Ухвала суду № 63195624, 01.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7486/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотекиза апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 (в інтересах ПАТ «Дельта Банк») на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2016 року,

встановила:

До суду звернулось ПАТ «Дельта банк» з позовом (а.с. 02-08) до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи тим, що 18 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11270933000, умови якого останній належним чином не виконує, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 547 196,55 грн.

З метою забезпечення грошового зобовязання за вказаним кредитним договором 18 грудня 2007 року був укладений з ОСОБА_5 договір іпотеки нерухомого майна.

ОСОБА_5 померла, правонаступником після її смерті став ОСОБА_3 в звязку з чим позивач просив суд:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки №11270933000 у розмірі 1 547 196, 55 грн.;

- звернути стягнення на домобудівлю з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,250 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 159 шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта банк»;

- визнати за ПАТ «Дельта банк» право власності на домобудівлю з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,250 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул.Центральна,159.

В судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити;

- відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що він не згодний з розміром заборгованості та позивачем не надано доказів в обґрунтування суми заборгованості. У задоволенні позову просив відмовити.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог публічному акціонерному товариству «Дельта банк».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 (в інтересах ПАТ «Дельта Банк») просив суд рішення Іллічівського міського суду Одеської області скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову суд першої інстанції, правильно виходив з наступного.

18 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11270933000 за яким останньому були надані в кредит грошові кошти у розмірі 45000 дол. США, строком до 20 червня 2017 року зі сплатою 13,0% річних (а.с. 10-16).

З метою забезпечення зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором від 18 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку: - домобудівлю з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,250 га надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 159 (а.с. 24-28).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСтббанк» та ПАТ «Дельта банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 18 грудня 2007 року №№11270933000 та за договором іпотеки від 18 грудня 2007 року (а.с. 40-41).

26 травня 2011 року, ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 57).

06 лютого 2015 року за заявою ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_5 (а.с.75-112).

ОСОБА_3 є правонаступником померлої ОСОБА_5 (обставина встановлена рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2016 року, а тому на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню).

Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №11270933000 від 18 грудня 2007 року сума заборгованості становить 1 547 196,55 грн. (а.с.142-143).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 01 березня 2016 року, вартість домобудівлю з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,250 га надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд.159 складає 1 762 878,0 грн. без ПБВ (а.с. 144-193).

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність іпотекодержателя врегульований розділом 5 договору іпотеки від 18 грудня 2007 року «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», відповідно до якого:

5.1 Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

5.2. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

5.2.1 Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

5.2.2. Отримання іпотекодержателем права продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця-майнового поручителя на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодерджателя у порядку встановлено Законом України «По іпотеку».

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений розділом 5 договору іпотеки від 18 грудня 2007 року і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року (справа №6-1851цс15).

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з ч. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено у ст.ст. 335, 376 ЦК України.

У всіх інших випадках, право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Ст. 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не надано доказів звернення позивача до відповідача з письмовою пропозицією про позасудове врегулювання спору, про наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, що передбачено умовами договору іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу - представника ОСОБА_4 (в інтересах ПАТ «Дельта Банк») - відхилити. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 вересня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_2