Ухвала суду № 63197670, 28.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9889/15-к Головуючий у І інстанції Мурашко І. А. Провадження № 11-кп/795/788/2016 Категорія - ч. 1 ст. 190 КК України Доповідач Борисенко І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіБорисенка І. П.

суддів Акуленко С.О., Демченка О.В.

секретаря Саповець Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010002191 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Олишівка, Чернігівського району, Чернігівської області, українки, громадянки України, освіта вища, інваліда 3-ї групи, заміжньої, має на утриманні дитину 2005 року народження, працює головним державним інспектором Управління держпраці у Чернігівській області, раніше не судимої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

за апеляційними скаргами обвинуваченої та її захисників - адвокатів Гречко Н.О. та Данича О.С. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2016 року,

за участю прокурорів Станкевича Ю.В., Пугачова К.В.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисників-адвокатів Гречко Н.О. та Данича О.С.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 680 грн.

Задоволено цивільний позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, стягнуто з ОСОБА_2 27 070, 94 грн на користь Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, як суму надмірно виплачених бюджетних коштів у вигляді допомоги на дітей одинокій матері за період з 01 травня 2005 року по 31 березня 2015 року.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 613,80 грн. процесуальних витрат.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, 30 травня 2005 року, у денний час, перебуваючи у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, що за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 44, з метою заволодіння грошовими коштами у вигляді отримання допомоги на дитину одинокій матері, шляхом обману співробітників цього Управління, заповнила заяву на призначення соціальної допомоги одиноким матерям, зазначивши у ній неправдиві відомості про те, що вона перебувала у шлюбі у графі "Додаткова інформація, яка повідомляється одинокою матір'ю (підкреслити необхідне)", при цьому приховавши відомості про перебування, на час складання заяви, у зареєстрованому шлюбі, укладеному 13 листопада 2004 року з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі якої, відповідно до рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, оформленого протоколом № 410868 від 31 травня 2005 року, затвердженого начальником Управління ОСОБА_6, ОСОБА_2 призначено з 01 травня 2005 року допомогу на дітей одиноким матерям.

У подальшому, за період з 01 травня 2005 року по 31 березня 2015 року, ОСОБА_2, діючи з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, незаконно отримала державну виплату з призначеної соціальної допомоги на загальну суму 27 070, 94 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачена та її захисники подали апеляційні скарги, в яких просять вирок суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення.

Обґрунтування доводів апеляційних скарг зводяться до того, що досудовим слідством не доведено суб'єктивної сторони злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2. Так, апелянти зазначають, що умислу на заволодіння коштами, як зазначено в обвинуваченні та у вироку суду, у обвинуваченої не було, вона надала необхідні для оформлення допомоги документи згідно переліку, які їй надали працівники управління праці та соцзахисту населення. Стверджують, що в графі про перебування у шлюбі вона відмітку не робила, що не доведено і почеркознавчою експертизою, вона лише поставила свій підпис під бланком. Вказують, що судом не спростовано вину працівників соцзахисту, які стверджували, що вони можуть допомагати у заповненні бланків документів. Крім того, зазначають, що, приймаючи в неї документи на призначення допомоги, вони перевіряли її паспорт, в якому на одній сторінці з даними реєстрації міститься штамп про реєстрацію шлюбу. Також апелянти вказують на зацікавленість позиції свідків - працівників соцзахисту, які, будучи представниками потерпілої сторони, зацікавлені у визнанні винуватою ОСОБА_2, тому вважають, що до їх показань треба ставитись критично.

Інші учасники судового провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Управління праці та соціального захисту населення подало заперечення на апеляційні скарги обвинуваченої та її захисників, в яких просять відмовити в їх задоволенні, а вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача; обвинувачену та її захисників - адвокатів Гречко Н.О. та Данича О.С., які підтримали вимоги поданих апеляційних скарг та просили їх задовольнити з викладених підстав; прокурорів, які просили залишити без задоволення апеляційні скарги, а вирок суду першої інстанції - без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка з наведенням цих доказів у вироку.

