Ухвала суду № 63208842, 01.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5626/16-к Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 11-сс/783/755/16 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.,

суддів Гуцала І.П., Маліновської-Микич О.В.,

з участю секретаря Петрук Ю.Ю.,

прокурора Мотрука Н.В.,

захисника - адвоката Кульчицького О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Кульчицького Олександра Сергійовича на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області Лужецького Ф.Г. про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль марки «Fiat Doblo», жовтого кольору, д.н.з. «НОМЕР_1» та інше майно.

На ухвалу слідчого судді захисник Кульчицький О.С. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на автомобіль марки «Fiat Doblo», д.н.з. «НОМЕР_1».

В обґрунтування апеляційної скарги захисник покликається на те, що під час обшуку працівниками поліції було вилучено автомобіль марки «Fiat Doblo», д.н.з. «НОМЕР_1», який знаходився біля будинку на АДРЕСА_2, які вчинили проникнення у вказаний автомобіль, сіли за кермо та поїхали на ньому у невідомому напрямку. Ухвалою слідчого судді від 25 вересня 2016 року було надано дозвіл на проведення обшуку виключно у житлі, підсобних та підвальних приміщеннях, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а про проникнення, проведення обшуку та вилучення автомобіля, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 жодного слова не вказано. Таким чином, в порушення вимог КПК України працівники поліції незаконно і свавільно проникли у вказаний автомобіль, провели обшук та вилучили його. В порушення вимог п.п.3, 4, 19 Інструкції про порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1102 працівниками поліції в протоколі обшуку не було детально описано вказаний автомобіль, не опечатано його в присутності відповідного спеціаліста або працівника поліції, не складено акт огляду вказаного автомобіля, й відповідно не забезпечено належного збереження автомобіля, як речового доказу. Не забезпечили працівники поліції, також, збереження та належне фіксування інших слідів та речових доказів, які могли знаходитися в автомобілі чи на ньому. З огляду на викладене, є очевидним, що вказаний автомобіль, як речовий доказ є недопустимим доказом у вказаному кримінальному провадженні, оскільки відповідної ухвали слідчого судді на обшук та вилучення автомобіля не було. Зі змісту клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області Лужецького Ф.Г. не вбачається будь-яких аргументів щодо підстав і мети арешту вказаного автомобіля відповідно до положень ст. 170 КПК України, а також відсутнє відповідне обґрунтування необхідності арешту даного транспортного засобу. А саме: не вказано та не обґрунтовано, що вказаний автомобіль є доказом злочину, зокрема, речовим доказом; не зазначено про необхідність запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи його відчуження; не вказано про можливість та підстави спеціальної конфіскації вказаного автомобіля чи конфіскації, як виду покарання чи про відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення за рахунок автомобіля. У клопотанні нічого не вказано про власника автомобіля та документи, що підтверджують право власності, а тому клопотання слідчого про арешт майна є безпідставним. В порушення вимог ст. 172 КПК України слідчий суддя Лялюк Є.Д. під час розгляду клопотання не повідомив про час та місце його розгляду власника автомобіля; не врахував недоведеність необхідності такого арешту, а тому відсутні ризики, передбачені ст. 170 КПК України. Слідчий суддя не врахував, що автомобіль не підлягає спеціальній конфіскації майна, оскільки його власник ОСОБА_2 є не причетна до вказаного злочину, не знала та не могла знати про його готування та вчинення. Слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_2 завданням кримінального правопорушення, а також не були враховані наслідки арешту автомобіля для його власника. Зокрема того, що вказаний автомобіль є єдиним життєво важливим засобом для її пересування, а позбавлення автомобіля для ОСОБА_2 суттєво ускладнило її життя, оскільки вона має щоденну потребу в поїздках у м. Тернопіль за покупками та ліками, а також в медичні заклади. Поїздки у громадському транспорті спричиняють ОСОБА_2 великі незручності у зв'язку з поганим станом здоров'я та вона не встигає протягом робочого дня потрапити у всі їй необхідні аптеки, магазини та медичні установи. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не зазначив підстави застосування арешту вказаного автомобіля, не зазначив порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб, копію ухвали власнику надіслано не було. За таких обставин застосування арешту вказаного автомобіля, належного на праві приватної власності ОСОБА_2 не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції «З захисту прав і основоположних свобод людини» і практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, зазначає, що з оскаржуваною ухвалою представник ОСОБА_2 ознайомився 22 листопада 2016 року у зв'язку з чим строки подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу слідчого судді про арешт майна від 27 вересня 2016 року в справі не є пропущеними.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Кульчицького О.С. на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з судових матеріалів № 461/5626/16-к ОСОБА_2 та її захисник Кульчицький О.С. не брали участі в розгляді клопотання слідчого про арешт майна, а про ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Лялюка Є.Д. від 27 вересня 2016 року захисник дізнався лише 22 листопада 2016 року, під час ознайомлення з матеріалами справи. Апеляційну скаргу захисник Кульчицький О.С. в інтересах ОСОБА_2 подав до апеляційного суду 28 листопада 2016 року, тобто з дотримання порядку і строків апеляційного оскарження, передбачених п.3 ч.2, абз.2 ч.3 ст. 395 КПК України.

При постановленні ухвали про арешт майна слідчий суддя допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Статтею 171 КПК України встановлено обов'язкові вимоги, яким повинно відповідати клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Під час розгляду клопотання про арешт майна, як того вимагає ч.3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, повертає його прокурору для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Між тим клопотання про арешт майна подане старшим слідчим без додержання вимог ч.2 ст. 171 КПК України.

Зокрема, в клопотанні не зазначено підстави і мету такого арешту, які відповідають вимогам, передбачених ст. 170 КПК України, до клопотання не долучені документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, а також не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів (належним чином оформлені), якими старший слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, слідчий суддя при розгляді клопотання старшого слідчого, не звернув уваги на вказіні порушення закону, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону.

Крім цього, слідчим суддею не дотримано вимог ч.1 ст. 172 КПК України при розгляді клопотання слідчого про арешт майна за участі іншого власника майна, його захисника, оскільки такі особи про розгляд клопотання Галицьким районним судом м. Львова не повідомлялись. Про наявність підстав розглядати клопотання в порядку, передбаченому ч.2 ст. 172 КПК України (без повідомлення іншого власника майна та його захисника), старший слідчий у своєму клопотанні не зазначав, а слідчий суддя таких підстав в ухвалі не навів.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого про арешт майна, не перевірив відповідність його вимогам ст. 171 КПК України, не виконав вимоги ч.3 ст. 172 КПК України, які повинен був виконати, що призвело до постановлення незаконного, необґрунтованого та невмотивованого судового рішення.

З огляду на викладене ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а клопотання -поверненню прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника Кульчицького О.С. в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 вересня 2016 року про арешт майна скасувати.

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НПу Львівській області Лужецького Ф.Г. про арешт майна від 27 вересня 2016 року повернути прокурору прокуратури Львівської області Мотруку Н.В. через Галицький районний суд м. Львова для усунення недоліків.

Встановити прокурору строк для усунення недоліків - сімдесят дві години з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. Стельмах І.П. Гуцал О.В. Маліновська-Микич