службу".

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку, оскільки закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, а тому з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цим Законом не призначаються.

На підставі викладеного, у відповідача були законні підстави нараховувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.

Враховуючи те, що з 01 червня 2015 року скасовано норми, що передбачають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо припинення позивачу призначеної пенсії по інвалідності з 16 червня 2015 року, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, а тому позовні вимоги слід задовольнити, а саме визнати неправомірними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 щодо припинення виплати пенсії з 16 червня 2015 року та зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії по інвалідності з 16 червня 2015 року, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 10, 11, 69, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відновити ОСОБА_1 з 16 червня 2015 року виплату пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка