Рішення № 63197148, 30.11.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8547/15-ц

Провадження № 2/750/101/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.,

за участю секретаря Юрченко І. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановив:

26.08.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив в рахунок виконання основного зобовязання щодо оплати заборгованості у розмірі 511143,05 грн. з яких тіло кредиту - 21719,35 доларів США, що в еквіваленті становить 479178,34 грн.; відсотки 1448,84 доларів США, що в еквіваленті становить 31964,71 грн. за Договором про надання кредиту № 2402/0707/71-009 від 30.07.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки № б/н від 30.07.2007 року з ОСОБА_2, а саме: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого 30.07.2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстровано в реєстрі № 3303, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2249763 від 30.07.2007 року. Загальна площа квартири становить 47.1 кв. м., з них житлова становить 26.3 кв. м., і складається з двох кімнат в придатному для житла стані, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 банк» та просив визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею - 47.1 кв. м., з них житлова - 26.3 кв. м., і складається з двох кімнат. Позовні вимоги банк мотивував тим, що у звязку із порушенням відповідачем умов договору виникла заборгованість, ніяких дій спрямованих на погашення заборгованості відповідачем вчинено не було внаслідок чого банк вимушений був звернутися до суду із позовом в якому просив у рахунок погашення цієї заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на іпотечне майно.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та наполягали на його задоволенні та пояснили суду, що заборгованість до кредитному договору на даний час не погашена, також представник позивача повідомила про те, що до нотаріуса для реєстрації права власності за позивачем на квартиру передану в іпотеку на підставі договору про задовлення вимог іпотекодержавтеля, укладеного шляхом здійснення застереження про задоволення вимог Іпотекодержавтеля в п. 12.3.1, позивач не звертався.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання, що відбулося 30.11.2016 року не зявилися, у попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечували, повідомляючи про те, що відсутня заборгованість за кредитним договором.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, подав заяву про розгляд справи без ого участі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.07.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2402/0707/71-009, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35000,00 дол. США з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом на строк по 29.07.2032 року (а.с. 6-20 том. 1).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_2 за договором іпотеки від 30.07.2007 року передав у іпотеку нерухоме майно: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою 14000, АДРЕСА_2. Загальна площа квартири становить 47,1 кв.м. з них житлова 26,3 кв.м., і складається з 2 кімнат в придатному для житла стані (а.с. 21-22 том. 1).

В момент передачі квартири в іпотеку за згодою сторін предмет іпотеки був оцінений в 35000 дорларів США 00 центів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 28.07.2015 року становить 23168,19 доларів США, що еквівалентно 511143 грн 05 коп., із яких: 21719,35 доларів США, що еквівалентно 479178 грн 34 коп., - заборгованість за кредитом; 1448,84 доларів США, що еквівалентно 31964 грн 71 коп., - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 23 том. 1). Ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості, копіями квитанцій про здійснення оплати за договором, випискою по рахунку (а.с. 139,152-185, 194-205, 213-229 т. 1 ). Заборгованість визначена позивачем правомірно, відповідно до п. 3.1.4 Кредитного договору, як вбачається із довідки про заборгованість та виписок по рахунку, така заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем обовязку , передбаченого п.п. 3.1.1 Договору щодо сплати щомісячного ануїтентного платежу в сумі 382 доларів США.

Листом від 11.08.2015 року ПАТ «ОСОБА_4 банк» направило відповідачу вимогу про погашення заборгованості в сумі 23169,19 дол. США, а також попередження про можливе задовлення вимог Банку шляхом звернення стягнення на предмет іппотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задовлення вимог іпотекдержавтеля, також звернуто увагу на те, що ЗУ "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору передбачено передщача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання у позасудовому порядку (а.с.27 том.1).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, право власності на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 137-138, 186-188 том. 1)

Відповідно до копії статуту Публічного акціонерного товариства «Омега-Банк» зареєстрованого 28.05.2013 року 29.04.2013 року Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобовязаннях Публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» у звязку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх зобовязаннях ВАТ «Сведбанк». Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», який виступає правонаступником по всіх зобовязаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк» (а.с. 43-46 том. 1).

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» передає Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги за кредитом та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» замінює Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» переходить право вимоги (замість Публічного акціонерного товариства «Сведбанк») від боржників повного, належного реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований №1306, 1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_4Г.) (а.с. 32-41, 135-136 том. 1).

Таким чином, відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

31.03.2016 року представник відповідача надала клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для визначення дійсної вартості предмета іпотеки - двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою 14000, АДРЕСА_2 (а.с. 270-271 том 1).

01.04.2016 року Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у справі було призначено судову експертизу, провадження якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання: визначити дійсну (ринкову) вартість предмета іпотеки двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до експертного висновку дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_4, станом на час проведення експертизи, становить 455133,00 грн. (а.с. 79-87 том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 12 іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: 12.1. За рішенням суду. 12.2. У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису Іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості Позичальника за Основним зобовязанням, а саме: заяву про невиконання Позичальником умов Основного зобовязання, розрахунок заборгованості, свій примірник цього Договору. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного Договору, який після нотаріального посвідчення буде видано Іпотекодержателю. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено Іпотекодавцями виключно в судовому порядку. Так, пунктом 12.3 Договору передбачено, що згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя,укладеним шляхом зхдійснення застереження про задовлення вимог Іпотекодержавтеля, яке викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору. Відповідно до п. 12.3.1, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного субєкта - експерта оціночної діяльності. Крім того, в цьому пункті зазначено, щосторони з розумінням змісту ст. 37 ЗУ "Про іпготеку" свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати своє право воасності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене Іпортекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобовязання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Отже, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки. Вказана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15.

Разом із цим відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16.

Крім того, у правових висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16 та від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2457цс16, зазначено, що, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, суд неправильно застосував норми ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до правовідносин, що виникли між сторонами та матеріалів справи позивач не реалізував передбаченого договором способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передьачений в п п.12.3.1 Іпотечного договору, не надав доказів звернення до нотаріуса з вимогою про реєстрацію права власності на підставі вказаного пункту, який є договром про задовлення вимог Іпотекодержавтеля, укладеним шляхом здійснення застереження про задовлення вимог Іпотекодержателя, яке викладене в п,п. 12.3.1, а також відмови нотаріуса в реєстрації права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Отже з огляду на викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк». Позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя