Постанова № 63188876, 30.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 592/6677/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника відповідача - Нестерова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2016р. по справі № 592/6677/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України Сіленка Валерія Васильовича

про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до суду з вказаним з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №0291/80502/16 від 13.07.2016 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2016 р. постановою про порушення митних правил №0291/80502/16 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

З вказаної постанови слідує, що 10.06.2016 р. о 13 год. 43 хв. в зону митного контролю митного поста «Юнаківка» Сумської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль «ВМW-530» під керування ОСОБА_2 Під час проведення митного контролю було встановлено, що згідно наявної інформації в ЄАІС ДФС транспортний засіб «BMW 530», р.н. НОМЕР_1, був ввезений гр. ОСОБА_2 через Сумську митницю ДФС, пункт пропуску «Суджа - Юнаківка» 14.06.2015 о 15 год. 01 хв. з метою транзиту, на строк встановлений ст. 95 Митного кодексу України.

Враховуючи час ввезення 14.06.2015 року та час вивезення 10.06.2016 року транспортного засобу марки «BMW 530», р.н. НОМЕР_1, гр. ОСОБА_2, відповідно до ст. 95 Митного кодексу України, порушено строки транзитного перевезення більше ніж на 10 діб. За перевищення гр. ОСОБА_2 встановленого ст.95 Митного кодексу України строку доставки до митниці транспортного засобу, його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний режим транзиту до автомобіля марки «ВМW-530», реєстраційний номер WI 5725 Т, кузов WBANC71070B626490, як транспортного засобу комерційного призначення, відповідачем був застосований безпідставно, оскільки позивач в'їхав на територію України для виконання своїх службових обов'язків на автомобілі комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, а тому і штраф за порушення строку доставки такого транспортного засобу (строку транзитного перевезення), передбачений частиною 3 статті 470 МК України, також не мав бути застосований до позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно реєстраційного документу серії №0304529, автомобіль «ВМW-530», реєстраційний номер WI 5725 Т, кузов WBANC71070B626490, належить на праві власності підприємству - фірма "Генесія Груп" Республіка Польща.

З договору доручення на комерційне використання транспортного засобу № 12/06/2015 від 12.06.2015 р., між фірмою "Генесіа Груп Сп. з о.о" (замовник) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_2 (виконавець) слідує, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на регулярній основі виконувати за вказівками замовника та/або представництва завдання, з використанням транспортного засобу замовника для здійснення, в рамках Конвенції про тимчасове ввезення комерційного безоплатного перевезення вантажів, належних замовнику та/або структурному підрозділу - представництву "Генесіа Груп Сп. з о.о", зареєстрованому в місті Суми, а також комерційного безоплатного перевезення вантажів, які призначаються для замовника та/або для представництва, на територію України, через територію України, з території України.

Колегія суддів зазначає, що статтею 4 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби комерційного призначення - це будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби, які використовуються виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Відповідно до ст.ст. 103, 104 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 Митного кодексу України, у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Частинами 1, 3 ст. 189 Митного кодексу України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Відповідно до п. «а» ст. 1 Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась 24 березня 2004 року, «тимчасове ввезення» означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари, у тому числі транспортні засоби, умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари, у тому числі транспортні засоби, мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Згідно з п. «b» ст. 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовані Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.).

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів ( та у відповідних випадках - їх багажу) транспортними засобами, коли у договорі вказано, що перевезення здійснюється територією принаймні двох країн та що пункт відправлення або пункт призначення, або той та інший знаходяться на території однієї з країн, що домовляються. Статтею 5 Конвенції передбачено, що під час перевезення пасажирів перевізник має видати індивідуальний або колективний квиток, в якому мають бути зазначені назва та адреса перевізника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, у сфері міжнародних автомобільних перевезень, здійснює контроль наявності дозвільних документів на виконання перевезень та ведення обліку автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, які перевізник повинен мати при здійсненні міжнародних перевезень, зокрема: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; документи на вантаж, а при виконанні міжнародних перевезень пасажирів перевізник повинен мати дозвіл країни, територією якої буде здійснюватися перевезення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень), білетно-облікову документацію.

Отже, визнання автотранспортного засобу, у тому числі легкового, як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись: при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію; при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).

Таким чином, громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав митному органу належних документів, які б вказували на міжнародне платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів за допомогою легкового транспортного засобу при в'їзді 14.06.2015 року на територію України на автомобілі «ВМW-530», реєстраційний номер WI 5725 Т, кузов WBANC71070B626490, що належить на праві власності підприємству - фірма "Генесія Груп" Республіка Польща.

Окрім того, структурний підрозділ - представництво "Генесіа Груп Сп. з о.о", зареєстроване в місті Суми, в податкових деклараціях за 2013,2014,2015 роки звітувало про відсутність господарської діяльності.

В той же час, з журналу пункту пропуску «Суджа - Юнаківка» вбачається, що ОСОБА_2 14.06.2015 о 15:02:42 в'їхав на територію України на автомобілі реєстраційний номер WI 5725 Т, кузов WBANC71070B626490 з метою особистого користування в режимі транзит.

Статтею 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 3 частини 1 статті 93 Митного кодексу України встановлено, що товари, що переміщуються транзитом, в тому числі внутрішнім митним транзитом, повинні бути доставлені до митного органу призначення у строк, передбачений статтею 95 Митного кодексу України.

Статтею 95 Митного кодексу України визначено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, а саме - 10 діб для автомобільного транспорту (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Частиною 3 статті 470 Митного кодексу України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно матеріалів справи, постановою Сумської митниці ДФС від 13.07.2016 року у справі про порушення митних правил №0291/80502/16 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за те, що транспортний засіб «BMW 530», р.н. НОМЕР_1 був ввезений гр. ОСОБА_2 на територію України через Сумську митницю ДФС, пункт пропуску «Суджа - Юнаківка» 14.06.2015 о 15 год. 01 хв. з метою транзиту, на строк встановлений ст. 95 Митного кодексу України, і лише 10.06.2016 р. о 13 год. 43 хв. в зону митного контролю митного поста «Юнаківка» Сумської митниці ДФС заїхав вказаний легковий автомобіль «ВМW-530» під керування ОСОБА_2 для виїзду в Росію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ч. З ст. 470 Митного кодексу України, оскільки він перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки до митниці транспортного засобу більше ніж на десять діб.

Твердження позивача, що відповідачем пропущено строк притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки зазначене в постанові правопорушення не є триваючим, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, Міністерство юстиції України листом від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз'яснило, що триваючими правопорушеннями є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту 14.06.2015 року, тому кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 24.06.2015 року, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був і зазначене правопорушення митним органом виявлене 10.06.2016 року, а постанова в справі про порушення митних правил №0291/80502/16 винесена 13.07.2016 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова в справі про порушення митних правил №0291/80502/16 від 13.07.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, вважає необхідним, задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.08.2016р. по справі № 592/6677/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України Сіленка Валерія Васильовича про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 05.12.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.