Рішення № 63189883, 01.12.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2016 р. Справа № 902/967/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант" (23226, Вінницька область, Вінницький район, с. Медвеже Вушко, вул. Наукова, 1)

до: Сільськосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8)

про стягнення 100000 грн.

за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

представники сторін:

позивача: Кубряк С.Р. - довіреність № б/н від 01.11.16;

відповідача: Слободянюк А.Л. - директор СТОВ "Поділля";

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Сільськосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля" суми боргу в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/967/16 та призначено її до розгляду на 01.12.2016р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

01.12.2016р. засобами електронного зв'язку (електронна пошта) до суду надійшло клопотання представника відповідача Спірідонова В.В. про перенесення слухання справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки Спірідонова В.В. в судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання представника відповідача Спірідонова В.В. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 28 ГПК України представляти інтереси сторін у господарському суді можуть керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації.

Враховуючи присутність в судовому засіданні представника відповідача - директора СТОВ "Поділля", який не наполягає на відкладенні розгляду справи, а також зважаючи, на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення її по суті, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд вважає за необхідне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2016р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, разом з тим, повідомив суд, що відповідачем після подання позову до суду частково погашено суму основного боргу в розмірі 25000,00 грн., в підтвердження останнього до суду надано копію банківської виписки від 30.11.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, в підтвердження часткового погашення основного боргу в розмірі 25000,00 грн надав платіжне доручення № 854 від 30.11.2016р.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.03.2014р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант" (за договором -продавець) та Сільськосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (за договором - покупець) укладено договір № 11/14, відповідно до п. 1.1. якого покупець та продавець домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. В п. 2.1. договору сторони погодили, що продавець продає розсаду суниці "Фрінго" на загальну суму 179340,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується купити розсаду суниці зазначену в п. 2.1. та провести оплату 25% до 15.01.2014р. та 75% перед відвантаженням товару.

Договір діє з моменту підписання його покупцем та продавцем до повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 5.1. договору).

21.10.2014р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант" (за договором -продавець) та Сільськосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (за договором - покупець) укладено договір № 59/14, відповідно до п. 1.1. якого покупець та продавець домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. В п. 2.1. договору сторони погодили, що продавець продає саджанці малини на загальну суму 8000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується купити розсаду суниці зазначену в п. 2.1. та провести оплату до 30.10.2014р.

Договір діє з моменту підписання його покупцем та продавцем до повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 5.1. договору).

07.11.2014р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант" (за договором -продавець) та Сільськосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля" (за договором - покупець) укладено договір № 61/14, відповідно до п. 1.1. якого покупець та продавець домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. В п. 2.1. договору сторони погодили, що продавець продає саджанці малини на загальну суму 18000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору покупець зобов'язується купити розсаду суниці зазначену в п. 2.1. та провести оплату до 10.12.2014р.

Договір діє з моменту підписання його покупцем та продавцем до повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 5.1. договору).

На виконання умов договору № 11/14 від 03.03.2014р. позивачем поставлено відповідачу розсаду суниці на загальну суму 179 340,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 0000000069 від 19.05.2014 р. на суму 177900,0 грн та №0000000046 від 10.04.2014р. на суму 1440,0 грн, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 64 від 13.05.2014 р. та № 46 від 10.04.2014 р.

На виконання умов договору № 59/14 від 21.10.2014р. позивачем поставлено відповідачу саджанці малини на загальну суму 8000,00 грн, що стверджується видатковою накладною № 0000000100 від 21.10.2014 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 127 від 21.10.2014 р.

На виконання умов договору № 61/14 від 07.11.2014р. позивачем поставлено відповідачу саджанці малини на загальну суму 18000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0000000103 від 08.11.2014р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 134 від 08.11.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, станом на червень 2015 року відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, провівши оплату за отриманий товар згідно договорів №11/14 від 03.03.2014р., № 59/14 від 21.10.2014р., № 61/14 від 07.11.2014р. на загальну суму 85340,0 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 06.09.2014р., від 22.01.2015р. Наведене також стверджується обопільно підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2016р.

17.10.2015р. позивач надіслав відповідачу претензію № 4 від 15.10.2015р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений та неоплачений товар в розмірі 120000,0 грн. Однак, відповідач 09.08.2016р. заборгованість погасив частково в сумі 20000,0 грн що стверджується копією банківської виписки від 10.08.2016.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день звернення з позовом до суду за отриманий товар відповідно до договорів № 11/14 від 03.03.2014р., № 59/14 від 21.10.2014р., № 61/14 від 07.11.2014р. склала 100000,0 грн.

Разом з тим, після звернення позивача з позовом до суду, а саме 30.11.2016р. відповідачем оплачено 25000,0 грн основного боргу, наведене стверджується копією банківської виписки від 30.11.2016р. та платіжним дорученням № 854 від 30.11.2016р.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по договорам № 11/14 від 03.03.2014р., № 59/14 від 21.10.2014р., № 61/14 від 07.11.2014р. складає 75000,0 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договорів № 11/14 від 03.03.2014р., № 59/14 від 21.10.2014р., № 61/14 від 07.11.2014р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що суму основного боргу в розмірі 25000,0 грн відповідачем було погашено після звернення позивача з позовом до суду у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копією банківської виписки від 30.11.2016р. та платіжним дорученням № 854 від 30.11.2016р.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 25000,0 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно з п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Матеріалами справи підтверджується борг за поставлений товар по договорам №11/14 від 03.03.2014р., № 59/14 від 21.10.2014р., № 61/14 від 07.11.2014р. на загальну суму 75000,0 грн, крім того вказаний борг не заперечується присутнім в судовому засіданні представником відповідача.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в сумі 75000,0 грн.

За викладених вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

01.12.2016р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля", код ЄДРПОУ 32192534 (23340, Вінницька область, Тиврівський район, с.Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 8) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант", код ЄДРПОУ 31905712 (23226, Вінницька область, Вінницький район, с. Медвеже Вушко, вул. Наукова, 1) 75000,0 грн основного боргу та 1500,0 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 25000,0 грн основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 06 грудня 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи