Рішення № 63194713, 30.11.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8793/16-ц

Провадження № 2/521/3723/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Кіліян О. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору № 71 купівлі - продажу транспортного засобу: автомобіля « MAZDA 6», легковий седан бежевого кольору, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який укладено 05.12.2015 року.

Позов мотивовано тим, що з 06.11.1998 року позивач із відповідачкою ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу подружжя придбало у власність автомобіль « MAZDA 6», легковий седан бежевого кольору, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. 05.12.2015 року ОСОБА_2 без відома та згоди позивача, здійснила відчуження вказаного автомобіля, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідачу. На підставі викладеного позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить визнати договір купівлі-продажу автомобіля від 05.12.2015 року недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Додатково пояснив, що позивач з відповідачкою ОСОБА_2 проживають разом, в їх спільній власності є також приватний житловий будинок, в момент укладення договору купівлі-продажу між відповідачами по справі, позивач був у від'їзді, автомобілем користувалась дружина позивача - ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 02.11.2016 року позов визнала, зазначила, що продала вказаний автомобіль без згоди чоловіка тому що їй необхідні були гроші, жодних спорів щодо майна з позивачем не було, він фактично проживає окремо, фактично автомобіль вона продавала не відповідачу ОСОБА_3, а її «цивільному чоловіку».

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надала до суду письмові заперечення (а.с.56-58) в яких зазначила, що позовні вимоги позивача не відповідають дійсності з огляду на те, що позивач надав усну згоду на відчуження спірного автомобіля, допоміг відповідачам в укладенні оскаржуваного договору, надавав консультації стосовно того, куди потрібно їхати на технічних огляд автомобіля і де оформити договір купівлі-продажу, позивач особисто був присутнім під час укладення договору купівлі-продажу, сама по собі відсутність згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна не може бути підставою для визнання його недійсним.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 06.11.1998 року позивач із відповідачем ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.5)

Згідно договору купівлі-продажу № 71 від 05.12.2015 року, посвідченого адміністратором територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області (а.с.4), ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 автомобіль «MAZDA 6», легковий седан бежевого кольору, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ціна якого за домовленістю складає 80 000 грн 00 коп., які було отримано відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується її підписом у зазначеному договорі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Належних допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що відчуження спірного автомобіля було здійснено за згодою позивача суду не надано.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, проте той з подружжя, без згоди якого відбулось таке відчуження не позбавлений права вимагати відповідної компенсації вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Зазначені висновки суду відповідають правовим позиціям, що містяться в постановах Верховного суду України від 12 жовтня 2016 року у справі 6-1587цс16, від 8 квітня 2015 року у справі № 6-7цс15.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.60,65 СК України, ст.203 ЦК України, ст.10,11,14,60,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Мурзенко