Як вбачається із показань обвинуваченої ОСОБА_2, наданих як суду першої інстанції, так і в засіданні апеляційного суду, остання вину не визнала та показала, що оформлюючи допомогу на народження дитини вона подала пакет документів, в тому числі і свідоцтво про народження дитини, де чоловік не був указаний батьком. Працівник управління їй сказала, що попри те, що у неї є чоловік, але не він батько дитини, то вона може оформити допомогу як одинока матір. На підтвердження такого статусу вона отримала витяг із реєстру РАЦС, який і надала в Управлінні. На підставі цього їй нараховувалась така допомога. Стверджувала, що заяву вона заповнювала в присутності працівника Управління, відмітку у графі „перебувала у шлюбі" вона не робила. Допомогу отримувала, для її отримання надавала довідку про дійсний склад сім'ї із трьох чоловік, стверджувала, що довідку із складом сім'ї з двох чоловік вона не давала.

Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченою, колегія суддів розцінює такі її показання захисною версією з метою уникнення відповідальності, оскільки висновок суду про доведеність її вини підтверджується покладеними в його основу показаннями свідків, іншими доказами, яким судом першої інстанції дана правильна оцінка.

Зокрема, показаннями представника потерпілого ОСОБА_7, наданими нею в суді першої інстанції, яка розповіла порядок оформлення допомоги одиноким матерям та пояснила, що призначається вона відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, визначеного згідно постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до зазначеного порядку, особа звертається до органу управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання або реєстрації. Заява про призначення всіх видів соціальної допомоги особою подається особисто та повинна заповнюватись власноруч. Особа має право, відповідно до цієї заяви, звернутись не за одним видом, а за декількома видами соціальної допомоги. Із заявою подається пакет документів, передбачений законом та порядком.

Пояснила, що ОСОБА_2 із заявою про отримання допомоги одинокій матері звернулась 30.05.2005 року. До заяви було додано свідоцтво про народження дитини, оригінал довідки про склад сім'ї, довідку з в/ч А 0870, що вона перебуває на службі, оригінал довідки Рацсу про реєстрацію народження дитини з відміткою, що відомості про батька записані за заявою матері згідно ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 122 СК України. Інших документів ОСОБА_2 не подавалось. За паспортом особи, що подає документи спеціаліст може пересвідчитись в особі заявника. Після формування особової справи виноситься рішення про призначення допомоги. 31.05.2005 року з даного приводу було прийнято рішення, після якого ОСОБА_2 почала отримувати допомогу на вказаний нею рахунок. У заяві, яка була подана ОСОБА_2, було підкреслено, що "перебувала" у шлюбі, тобто у минулому часі, а також було підкреслено, що „з особою, від якої має дитину, не проживає".

Підстав для перевірки вказаних ОСОБА_2 даних Управління не вбачало, а після інформації, отриманої від правоохоронних органів про факт перебування ОСОБА_2 у шлюбі, на запит Управління праці та соціального захисту населення із РАЦСу надійшла відповідь, що 13.11.2004 року зареєстровано актовий запис про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що стало підставою для зупинення виплати допомоги. Також представник потерпілого показала, що ОСОБА_2 працювала в архіві Управління.

Показаннями допитаної у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_8, яка показала, що ОСОБА_2 разом із дитиною та чоловіком проживала в гуртожитку близько трьох років. Вона, як паспортист видавала довідки на прохання ОСОБА_2, при цьому зазначала в них всіх, хто зареєстрований та проживав у гуртожитку. З приводу виданої нею довідки № 256, в якій вказано склад сім'ї ОСОБА_2 з неї та доньки, свідок пояснила, що дану довідку вона видала для постановки дитини на облік до дитячої поліклініки. Показала, що реєстрацію довідки проводила стройова частина військової частини.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка працює начальником відділу обліку та звітності управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, яка пояснила порядок отримання особою соціальних виплат та підтвердила, що списки формуються на підставі документів, поданих особою, яка звертається за відповідною виплатою.

Показаннями свідка ОСОБА_10, яка працює начальником відділу виплат та грошових компенсацій управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, яка суду показала, що 30.05.2005 року вона приймала заяву ОСОБА_2, але подробиць не пам'ятає. Пояснила загальний порядок отримання особами соціальних виплат, пояснюючи, що вона приймає вже заповнену заяву та комплект документів до неї, якщо він не повний, то працівники надають перелік необхідних документів. Для одинокої матері разом із заявою необхідно було подати свідоцтво про народження дитини, довідку про склад сім'ї, витяг з актів цивільного стану, в якому вказуються дані про дитину, а також дані про батьків. У витягу щодо ОСОБА_2 було указано, що дані про батька записані зі слів матері. У поданій заяві жінка сама указує чи перебуває вона у шлюбі. Пояснила, що паспорт вони перевіряють задля встановлення особи, дані у заяві звіряються із документами, які подала особа. Особа може показати штамп, де вона зареєстрована, а зазвичай щодо місця проживання працівники управління визначаються по довідці про склад сім'ї.

