Рішення № 631914, 07.02.2007, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-96-2007р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія про поновлення Діденко Т.І.

на роботі Доповідач в апеляційній інстанції

Захарова А.Ф.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Захарової А.Ф.

суддів Адаменко Л.В., Подорога В.М.

при секретарі Петренко СП.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» та ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» про визнання рішень спостережної ради та наказу про звільнення з роботи незаконними і недійсними, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечуючи на доводи представників СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп», та представників СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп», які підтримали подану ними апеляційну скаргу, заперечували на апеляційну скаргу позивача, судова палата,-

встановила:

В листопаді 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ НВО «Хлібосоюз» Регіонального відділення ФДМ в Черкаській області, Спостережної ради СВАТ «ХЗКК», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що являється акціонером СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» і одночасно являвся головою правління зазначеного товариства згідно протоколу загальних зборів акціонерів СВАТ «ХЗКК» №1 від 11 грудня 1999 року. 18 травня 2001 року до нього потрапила листівка ЗАТ НВО «Хлібосоюз» за вих. №0405 від 18.05.2001 року, який є акціонером СВАТ «ХЗКК» із зверненням до акціонерів трудового колективу, членів спостережної ради, ревізійної комісії та членів правління СВАТ «ХЗКК», в якій зазначалось про скрутне фінансове становище підприємства , до якого його довів голова правління шляхом передачі практично всього майна і обладнання підприємства, в якому він являється директором. Без оплати передав продукцію заводу на суму більше 200000 доларів США фіктивним фірмам, які ліквідовані, продав тепличний комбінат фірмі, засновником якої є його тесть. На легковому автомобілі підприємства щомісячно наїжджає близько 10000 км, витрачає більше ніж 1000л бензину. Завод тривалий час не працює, через що існує величезна заборгованість перед кредиторами. Грубо ставиться до працівників.

Зриває проведення загальних зборів акціонерів.

Вважає зазначені твердження безпідставними, такими, що не містять достовірних фактів, направленими на схилення колективу до недовіри йому як голові правління, знищення його авторитету, порушення його моральних життєвих зв'язків і відношень з оточуючими людьми. Всі прийняті ним рішення в межах наданої йому компетенції.

Крім того, 29.05.2001 року Спостережною радою СВАТ «ХЗКК» було прийняте рішення про відсторонення його від виконання обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1. 12.06.2001 року було проведене наступне засідання Спостережної ради та прийнято рішення з 13.06.2001 року призупинити його повноваження як ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано передати справи, печатку та документи виконуючому обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає дані рішення неправомірними, що також і було встановлено рішенням Христинівського райсуду від 17.07.2001 року.

Також Спостережна рада прийняла рішення того ж характеру і змісту 04.07.2001 року; 13.07.2001р.; 23.07.2001 року, 07.08.2001 року. Рішенням Христинівського районного суду від 09 серпня 2001 року вказані рішення визнані незаконними, зобов'язано Спостережну раду не чинити йому перешкод у виконанні статутних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1.

В результаті вказаних дій відповідачів значно погіршилось його здоров'я, він відчуває великі моральні страждання.

Просив суд зобов'язати ЗАТ НВО «Хлібосоюз» спростувати відомості, зазначені в листівці від 18.05.2001 року за №04/05 та спростувати протоколи Спостережної ради: №1 від 18.05.2001р.; №2 від 29.05.2001р.; №3 від 12.06.2001р.; №4 від 04.07.2001р.; №5 від 13.07.2001 року; №6 від 23.07.2001р.; №7 від 07.08.2001 року, №8,- як такі, що не відповідають дійсності, порочать його гідність і ділову репутацію, і спростувати їх на зборах акціонерів і в районній газеті. Стягнути моральну шкоду з ЗАТ НВО «Хлібосоюз» 620000 грн. , з членів Спостережної ради: Роскошенко В.Т. - 20000 грн.; ОСОБА_3 - 20000 грн.; ОСОБА_4 - 20000 грн. Регіонального Фонду Державного майна в Черкаській області -160000 грн.

2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковим позовом, в якому просив відновити йому строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору як пропущеного з поважних причин, визнати рішення Спостережної ради СВАТ «ХЗКК» від 07.08.2001 року про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним та недійсним, поновити його, позивача, на роботі головою правління СВАТ «ХЗКК» з 09.08.2001 року, стягнути з СВАТ «ХЗКК» на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 660 грн. в місяць, та у відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та судові витрати в сумі 100 грн.

