Ухвала суду № 63203956, 06.07.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28375/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бабенко С.Ш., при секретарі Король А.О., за участю сторони кримінального провадження слідчого слідчої групи Москаленка С.А., власника майна ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Сиротина С.С., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А., про арешт тимчасово вилученого майна під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015160000000288 від 07.10.2015р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КПК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Сиротина С.С., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А., про арешт тимчасово вилученого майна, яке вилучено згідно протоколу обшуку від 08.06.2016р. за місцем проживання власника майна ОСОБА_2 у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, у вигляді 160000,00 грн, 2000,00 доларів США, 1500,00 Євро.

В обґрунтування внесеного клопотання слідчий зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015160000000288, внесеному до ЄРДР 07.10.2015р. за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПІІ «Гленкор Грейн Україна» (ЄДРПОУ 23393195) за ч. 3 ст. 212 КК України, та за фактом зловживання посадовими особами ДФС України своїм службовим становищем під час проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності за ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування досліджується законність діяльності службових осіб ДФС України, які діючи умисно, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, в період 2015-2016 років використовуючи службове становище всупереч інтересів служби вчинили зловживання службовим становищем, що виразилось у складанні протиправних та безпідставних висновків про бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість на рахунок платника в банку ряду суб'єктів господарської діяльності.

Під час, перевірки ряду СГД службовими особами ДФС України проведено без додержання необхідних вимог «Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість» затвердженого Наказом ДПС України №522 від 19.06.2012 року, - не перевірено джерела походження товару, оплата якого стала підставою для подальшого заявлення до відшкодування сум ПДВ, оскільки схеми постачання в розрізі ланцюгів постачання з відповідним аналізом всіх постачальників-резидентів, яким сплачено (нараховано) суми ПДВ у складі вартості товарів та включено до податкового кредиту не досліджувались.

Органом досудового розслідування встановлено, що неправомірне бюджетне відшкодування здійснюється за участі організованого злочинного угрупування та службових осіб ДФС, які зловживаючи своїм службовим становищем, протягом 2015р. сприяли безпідставному бюджетному відшкодуванню ряду СПГ.

Досудовим розслідуванням також встановлено, що лідер злочинного угрупування громадянин Естонії ОСОБА_8, який зорганізувався з громадянами України з числа мешканців м. Києва : ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в стійке об'єднання для вчинення злочинів у сфері службової та фінансово-господарської діяльності, з чітким розподілом функцій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного умислу, перебуває у злочинній змові із службовими особами ГУ ДФС у Полтавській області, Ради Асоціації ветеранів державної податкової служби у Полтавській області, Полтавського управління Міжрегіонального головного управління ДФС - ЦО з ОВП, безпосередньо впливає на них у формі надання усних вказівок, направлення електронних повідомлень наказового характеру, що містять вказівку на пряму дію, направлену на забезпечення/перешкоджання відшкодування сум ПДВ конкретним СГД Полтавської області.

09.06.2016 слідчим управлінням ГСУ НП України на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києві від 08.06.2016 проведено обшук у приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить начальнику Полтавського управління Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників ОСОБА_2

Під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_2 в останньої, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 160 000,00 грн, 2000 доларів США, 1500 Євро.

В органу досудового розслідування виникла необхідність в накладенні арешту на вказані грошові кошти, у вигляді 160000,00 грн, 2000,00 доларів США, 1500,00 Євро, вилучених 09.06.2016 під час обшуку у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, з метою забезпечення збереження речових доказів.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив накласти арешт на зазначені у клопотанні грошові кошти, при цьому суду повідомив, що на момент розгляду клопотання в судовому засіданні досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не закінчено, повідомлення про підозру нікому із ймовірних фігурантів кримінального провадження не складено та не вручено, ОСОБА_2 за матеріалами кримінального провадження допитана в якості свідка, та на момент розгляду клопотання судом достатніх доказів для підозри її у вчиненні кримінального правопорушення не здобуто.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки всі грошові кошти, які були вилучені в ході обшуку її житла, набуті нею та її чоловіком законним шляхом, представила суду документальне підтвердження щодо отримання зазначених нею та її чоловіком, в підтвердження чого одночасно надала декларації про майно, доходи та витрати і зобов'язання фінансового характеру державного службовця та членів його сім'ї за 2013-2015р.р., її діяльність на посаді заступника начальника - начальника Полтавського управління Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Межрегіонального ГУ ДФС, будь-якого відношення до вчинених кримінальних правопорушень не має, оскільки ПІІ «Гленкор Грейн Україна» (ЄДРПОУ 23393195), ПП «Ан Транс» (ЄДРПОУ 36154115), фінансово-господарська діяльність яких перевіряється в рамках зазначеного кримінального провадження щодо ухилення від сплати податків, не є платником податків Полтавського управління, а є платниками податків Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Межрегіонального ГУ ДФС, також не є платниками податків і інші СГД, визначені в ухвалі про проведення обшуку, а тому просить всі вилучені грошові кошти повернути.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, наданні органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №32015160000000288, внесеного до ЄРДР 07.10.2015 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПІІ «Гленкор Грейн Україна» (ЄДРПОУ 23393195) за ч. 3 ст.212 КК України, за фактом зловживання посадовими особами ДФС України своїм службовим становищем під час проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності за ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2016 надано дозвіл старшому слідчому в особливо важливих справах Головного слідчого управління НП України Сиротіну С.С. та іншим слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні №32015160000000288 від 07.10.2015р. на проведення обшуку за місцем проживання власника майна ОСОБА_2 у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено частково, відмовлено у наданні дозволу на вилучення грошових коштів та інших цінностей, які відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