Копією паспорта ОСОБА_2, у якому міститься відмітка про укладений між нею та ОСОБА_5 13.11.2004 року шлюб, при цьому дані про розірвання шлюбу відсутні. Також паспорт містить дані про дитину ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п. 88-89).

Листом УДМС України в Чернігівській області, який містить дані про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, з 13.10.2004 року (а.п. 93).

Копією довідки № 256, у якій зазначено, що остання видана ОСОБА_2 у тому, що вона дійсно проживає і постійно прописана у АДРЕСА_1, зі складом сім'ї: ОСОБА_2, донька ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3, при цьому зазначено, що ОСОБА_11 дійсно проживає разом з матір'ю у гуртожитку (а.п. 99, 136).

Листом начальника управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 27.01.20015 року, згідно якого ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні, як отримувач державної допомоги на дітей одиноким матерям на підставі довідки Чернігівського міського відділу реєстрації актів цивільного стану № 162, відповідно до якої відомості про батька ОСОБА_11 записані за заявою матері згідно з ч. 1 ст. 135 та ч. 3 ст. 122 СК України (а.п. 103-104, 137).

Листом начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 05.02.2015 року. в якому зазначено, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 Шлюб укладено 13.11.2004 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції. Відмітка про розірвання шлюбу у зазначеному актовому записі відсутня (а.п. 107).

Листом заступника начальника управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 18.02.2015 року (а.п. 108), з якого вбачається, що відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та "Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію у разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, право на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, яка є батьком її дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається (а.п. 108).

Листом начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 25.02.2015 року та копією актового запису про народження дитини № 994, в якому міститься інформація, стосовно державної реєстрації 24.05.2005 року, народження дитини ОСОБА_11, мати якої ОСОБА_2. Після реєстрації народження матері дитини було видано довідку № 162 для виплати допомоги, що передбачено сімейним законодавством, за підписом керівника відділу.

Державна реєстрація народження була проведена відповідно до ч. 3 ст. 122 Сімейного кодексу України, у редакції, що діяла на момент державної реєстрації, а саме, коли дружина і чоловік мали право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини, і у цьому разі походження дитини визначалось відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто так само, як у матері, яка не перебуває у шлюбі. Така спільна заява подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 була подана при реєстрації народження, про що зазначено в актовому записі про народження дитини.

Надалі, згідно з внесеними змінами та доповненнями Законом України №524-V від 22.12.2006 року, ця норма була виключена та змінена новою редакцією.

В актовому ж записі про народження № 994 від 24.05.2005 року батьком ОСОБА_11 зазначений ОСОБА_5, при цьому відомості про батьків зазначені за заявою матері дитини, якою зазначена ОСОБА_2 Заява про ці дані є спільною, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_5, про що свідчать їх підписи. Також у актовому записі є дані про те, що: видані дві довідки 1-А № 986 та 2-А № 162 для одержання допомоги в управлінні соціального захисту населення, що мати перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, який за спільною заявою подружжя не є батьком цієї дитини (а.п. 109-110).

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів та додатком до нього - протоколом огляду предмету від 20.05.2015 року, згідно яких слідчий ознайомився з особою справою ОСОБА_2, яка є в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, та оглянув наявні у ній документи (а.п. 111-115).

Листом начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 06.02.20015 року, адресованим слідчому, який містить роз'яснення щодо права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям та містить дані на підставі чого було надано таку допомогу ОСОБА_2 на період з 01.05.2005 року по 31.05.2021 року. На підставі листа з відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 21.03.2015 року, з якого стало відомо, що на момент звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, а потому права на таку допомогу не мала, про що вона не повідомила управління, тому надання допомоги було припинено (а.п. 123).

Листами Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 01.07.2015 року та від 14.07.2015 року, в яких повідомляється, що у ході перевірки, призначеної слідчим в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, при перевірці особової справи № 410868 було з'ясовано, що відповідно до п. 35 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751, ОСОБА_2 у травні 2005 року було призначено допомогу на дитину одинокій матері на період з 01.05.2005 року по 31.05.2021 року на підставі поданих останньою документів, необхідних для призначення такої допомоги. Порушень у діях працівників управління щодо призначення зазначеного виду допомоги ОСОБА_2 не було виявлено (а.п. 125,128).