2005 року позивач змінив свої позовні вимоги в частині і просив стягнути втрачений заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 34906,80 грн. Стягнути витрати на юридичну допомогу з СВАТ «ХЗКК» в сумі 1200 грн. Стягнути моральну шкоду на його користь з ОСОБА_3 - 2000 грн., з ОСОБА_4 - 5000 грн., спростувати відомості, що порочать честь, гідність і ділову репутацію наряду з зазначеними відповідачами також СВАТ «ХЗКК» в районній газеті «Трибуна хлібороба». Визнати рішення Спостережної ради СВАТ «ХЗКК» -протоколи №2/08-1 від 08.08.2001р. та від 07.08.2001р. про призначення ОСОБА_5 в .о. ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказу №62-Н-8-1 від 13.08.2001 року про його звільнення незаконними та поновити його на роботі.

Ухвалою Монастирищенського районного суду від 23 червня 2005 року провадження у справі в частині зобов'язання відповідачів спростувати протоколи Спостережної ради №1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8 від 18.05.; 29.05; 12.06.; 04.07.; 13.07.; 23.07.; 07.08.2001 року закрито.

Рішенням Монастирищенського райсуду від 23 червня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, про поновлення строку звернення із заявою до суду про вирішення трудового спору, визнання рішення Спостережної ради та наказу про звільнення з роботи незаконними, про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 жовтня 2005 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення та ухвала Монастирищенського райсуду від 23 червня 2005 року скасовані з направленням справи на новий розгляд.

Ухвалою від 14 грудня 2005 року Монастирищенським районний суд роз'єднав у самостійні провадження вимоги ОСОБА_1 до СВАТ «ХЗКК», «НЕЮ «Хлібосоюз», Спостережної ради СВАТ «ХЗКК», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Регіонального відділення фонду Державного майна в Черкаській області про визнання рішень Спостережної ради та наказу про звільнення з роботи незаконними, поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди та вимоги про захист честі та гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги ОСОБА_1 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди виділені у самостійне провадження.

Позовною заявою про уточнення позовних вимог від 27 грудня 2005 року ОСОБА_1 просив визнати незаконними рішення Спостережної ради СВАТ «ХЗКК» за протоколами №2/08-1; №2/08-2 від 08.08.01 року; протоколом №2/08-3 від 10.08.01 року про його звільнення.

Визнати недійсним протокол Спостережної ради від 07.08.01 року про призначення ОСОБА_5 в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнати наказ НОМЕР_1 від 13.08.2001 року про його звільнення незаконним, поновити його на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК» з 09.08.2001 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31680 грн. за період з 09.08.2001 року по 10.01.2006 року та індексацію в сумі 1754 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Стягнути на його користь із СВАТ «ХЗКК» витрати на юридичну допомогу в сумі 1200 грн. Просив зобов'язати СВАТ «ХЗКК», Спостережну раду спростувати протоколи останньої та наказ про його звільнення як такі, що не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність і ділову репутацію,- на зборах АТ та в районній газеті «Трибуна хлібороба», забезпечити виконання статутних обов'язків головою правління СВАТ «ХЗКК» Онуфрійчуком.

В квітні 2006 року позивач додатково просив на підставі ст.ст. 83; 283 КЗпП України стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористані відпустки з 1998 року по 2001 рік в сумі 2640 грн., індексацію на цю суму в розмірі 4028,22 грн., збільшив до 49200 грн. компенсацію за вимушений прогул, збільшивши останню на серпень 2006 року до 51300 грн.

В серпні 2006 року ОСОБА_1 остаточно просив стягнути із СВАТ «ХЗКК» на його користь втрачений заробіток за весь час вимушеного прогулу 51300 грн. (з 09.08.01р. по 11.08.2006р.) та компенсацію на втрачений заробіток з урахуванням індекса інфляції 9197,82 грн., грошову компенсацію за невикористані відпустки за 1998-2001 роки - 2640 грн. (660 грн. х 4 роки=2640 грн.) яку йому не виплатили при звільненні, та індексацію на цю суму 9059,19 грн., а всього просив стягнути на свою користь з відповідача: 51300+9197,82+2640+9059,19=72157,01р. та у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Рішенням Монастирищенського райсуду Черкаської області від 14 серпня 2006 року поновлено позивачу строк звернення до районного суду за вирішенням трудових спорів.

Позовні вимоги задоволені частково.

Визнано рішення Спостережної ради сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Христинівський завод комбікормів і круп» №2/08-1 від 08.08.2001 року; №2/08-2 від 08.08.2001 року; №2/08-3 від 10.08.2001 року та наказ №62/Н/8-1 від 13.08.2001 року в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 товариства в частині звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Христинівський завод комбікормів і круп» незаконними і недійсними.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Христинівський завод комбікормів і круп» з 09.08.2001 року та зобов'язано відповідача забезпечити можливість виконання ОСОБА_1 обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК».