За результатами обшуку з квартири ОСОБА_2 вилучені грошові кошти у розмірі: 160000,00 грн, 2000,00 доларів США, 1500,00 Євро, будь-які документи з приводу фінансово-господарської діяльності, перевірок органами ДФС, що містять про відшкодування переліченими в ухвалі слідчого судді від 08.06.2016р. СГД не вилучалось, з приводу чого будь-які цілі проведення обшуку органом досудового розслідування не досягнуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України). При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані не містяться у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати грошові кошти, та не доведені стороною обвинувачення в судовому засіданні, що суперечить вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як вбачається зі змісту клопотання та наданих в судовому засіданні пояснень слідчого, вилучені під час проведення обшуку грошові кошти є речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме, є предметом, доказом кримінального правопорушення, є засобом і знаряддям вчинення кримінального правопорушення та свідчать про обставини його вчинення.

Тобто, за міркуванням слідчого зазначені грошові кошти є містять в собі всі передбачені законом ознаки речових доказів, але за обставинами ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, в тому числі за участю власника вилучених грошових коштів, взагалі не підтверджують собою будь-яких обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що службові особи ДФС України, а саме ОСОБА_2, в ході здійснення перевірок ПП «Гленкор Глейн Україна», ТОВ «Сателліт» у порушення вимог нормативних актів, які визначають підстави та порядок бюджетного відшкодування ПДВ, умисно не дослідила схеми постачання з відповідним аналізом всіх постачальників резидентів, яким сплачено (нараховано) суми ПДВ. При цьому до клопотання слідчим та прокурором, який є процесуальним керівником у зазначеному кримінальному провадженні та яким погоджене зазначене клопотання, крім рапорту ст. о/у в ОВС ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_14 від 06.06.2016р. при причетність ОСОБА_2 до погодження відшкодування сум ПДВ на умовах одержання неправомірної вигоди у розмірі 19% від суми відшкодування з боку великих платників податків, які знаходяться на податковому обліку в Міжрегіональному Головному управлінні ДФС України, ухвали суду про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 та самого протоколу обшуку, інших документів, які свідчать про причетність ОСОБА_2 про одержання неправомірної винагороди від суми відшкодування ПДВ не представлено.

Одночасно орган досудового розслідування, перекручуючи факти щодо причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, посилається на те, що перевіряємі СГД є великими платниками податків, та стоять на обліку саме в Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Межрегіонального ГУ ДФС України, та до Полтавського управління Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Межрегіонального ГУ ДФС відношення не мають.

Таким чином, слідчим та прокурором не зібрати та не надані слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Підстави та порядок накладення арешту під час кримінального провадження регулюється главою 17 «Арешт майна» КПК України.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Вимогами ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення про накладення арешту на тимчасово вилучені грошові кошти.

З наданих в клопотанні доказів вбачається, що слідчим не доведено та обставина, що грошові кошти відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

При цьому слідчий суддя також враховує ту обставину, що власник майна не є стороною кримінального провадження, кримінальне провадження розслідується за фактом зловживання посадовими особами ДФС України своїм службовим становищем під час проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності, які не є підконтрольними та не стоять на обліку за місцем проходження служби власника майна та вона в силу своїх посадових обов'язків не наділена правом проведення їх перевірок.

Оскільки слідчим не доведено обгрунтованість накладення арешту майна, що встановлені ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 131, 167, 170-173, 175, 309 КПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Сиротина С.С., погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Цилюриком О.А., про арешт тимчасово вилученого майна, яке вилучено згідно протоколу обшуку від 08.06.2016р. за місцем проживання власника майна ОСОБА_2 у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, у вигляді 160000,00 (сто шістдесят тисяч) грн, 2000,00 (дві тисячі) доларів США, 1500, 00 (одна тисяча п'ятсот) Євро - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до апеляційного суду міста Києва.

Слідчий суддя С.Ш. Бабенко