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 512 від 15.09.2015 року, яким встановлено, що підписи на 2-й та 3-й сторінках заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги від 30.05.2005 року за № 240 виконані ОСОБА_2 (а.п. 163-168).

Речовим доказом у кримінальному провадженні - заявою про призначення всіх видів соціальної допомоги, в якій ОСОБА_2 просила управління праці та соціального захисту населення призначити їй одноразову допомогу при народженні дитини та допомогу на дітей одиноким матерям, де у графі "Додаткова інформація, яка повідомляється одинокою матір'ю (підкреслити необхідне)", підкреслено у шлюбі "перебувала", тобто у минулому часі, при цьому не підкреслено "перебуваю" у шлюбі, після чого мається підпис, прізвище та ініціали: ОСОБА_2 та зазначена дата 30.05.2005 року. Дану заяву та документи було прийнято 30.05.2005 року та зареєстровано під № 240.

Листом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 18.05.2015 року, з якого вбачається, що походження дитини останньої було визначено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, як у матері, яка не перебуває у шлюбі. Також у листі зазначено, що відповідно п. 2.23 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, у редакції, яка була чинна на той час, разом із свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_2 було видано довідку № 162 від 24.05.2005 року для призначення допомоги на дітей одиноким матерям (а.п. 80).

Отже, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для прийняття правильного рішення і висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Посилання ж обвинуваченої та її захисників в апеляційних скаргах на відсутність в діях ОСОБА_2 суб'єктивної сторони злочину спростовується дослідженими в суді першої інстанції та перевіреними колегією суддів під час апеляційного провадження документами, які містять докази її вини, зокрема, надана довідка № 256, в якій зазначено склад сім'ї з двох чоловік, що не відповідає дійсності, а дає підстави вважати, що подана вона саме з метою умислу на заволодіння державними коштами у виді призначення їй допомоги на дітей як матері одиначці, при цьому перебуваючи у шлюбі. Тому до її показань та доводів апеляційних скарг в цій частині колегія суддів відноситься критично, оскільки в сукупності з усіма дослідженими доказами, розцінює їх захисну версію з метою уникнення відповідальності.

Разом з тим, посилання апелянтів на те, що судом в основу вироку покладено показання свідків, які є зацікавлені в ухваленні обвинувального вироку не відповідають дійсності, оскільки, на думку колегії суддів, суд першої інстанції поклав в основу свого рішення як показання свідків, так і ряд доказів, які містяться в документах та в контексті ст. 84, 99 КПК України є процесуальними джерелами доказів, при цьому оцінивши їх у сукупності.

А доводи апелянтів стосовно того, що не спростованою залишилася і вина працівників соцзахисту, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, оскільки дії останніх в рамках перевірки в ході досудового розслідування були оцінені вищестоящою установою - Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної держадміністрації, яка дійшла висновку, що порушень в діях працівників управління щодо призначення допомоги ОСОБА_2 не виявлено. І як справедливо зазначив суд першої інстанції у вироку, що показання обвинуваченої стосовно того, що вона у заяві не ставила позначку про перебування у шлюбі у минулому часі (що і стало першочерговою підставою для призначення допомоги) та намагання перекласти відповідальність за це на працівників управління є неправдивим та нелогічним, і таку думку суду розділяє і колегія суддів, оскільки у судовому засіданні не було встановлено жодних даних, які б указували на будь-який сенс чи інтерес цих осіб у внесенні таких даних, попри очевидну зацікавленість обвинуваченої.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов вірного висновку про правильну кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання, суд, з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин, за яких було вчинено злочин, суми грошових коштів, якими заволоділа обвинувачена, відношення останньої до вчиненого, те, що шкода нею не відшкодована, врахована і особа обвинуваченої, її вік, сімейний стан, перебування на утриманні малолітньої дитини, характеристику з місця проживання, яка є негативною та позитивну характеристику за місцем попереднього проходження служби, відсутність як пом'якшуючих вину, так і обтяжуючих обставин, а тому, на переконання колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку, щодо необхідності призначення їй покарання у виді штрафу в межах санкції статті.

Отже, призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Істотних порушень кримінального-процесуального закону під час розгляду в суді першої інстанції, які б могли бути підставою для скасування обвинувального вироку, як і порушень права на захист обвинуваченої не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404-405, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченої, захисників - адвокатів Гречко Н.О. та Данича О.С. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Акуленко С.О. Борисенко І.П. Демченко О.В.