В задоволенні позовних вимог про визнання рішення Спостережної ради №2/08-1 від 08.08.2001 року; рішення Спостережної ради від 07.08.2001 року та рішення Спостережної ради №2/08-3 від 10.08.2001 року про призначення ОСОБА_5 в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконним та недійсним; про спростування рішень Спостережної ради товариства №2/08-1, №2/08-2 від 08.08.2001 року, №2/08-3 від 10.08.2001 року, наказу НОМЕР_1 від 13.08.2001 року на загальних зборах товариства та в районній газеті «Трибуна хлібороба» відмовлено.

Стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2005 року по 14.08.2006 року з розрахунку середнього заробітку 514,25 грн., що складає 6451,50 грн. та 100 грн. витрат на правову допомогу, в решті позовних вимог позивачу відмовлено.

Стягнуто із сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь держави судовий збір в сумі 65,52 грн. та на користь ДП «Судовий інформаційний центр», код ЄДРПОУ 30045370, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 30 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі допущене до негайного виконання.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 просе його скасувати в частині, в якій судом безпідставно, на його думку, відмовлено в задоволенні позовної заяви, вважаючи, що суд не всі докази по справі оцінив належним чином. Просив постановити рішення, яким стягнути з СВАТ «ХЗКК» грошову компенсацію за невикористану відпустку з 1996 по 2001 роки в сумі 8100 грн. на його користь, стягнути також з відповідача середній заробіток з 09.08.2001 року по 14.08.2006 року за виключенням місяців, під час яких він працював і одержував зарплату, в сумі 39988,08 грн. (згідно розрахунків). Зробити розрахунки на день прийняття рішення із розрахунку 1350 грн. за місяць. Стягнути із СВАТ «ХЗКК» моральну шкоду в сумі 50000 грн. Зобов'язати СВАТ «ХЗКК», Спостережну раду спростувати протоколи спостережної ради та наказ про його звільнення як такі, що не відповідають дійсності (які були предметом розгляду незаконно на зборах), які порочили його честь, гідність та ділову репутацію на загальних зборах АТ, зобов'язати Христинівське ДВС, відповідача до негайного виконання рішення суду про поновлення його на роботі і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані відпустки, відшкодування моральної шкоди з наданням суду наказу про поновлення на роботі та всіх зазначених грошових виплат.

Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Христинівський завод комбікормів і круп» теж подало апеляційну скаргу на рішення суду, вважаючи, що висновки його не відповідають обставинам справи, суперечать вимогам закону, тому просили скасувати рішення суду в повному обсязі і постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі заявлених вимог.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга СВАТ «ХЗКК» до задоволення не підлягає.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 19 травня 1988 року працював директором Христинівського комбікормового заводу. 22.09.1998 року був призначений головою правління відкритого акціонерного товариства «Христинівський завод комбікормів і круп» за конкурсом в зв'язку з реорганізацією. 11 грудня 1999 року він був обраний трудовим колективом-загальними зборами акціонерів головою правління ВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» (ар.спр. 101 т.З; ар. 12-13 т.1) на 5 років.

27 грудня 2000 року в зв'язку з перереєстрацією ВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» перейменований у СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп».

