Ухвала суду № 63188567, 05.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа: № 826/8870/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» ОСОБА_3 (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 10.07.2014 р. № 45561, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС», оформленого наказом від 18.11.2014 р. № 6 (згідно переліку);

- зобов'язання відповідача-1 подати відповідачу-2 додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок відповідача-2;

- зобов'язання відповідача-2 включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок відповідача-2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-1 про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 10.07.2014 р. № 45561, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС», оформлене наказом від 18.11.2014 р. № 6, та зобов'язано відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ПАТ «КБ «УФС» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.07.2014 р. між позивачем і ПАТ «КБ «УФС» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 45561, на підставі та на виконання умов якого позивачу було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.6201, на який ним внесено 190000,00 грн.

14.08.2014 р. Правлінням НБУ було прийнято постанову № 491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 р. № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 р. № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 р. № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Комерційний банк «Український Фінансовий світ» та розпочато процедуру ліквідації Банку.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік, тобто з 13.11.2014 р. по 12.11.2015 р. призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - ОСОБА_3.

18.11.2014 р. за результатами засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складено протокол № 237/14, відповідно до п.2 якого вирішено погодити рішення Уповноваженої особи Фонду па тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «УФС» ОСОБА_3 про тимчасово обмеження (заблокування) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ «КБ «УФС», що були внесені у період з 01.07.2014 р. по 16.07.2014 р. з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та рекомендовано Уповноваженій особі Фонду звернутися до правоохоронних органів із заявою про виявлені факти збільшення загальної гарантованої суми, що відбулося в період з 01.07.2014 р. по 16.07.2014 р.

Уповноваженою особою Фонду видано наказ від 18.11.2014 р. № 6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно відповідного переліку, до якого, зокрема включено й вищезазначений договір банківського вкладу позивача.

19.12.2014 р. листом № 001/2448 позивача було повідомлено, що за результатами проведеної перевірки виявлено правочини, які є недійсними (нікчемними), а також зазначено, що позивачем вчинено правочин виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів за рахунок державних коштів, і що правочин спрямований на заволодіння державними коштами, у зв'язку з чим, договір та операції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунку, відкритому на виконання договору, є нікчемними відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.

Позивач, вважаючи протиправним таке рішення Уповноваженої особи, звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що такий спір був розглянутий судом першої інстанції в порядку адміністративного судочинства і позов задоволено частково з тих підстав, що позивач є вкладником ПАТ «КБ «УФС» і відповідачами не доведено недобросовісність його дій та/або обізнаність щодо можливих неправомірних дій третіх осіб.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції було неправильно визначено юрисдикційну приналежність спору, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), Законами України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (далі - Закон № 2121-ІІІ), «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - закон № 2343-ХІІ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, 3 ст. 2 Закону № 2343-ХІІ закріплено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2121-III цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом 6 статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом ст.ст. 75, 76, 77 Закону № 2121-III ліквідації банку, яка є окремою стадією, передують дві інші самостійні почергові етапи визнання його проблемним та неплатоспроможним.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє зробити висновок, що на спори, які виникають на стадії ліквідації банку, тобто після прийняття Правлінням НБУ рішення про початок процедури ліквідації банку та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, не поширюється юрисдикція адміністративних судів і такі спори підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, висновки якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, зазначена правова позиція також підтверджується й висновками Верховного Суджу України, викладеними в рішенні від 20 вересня 2016 року у справі № 826/12348/15, в якому ВСУ, перевіривши ухвалу ВАСУ від 25.02.2016 р., постановлену в порядку адміністративного судочинства за результатами вирішення правовідносин між вкладником і Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію Банку, тобто спору, що виник на стадії тимчасової адміністрації, прийшов до висновку, що такі правовідносини та обставини справи є відмінними, від тих, які мали місце у справах №№ 21-4846а15, 826/20410/14, позиція ВАСУ не суперечить правовим висновкам, викладеним ВСУ у вказаних справах, і цей спір підсудний адміністративному суду.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що стадія тимчасової адміністрації банку передує процедурі його ліквідації і в разі звернення особи до суду в під час тимчасової адміністрації банку такий спір підсудний адмінсуду, а в ході ліквідації - суду господарської юрисдикції в порядку ст. 12 ГПК України

У свою чергу, відсутність правових підстав для розгляду справи судом адміністративної юрисдикції обумовлює необхідність закриття провадження у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спір, який є предметом судового розгляду у цій справі, виник між сторонами на стадії ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з приводу не включення позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів по вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже, такий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і належить до юрисдикції господарських судів.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, який в рішенні від 12 жовтня 1978 року по справі «Zand v. Austria» зазначив, що не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

З огляду на це, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи за правилами КАС України було порушено вищенаведені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і обумовлює необхідність закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» підлягає задоволенню частково, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє вимоги на предмет спору: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 грудня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.