Постанова № 63189045, 30.11.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

ПОСТАНОВА

іменем України

"30" листопада 2016 р. Справа № 806/3101/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Котік Т.С.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача Пилипенка О.С., представника третьої особи АТ "Банк "Фінанси та кредит" Поліщука Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" листопада 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Богунського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" , Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" , ПАТ КБ "ПриватБанк" про скасування постанов частково та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс") із позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (далі - Богунський ВДВС Житомирського МУЮ), третя особа - ОСОБА_5 про скасування постанов Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського МУЮ АА№574681 від 11 червня 2010 року, №34589155 від 16 листопада 2010 року, АА№598224 від 13 грудня 2010 року, № 30737615 від 19 січня 2012 року, №30738006 від 19 січня 2012 року, №42849760 від 8 квітня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Богунським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№574681 від 11 червня 2010 року, №34589155 від 16 листопада 2010 року, АА№598224 від 13 грудня 2010 року, №30737615 від 19 січня 2012 року, №30738006 від 19 січня 2012 року, №42849760 від 8 квітня 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Богунський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції зняти арешт із нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 73,1 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного від 11 листопада 2015 року, прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі від 26.10.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» задоволено частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_5 (Позичальник) укладено кредитний договір №0501/1107/88-260 з графіком погашення кредиту (а.с.34-40). Згідно з пунктом 1.1 договору Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 49500,00 тисяч доларів США на строк з 16 листопада 2007 року до 15 листопада 2017 року та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користуванням ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов цього договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання. Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору кредитні кошти призначені на споживчі цілі.

16 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, який зареєстровано у Державному реєстрі іпотек (а.с.41-43). Відповідно до пункту 1 вказаного договору цим договором забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №0501/1107/88-260 від 16 листопада 2007 року, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов (а.с.41). Згідно з пунктом 2 даного договору на забезпечення виконання основного завдання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.41).

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - Банк) та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - Фактор) уклали договір факторингу №15 (а.с.23-29). Пунктом 2.1 визначено предмет вказаного договору, відповідно до якого Банк відповідно до умов даного договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку па підставі документації, а Фактор шляхом палання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимог по договорам забезпечення, укладених з боржниками підступаються Банком Фактору за цим договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до Фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому (а.с.27-28).

У подальшому АКБ "ТАС-Комерцбанк" були відступлені права вимоги, у тому числі і за договорами іпотеки, ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та проведено реєстрацію змін у Державному реєстрі іпотек (а.с.31-33).

13 березня 2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно ОСОБА_5, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16 листопада 2007 року, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 73,1 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, постановами Богунського ВДВС Житомирського МУЮ АА№574681 від 11 червня 2010 року, №34589155 від 16 листопада 2010 року, АА№598224 від 13 грудня 2010 року, № 30737615 від 19 січня 2012 року, №30738006 від 19 січня 2012 року, №42849760 від 8 квітня 2014 року були накладені арешти (а.с.13-22).

Судом встановлено, що державним виконавцем Богунського ВДВС Житомирського МУЮ за заявами стягувачів - ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ПАТ КБ «ПриватБанк», одночасно із відкриттям виконавчих проваджень АА№574681, №34589155, АА№598224, №30737615, №30738006 та №42849760 з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_5 на користь вищевказаних стягувачів заборгованості були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Так, Богунським ВДВС Житомирського міського управління юстиції постановами:

- АА№574681 від 11 червня 2010 року накладено арешт на майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 379807 грн 27 коп. та оголошено заборону на його відчуження (а.с.83);

- №34589155 від 16 листопада 2010 року накладено арешт на майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 257160 грн 64 коп. та оголошено заборону на його відчуження (а.с.84);

- АА№598224 від 13 грудня 2010 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику та оголошено заборону на його відчуження (а.с.85-87);

- №30737615 від 19 січня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 79546 грн 78 коп. та оголошено заборону на його відчуження (а.с.88);

- №30738006 від 19 січня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 457 грн 73 коп. та оголошено заборону на його відчуження (а.с.89-90);

- №42849760 від 8 квітня 2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 1091979 грн 96 коп. та оголошено заборону на його відчуження (а.с.91-92).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" має пріоритет над обтяженням щодо нерухомого майна: трикімнатна квартира загальною площею 73,1 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, тобто позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №606-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону України №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України №606-ХІV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина перша статті 19 цього Закону).

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (частина перша статті 33 Закону україни "Про виконавче провадження").

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Підставою для повернення виконавчого документу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, яке перебуває в іпотеці, та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього закону) допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону україни "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі на користь іпотекодержателів, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Суд першої інстанції не врахував, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку із цим суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про іпотеку", що призвело до неправильного вирішення справи.

Аналогічної правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року ( справа №6-238 цс14).

Згідно з частиною 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів уважає, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу вимог частини 3статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" листопада 2015 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "Вектор Плюс" у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: Т.С. Котік

Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" вул.Щорса,31,м.Київ,01133

3- відповідачу/відповідачам: Богунський відділ Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003

4-третій особі: ОСОБА_5 - АДРЕСА_1,

5-Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" - вул.Лєскова, 9,м.Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01011,

6_Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" - вул.Січових Стрільців,60,м.Київ,04050,

7-ПАТ КБ "ПриватБанк" - вул. Набережна Перемоги, 50,м. Дніпропетровськ,49094,

8-представник позивача ОСОБА_9: АДРЕСА_2,

- ,