В травні 2001 року, за твердженням ОСОБА_1, на підприємство потрапляють листівки ЗАТ НВО «Хлібосоюз», яке є акціонером СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп», в яких стверджується про те, що він, як керівник, не опікується інтересами СВАТ «ХЗКК» в своїй діяльності, порушуючи закон «Про господарські товариства», Статут підприємства, довів його до тяжкого стану у фінансово-господарському відношенні, значно зросли борги підприємства, вкрай низький технічний рівень обладнання. Посилаючись на те, що керівник приховує інформацію про діяльність правління, перешкоджає проведенню перевірки фінансово-господарської діяльності СВАТ за 2000-2001 роки, автори листівок, пропонували скликання позачергових загальних зборів акціонерів. ЗАТ НВО «Хлібосоюз» як акціонер та ТОВ «Ріана-Реєстр» - реєстратор, скликали на 29 травня 2001 року позачергові загальні збори акціонерів товариства.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ТОВ «Ріана-Реєстр», ЗАТ НВО «Хлібосоюз» про визнання незаконним скликання позачергових загальних зборів акціонерів СВАТ «ХЗКК» Христинівський райсуд 25 травня 2001 року постановив ухвалу, якою заборонив ТОВ «Ріана-Реєстр» і ЗАТ НВО «Хлібосоюз» проводити позачергові загальні збори акціонерів (ар.спр. 28 т.1). А 18 травня 2001 року було проведено засідання Спостережної ради СВАТ «ХЗКК», на якому розглянуто звернення генерального директора ЗАТ НВО «Хлібосоюз» Вітрякова Ю.М. про підготовку і проведення зборів акціонерів і вирішено направити запит голові правління СВАТ «ХЗКК» ОСОБА_1 про необхідність передачі Спостережній раді відповідних документів для проведення аудиторської перевірки, (т.1, ар.33). За протоколом №2 від 29 травня 2001 року засідання Спостережної ради приймається рішення про зупинення діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 до проведення чергових зборів, - з 30 травня 2001 року (т.1 ар.34). обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 покладаються на Недзведцького А.Ф. і зобов'язується правління провести збори не пізніше 01 серпня 2001 року. 12 червня 2001 року було проведене наступне засідання Спостережної ради, якою було прийняте рішення про те, що з 13 червня 2001 року, до прийняття рішення на чергових зборах акціонерів, призупинити повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово покласти на заступника Недзведцького А.Ф., ОСОБА_1 в строк до 13 червня 2001 року передати справи, печатку та інші документи тимчасово виконуючому обов'язки, призначити комплексну ревізію фінансово-господарської діяльності СВАТ «ХЗКК», з висновків якої винести рішення у відношенні ОСОБА_1 (п.1 ар.36). Також Спостережна рада прийняла рішення того ж характеру і змісту 04 липня 2001 року (протокол №4 на ар.37 т.1); 13 липня 2001 року (протокол №5 на ар.спр.38 т.1); 23 липня 2001 року (протокол №6 на ар.40 т.1); 07 серпня 2001 року (протокол №7 на ар.41 т.1). Ухвалою Христинівського райсуду від 17 липня 2001 року було зупинено виконання рішень Спостережної ради СВАТ «ХЗКК» від 18.05.2001р. (протокол №1); від 29.05.2001р. (протокол №2); від 12.06.2001 року (протокол №3); від 04.07.2001 року (протокол №4) -ар.61 т.1. А рішенням Христинівського райсуду від 09 серпні 2001 року визнані незаконними рішення Спостережної ради СВАТ «ХЗКК» від 18.05.2001р.; від 29.05.2001р.; від 12.06.2001р.; від 04.07.2001р.; від 13.07.2001 року; від 23.07.2001рю; від 07.08.2001 року і зобов'язано Спостережну раду та в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 Соломенка М.І. не чинити перешкод ОСОБА_1 у виконанні статутних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, ар.спр.65). Наведені рішення суду ніким не оскаржувались і є в законній силі. 31.08.2001 року ДВС у Христинівському районі примусово виконано рішення суду (т.1, ар.67).

Однак, як видно з справи, вже 08 серпня 2001 року Спостережна рада СВАТ «ХЗКК» проводить засідання з порядком денним «Про звільнення бувшого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1», і приймає рішення: «З 08.08.2001 року прийняти рішення, звільнити бувшого голову правління ОСОБА_1 за неефективне керівництво та організацію поточної діяльності товариства, одержання збитків 13662 млн.грн., кредиторської заборгованості 2,8 млн. грн.. (протокол №2/08-2 на ар. спр. 97 т.1). А на засіданні Спостережної ради 10 серпня 2001 року у виконання рішення Христинівського райсуду від 09 серпня 2001 року скасовується рішення Спостережної ради в частині призупинення виконання повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 з 09 серпня 2001 року, і приймається рішення, як зазначено, керуючись бажанням акціонерів, які висловили недовіру голові правління ОСОБА_1, та відповідно до рішення Спостережної ради (протокол №2/08-1 від 08 серпня 2001р.) за службовий підлог, що зв'язаний з підготовкою і подачею для проведення реєстрації СТОВ «Христинівське Корм» незаконних документів, а також за неефективне планування, організацію та керівництво поточною діяльністю, нанесення товариству збитків, за зловживання службовим становищем, на підставі ч.І ст.41 Кодексу законів про працю України, ч.10.18 Статуту СВАТ «ХЗКК»,- про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» з 9 серпня 2001 року (протокол №2/08-3 від 10 серпня 2001 року на ар.спр.109 т.2).

Після цього, 13 серпня 2001 року виконуючий обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК» ОСОБА_5 на підставі рішення Спостережної ради ( протокол №8 від 7 серпня 2001 року та протокол №2/08-3 від 10 серпня 2001 року) як зазначає, у частині призначення його тимчасово, до прийняття загальними зборами акціонерів рішення, виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ видає наказ за НОМЕР_2 про те, що з 09 серпня цього року (тобто 2001 року) приступає до виконання своїх обов'язків (ар.спр.108 т.2). І цією ж датою, тобто 13 серпня 2001 року, в.о. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 видає наказ НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп», з 9 серпня 2001 року. Наказ цей, як видно з нього, виданий відповідно до рішення Спостережної ради (протокол №2/08-1 від 8 серпня 2001р. та протокол №2/08-3 від 10 серпня 2001 року), на підставі ч.І ст.41 КЗпП України, 4.10.18 Статуту СВАТ «ХЗКК» та керуючись висновком №01-431 від 23.06.2001 року, розпорядженням №136 ЧК від 13.08.2001 року і актом позапланової перевірки діяльності СВАТ «ХЗКК» від 9.08.01р. - 13.08.01р. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ар.спр.143 т.1; ар. 169-170 т.2, ар. 151-152 т.З).

Вважаючи всі наведені дії і рішення Спостережної ради СВАТ «ХЗКК», тимчасового керівництва СВАТ і керівництва ЗАТ НВО «Хлібосоюз» незаконними і такими, що принижують його честь, гідність, ділову репутацію, ОСОБА_1 в липні, серпні 2001 року звертається до суду з позовними заявами до ЗАТ НВО «Хлібосоюз», Спостережної ради СВАТ «ХЗКК», Регіонального відділення ФДМ в Черкаській області, членів Спостережної ради товариства про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. В одній з таких заяв, а саме в заяві від 12 серпня 2001 року, поряд з вимогами спростування рішень і протоколів Спостережної ради товариства як прийняті нелегітимним складом і за відсутності повноважень щодо прийняття таких рішень, позивач ОСОБА_1 поставив питання-вимогу відмінити наказ №62-НБ від 08.08.2001 року про його звільнення, виданий на підставі протоколу засідання Спостережної ради від 08.08.2001 року №2/08-2, а також зобов'язати виконавчу службу забезпечити йому виконання статутних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 (ар.спр.171-177 т.2). Позивачу було судом надано строк для усунення недоліків позовних заяв. І із доповненням до позовної заяви він звернувся вдруге 15 жовтня 2001 року, вхідний №2177.

І в той же день він звернувся із заявою про відвід суддям Христинівського райсуду, в зв'язку з чим заяви ОСОБА_1 були направлені на розгляд до Монастирищенського райсуду. Таке вбачається з довідки Голови Христинівського райсуду від 10.10.05 року на ар.спр.40 т.З (вихід №3351), необхідність витребування якої виникла в зв'язку з тим, що відповідачі стверджували про пропуск позивачем строків звернення до суду щодо оспорення свого звільнення. З цієї ж довідки вбачається, що крім означеної позовної заяви до Монастирищенського райсуду була Христинівським райсудом направлена на розгляд цивільна справа № 2806-1, яка надійшла 20.09.01 року, за позовом ОСОБА_1 до СВАТ «ХЗКК» про визнання зборів незаконними і недійсними та поновлення на роботі. Тут, як видно із справи, йдеться ще і про оспорювання позивачем рішення загальних зборів товариства від 27 серпня 2001 року, на яких за п. 4 порядку денного «Перевибори органів управління та контролю АТ» було прийнято рішення про звільнення з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (т.З, ар. 36-37).

На підтвердження зазначеного в довідці Христинівського райсуду свідчить позовна заява ОСОБА_1 по даній справі, датована ним 12.07.2001 року, вхідний НОМЕР_3 від 15.10.01.р. на ній Христинівського райсуду і Монастирищенського райсуду вхід. № 2575 від 14.11.01 р. (т. 1 ар. спр. 1-7), також позовна заява позивача від 12.08.2001 року на ар. 171-176 т. 2, в якій ОСОБА_1 просить відмінити наказ № 62-НБ від 08.08.2001 року про його звільнення ( на якій стоїть вхідний НОМЕР_3 від 15.10.01 р. Христинівського райсуду) і також заперечення відповідача, підписані генеральним директором ЗАТ НВО «Хлібсоюз» Вітряковим Ю.М. на ар. 90-92 т. 1 , які датовані 19 січня 2004 року і згідно яких відповідач не погоджується з вимогами ОСОБА_1, викладеними в його позовній заяві від 12.08.2001 року ( яка знаходиться на розгляді в Монастирищенському райсуді) як щодо захисту честі і гідності, відшкодування моральної шкоди, так і стосовно відміни наказу про його звільнення від 08.08.2001 року. В запереченнях відповідач уточнював, що рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади було прийнято 08.08.2001 року на засіданні Спостережної ради СВАТ «ХЗКК», на якому були присутні і члени правління, і що ОСОБА_1 було звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом НОМЕР_1 від 13 серпня 2001 року, з яким його ознайомлено під розпис( ар. 92 т. 1).

