Ухвала суду № 63189517, 05.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 грудня 2016 року м. Київ К/800/29393/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2016 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 р.

у справі № 826/26896/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівське»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлівське» звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило визнати протиправним неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних «Розрахунку №1/2 від 01.12.2015 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.08.2014 року №2/2 за договором від 18.08.2014 року №18/08-14», визнання «Розрахунку №1/2 від 01.12.2015 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 21.08.2014 року №2/2 за договором від 18.08.2014 №18/08-14» прийнятим та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.12.2015 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 р., позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що недотримання послідовності накладення електронних підписів на складений в електронній формі розрахунок коригування не віднесено податковим законодавством до підстав неприйняття документа до реєстрації в Єдиному реєстрі, а наявними у матеріалах справи доказами спростовано твердження податкового органу про порушення позивачем вказаної послідовності.

Державна фіскальна служба України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Однак у зв’язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України скарга була залишена без руху із встановленням строку до 01.12.2016 р. для виправлення зазначених недоліків, про що було постановлено ухвалу від 01.11.2016 р.

Відповідно, на виконання зазначеної ухвали скаржник виправив вказані недоліки, в межах встановленого строку.

При цьому, перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач приходить до висновку, що провадження по вказаній касаційній скарзі не підлягає відкриттю.

На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України відмовити.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Бухтіярова