Наведене, таким чином, підтверджує той факт, що позивач своєчасно оскаржив до суду, - у місячний термін, - звільнення його з посади. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В судовому засіданні відповідач стверджував, що з наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений 31.08.2001 року у той час, коли прийшов на підприємство разом з держвиконавцем для виконання рішення Христинівського райсуду від 09.08.2001 року щодо зобов'язання Спостережної ради та в. о. ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК» не чинити перешкод ОСОБА_1 у виконанні статутних обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. З . ар. 171). Проте ніяких об'єктивних доказів на підтвердження зазначеного твердження представники відповідача не надали.

Допитана свідкомІНФОРМАЦІЯ_2 відділу кадрів СВАТ «ХЗКК» ОСОБА_6 пояснила, що витяг з наказу НОМЕР_1 від 13.08.2001 року вручався позивачеві в жовтні-листопаді 2001 року, дати не пам'ятає, від отримання чого позивач відмовився, а копію цього наказу від 13.08.2001 року видала 13.03.2002 року, на оригіналі є підпис позивача ( ар. 227 т. 3). Трудову книжку, як встановлено, позивач отримав лише 05.04.02 року, про що свідчать дані книги обліку руху трудових книжок ( ар. спр. 164-165 т. 3). Але в цей час (практично з жовтня 2001 р. в Христинівці) вже знаходилась в провадженні суду позовна заяваОСОБА_1 , якою він оспорював своє незаконне звільнення, наказ про звільнення, як і на час подачі ним додаткової позовної заяви від 27.01.2004 року, в якій ОСОБА_1. збільшуючи позовні вимоги, просив визнати незаконним рішення Спостережної ради про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1, поновити його на роботі головою правління СВАТ «ХЗКК» з 09.08. 2001 року, стягнувши з останнього на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. При цьому просив поновити йому строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору,

маючи на увазі вимогу про поновлення на роботі, хоча у вищенаведеному положенні закону ( ч. 1 ст. 233 КЗпП України) йдеться про місячний строк звернення до суду «у справах про звільнення», а наказ про його звільнення на підставі рішення Спостережної ради товариства від 08.08.2001 року про його звільнення, а також останнє ОСОБА_1, як встановлено, своєчасно оспорив до суду.

Крім того, оспорювання наказу про звільнення працівника з роботи передбачає його поновлення на посаді в разі визнання наказу про звільнення незаконним, про що йшлося в даному випадку. Тому, на думку судової палати, судом підставно поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, який практично не пропущений і доводи та заперечення відповідачів щодо цього не є обгрунтованими.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 рішенням Спостережної ради № 2/8-2 від 08.08.2001 року з 08.08.2001 року (т. ар. спр. 145), рішенням Спостережної ради № 2/8-3 від 10.08.2001 року з 09.08.2001 року, а потім наказом НОМЕР_1 від 13.08.2001 року з 09.08.2001 року , - виданим виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. (ар. 151 т. 3).

Відповідно до п. п. «в», «г» ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів акціонерів -належить обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради), обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії.

Відповідно до п. З ст. 10.13 Статуту СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» обрання та відкликання Голови товариства, Спостережної ради та ревізійної комісії є компетенцією загальних зборів акціонерного товариства. Відповідно до ст. 10.14 Статуту АТ виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління товариства . Вищий орган товариства може приймати рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління або Спостережної ради. Голова правління обирається вищим органом товариства на 5 років.

Отже, згідно з вищенаведеним положенням Статуту АТ обрання ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також звільнення ІНФОРМАЦІЯ_1 з посади до закінчення строку повноважень або переобрання ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. І згідно положення п. 4.2 Положення про правління ВАТ «Христинівський ЗКК» голова правління товариства може бути звільнений з посади до закінчення строку його повноважень тільки рішенням загальних зборів акціонерів. При неможливості виконання головою правління покладених на нього повноважень або його тривалій відсутності до проведення загальних зборів акціонерів заступник ІНФОРМАЦІЯ_1 виконує обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виходячи з наведеного, судова палата вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення Спостережної ради СВАТ «ХЗКК» № 2/08-1 від 08.08.2001 року, № 2-08-2 від 08.08.2001 року , № 2/08-3 від 10 серпня 2001 року щодо звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК» являються незаконними, оскільки прийняті органом товариства, до компетенції якого не відноситься вирішення таких питань. Правильно визнаний судом незаконним і наказ НОМЕР_1 від 13.08.2001 року про звільнення ОСОБА_1, оскільки виданий неуповноваженою щодо таких питань особою, - виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

До речі, незаконним є й рішення Спостережної ради товариства від 07 серпня 2001 року про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1. Ні ст. 46 Закону «Про господарські товариства» ні Статут СВАТ «Христинівський ЗКК» не передбачають права Спостережної ради щодо призначення виконуючого обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже незаконними з цих підстав являються й видані в. о. ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК» ОСОБА_5. накази НОМЕР_2 від 13.08.2001 року про те, що він з 09 серпня 2001 року приступає до виконання своїх обов'язків ( ар. спр. 108 т. 2) та НОМЕР_1 від 13.08.2001 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК» з 09 серпня 2001 року ( ар. спр. 169-170 т. 2, ар. 151-152 т. 3).

Крім того, наказ НОМЕР_1 від 13.08.01 року про звільнення ОСОБА_1 не можна визнати законним, оскільки в ньому не зазначено конкретно за яке саме порушення і коли скоєне ОСОБА_1ом він звільнений з підстав п. 1 ст. 41 КЗпП України, що передбачає звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Як правильно зазначає в заяві позивач, звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України є мірою дисциплінарного стягнення і може бути застосовано в межах строків, визначених ст. 148 КЗпП України. Проте визначити такі в даному випадку неможливо.

В трудовій книжці позивача вказано, що за наказом НОМЕР_1 від 13.08.2001 року він звільнений за неефективне керівництво, але такої підстави звільнення діючим законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що загальними зборами акціонерів СВАТ «ХЗКК» 27 серпня 2001 року було прийнято рішення про звільнення з займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, яке було підтверджене загальними зборами акціонерів 19 лютого 2002 року. Однак , вбачається також незаконність таких рішень , оскільки питання про переобрання або звільнення ІНФОРМАЦІЯ_1 достроково, до спливу строку повноважень , на порядок денний вказаних загальних зборів товариства не виносились ( т. З ар. спр. 36-37, 168-169). Згідно ст. 10.8 Статуту СВАТ «ХЗКК» загальні збори не мають права приймати рішення стосовно питань, які не включено до порядку денного зборів. До того ж, збори товариства 27 серпня 2001 року проведені у той час, коли існувала заборона суду на їх проведення за ухвалою Уманського міського суду від 27 серпня 2001 року, постановленою за заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 по справі за його позовом до СВАТ «ХЗКК», ЗАТ «НВО «Хлібосоюз» про визнання незаконним скликання позачергових загальних зборів акціонерів СВАТ «ХЗКК» ( ар. спр. 147 т. 3). Провадження по цій справі було закрито на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК України ухвалою судової палати і в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 28.02.02 року.

Оцінюючи все наведене у сукупності, судова палата вважає, що районний суд правильно прийшов до висновку про необхідність поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» з 09.08.2001 року та зобов'язав відповідача забезпечити можливість виконання ОСОБА_1 обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК».

Вирішуючи питання про розмір середньомісячного заробітку, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу, суд невірно визначився із періодом стягнення та сумою середньомісячного заробітку ОСОБА_1, який має бути взятий для розрахунку.

За роз'ясненнями п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи ( одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи ... При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 ( із змінами, внесеними Постановою КМ України від 16 травня 1995 р. № 348).

Відповідно до останнього середньомісячний заробіток позивача має бути обчислений згідно з останнім абзацом п. 4, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового ( місячного ) окладу, оскільки останні чотири місяці перед звільненням

він практично не працював не з своєї вини, як встановлено вищенаведеними обставинами справи.

Згідно довідки СВАТ «ХЗКК» на ар. спр. 148 т. З на момент звільнення ОСОБА_1 його місячний оклад становив 660 грн., з чого і мав виходити суд, помилково взявши для розрахунку суму середнього заробітку 514,25 грн., що не відповідає чинному законодавству, судовій практиці.

За положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено, справа тривалий час знаходилась в провадженні Монастирищенського райсуду, практично з кінця жовтня 2001 року, не знаходячи свого належного вирішення не з вини позивача. Неодноразово безпідставно призупинялось провадження по ній, або переносилось слухання в зв'язку з ненаданням відповідачем необхідних документів. Тому судова палата вважає, що стягнення середнього заробітку на користь позивача має бути проведене за весь час вимушеного прогулу - з 09.08.2001 року по 14.08.2006 року, за виключенням отриманих позивачем за цей період грошових сум від відповідача чи інших підприємств, організацій.

Виходячи з викладеного, за п'ять років = 60 місяців вимушеного прогулу нараховується сума середнього заробітку позивача : 660 грн. х 60 міс. = 39600 грн. З наданих в засіданні апеляційної інстанції документів відповідачем встановлено, що за цей час ОСОБА_1 від нього, тобто від СВАТ «ХЗКК» отримано в якості зарплати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані відпустки та інших сум, загальним обсягом : 5691,00 + 4709,0 грн. + 2017,46 грн. + 2040,0 грн. = 14457,46 грн.

Крім того, як встановлено по справі, в період розгляду даної справи судом , ОСОБА_1 з 05.06.2002 року по 12.11.2002 року працював в. о. заступника начальника, потім начальником станції Христинівка, був незаконно звільнений з роботи, потім поновлений за ухвалою Христинівського райсуду від 13 липня 2005 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення строку звернення до суду за захистом права на працю, визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ( т. З ар. спр. 102; т. 4 ар. спр. 23-24). За цією ухвалою Одеська залізниця повинна сплатити ОСОБА_1 за матеріальними вимогами останнього 13411,20 грн., що має бути враховано при визначенні суми середньомісячного заробітку, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача по даній справі. Таким чином, до стягнення на користь позивача підлягає сума : 39600 грн. - 14457,46 грн. - 13411,20 грн. = 11731,34 грн. Тому рішення суду відповідно до викладеного слід змінити в частині визначення розміру суми середньомісячного заробітку, що підлягає до стягнення з СВАТ «ХЗКК» на користь позивача.

Щодо вимог позивача про індексацію визначеної суми, то судом правильно відмовлено в цьому , оскільки за роз'ясненнями п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,нарахування індексації чи компенсації втрати частини зарплати проводиться лише на нараховану і невиплачену зарплату.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України та роз'яснень п. 23 вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується тільки в разі звільнення працівника з роботи, звідси обгрунтовано судом відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення такої суми та нарахувань на неї.

Залишені без задоволення вимоги ОСОБА_1 про спростування рішень Спостережної ради АТ « 2/08-1; № 2/08-2 від 08.08.2001 року; № 2/08-03 від 10.08.2001 року, наказу № 62-Н/*-1 від 13.08.2001 року - про звільнення позивача на загальних зборах акціонерів та в районній газеті «Трибуна хлібороба» з підстав того, що діюче законодавство не передбачає спростування рішень адміністрації про звільнення при вирішенні трудового спору. Судова палата вважає, що слід погодитися з таким висновком суду і що можна погодитися з висновком суду про відмову в задоволенні вимог позивача щодо визнання незаконним рішення Спостережної ради № 2/8-1 від 08.08.2001 року та від 07.08.2001 року про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК», оскільки в засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 на цьому не наполягав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що поновлення позивача на роботі є достатнім для відшкодування моральної шкоди.

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

По справі встановлено, що практично з травня 2001 року ОСОБА_1 був незаконно відсторонений від роботи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ «ХЗКК», а потім з 09.08.2001 року звільнений з цієї посади з грубим порушенням трудового законодавства, Закону України « Про господарські товариства», Статуту СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп». Впродовж 13 років працюючи на посаді директора заводу, ІНФОРМАЦІЯ_1 СВАТ, він досяг певних успіхів і мав ряд заохочень. Неодноразове незаконне усунення його від роботи викликало у нього глибокі переживання, обумовило необхідність звернень зі скаргами в різні інстанції, додаткову затрату зусиль на організацію життя свого, своєї сім'ї, рідних. Все це суттєво вплинуло на стан здоров'я, про що свідчать наявні в справі медичні дані про неодноразове проходження ОСОБА_1 як стаціонарного так і амбулаторного лікування.

Наведене вказує на значну моральну шкоду, спричинену позивачу з вини відповідача, який до того ж звертався із заявами , скаргами в різні інстанції, правоохоронні органи щодо притягненняОСОБА_1 до різного роду відповідальності, в тому числі і кримінальної за допущені зловживання в роботі. Проте суттєвих порушень доведено не було і ОСОБА_1 такій відповідальності підданий не був. Не враховано судом і тривалий період - на протязі п'яти років - вирішення трудового спору ОСОБА_1, що теж вплинуло на стан його здоров'я.

Аналізуючи зазначене, судова палата вважає, що за наведених обставин не можна погодитися з висновком суду про те, що поновлення позивача на роботі є вже достатнім для відшкодування моральної шкоди, тому рішення в цій частині про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 підлягає до скасування з постановлениям нового рішення в цій частині - про часткове задоволенні позову ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди - в обсязі, як вважає судова палата, враховуючи все вище викладене, - трьох тисяч гривень.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, збільшивши розмір судових витрат, що підлягають стягненню на користь держави з відповідача на 51 грн. 79 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 218, 317 ЦПК України , судова палата, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Апеляційну скаргу СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду від 14 серпня 2006 року в частині визначення розміру суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до стягнення з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 змінити.

Стягнути з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11731 грн. 34 коп.

Рішення Монастирищенського райсуду від 14 серпня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди три тисячі гривень.

Стягнути із СВАТ «Христинівський завод комбікормів і круп» на користь держави судові витрати в сумі 51 грн. 79 коп.

В решті рішення Монастирищенського райсуду від 14 серпня 2006 року залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двохмісячного строку.