Ухвала суду № 63187122, 02.12.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

іменем України

"02" грудня 2016 р. № 809/1417/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області до Рогатинського відділення Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та актів перевірки,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2016 року Рогатинське районне управління юстиції Івано-Франківської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Рогатинського відділення Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та актів перевірки.

З позовної заяви вбачається, що позивачем поряд із вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень, заявлено іншу вимогу - про скасування актів камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за №93/122/25684301від 01.06.2016 року та за №97/122/25684301 від 02.06.2016 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що дана справа в частині позовних вимог підлягає до закриття з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зі змісту наведених норм слідує, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені виключно ті рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Акт державного органу, субєкта владних повноважень це юридична форма рішень цих органів, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Проте вищевказані акти не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в змісті пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, і як наслідок, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Так відповідно до Глави 8 Податкового кодексу України результати будь-яких перевірок, які здійснюються державними податковими органами, в тому числі дії під час її проведення, викладаються у відповідних актах.

Таким чином акт перевірки є службовим документом, який встановлює факти виявлених під час проведення перевірок порушень, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення з боку субєктів господарювання.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу та яке може бути оскаржене платником податків в порядку і строки визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, дії відповідача під час проведення перевірки, які полягають у формуванні певних висновків та акт, складений за результатами її проведення, в якому зафіксовані факти певних порушень, виявлених відповідачем, не мають обовязкового характеру в сфері публічно-правових відносин, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а відтак не можуть оскаржуватися в адміністративному суді.

Визнання протиправними дій про складання окремих висновків акту перевірки може мати вплив виключно на загальні висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобовязань. Саме такі рішення і є рішеннями, що породжують для позивача відповідні обовязки зі сплати податків.

Оскільки, наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, діями по їх проведенню, зафіксованими у акті, складеному за її результатами, та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій органу контролю по оформленню висновків у акті перевірки не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими визначено суми податкових зобовязань у податковому повідомлені рішенні.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, безпосередньо не впливає на обсяг прав та обовязків позивача (не виступає підставою для їх виникнення, зміни чи припинення) та не відповідає визначеним законом правовим способам захисту порушеного права, з огляду на що не може бути розглянутий і вирішений в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки в такому випадку відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на вищевикладене суд не вправі розглядати адміністративну справу в тому разі, якщо пред'явлена позивачем вимога не випливає із певних правовідносин, а отже, не підпадає під судову юрисдикцію.

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин в зв'язку з відсутністю порушеного права, яке підлягає судовому захисту провадження в справі слід закрити у відповідній частині.

Ураховуючи наведене, керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування актів камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за №93/122/25684301від 01.06.2016 року та за №97/122/25684301 від 02.06.2016 року закрити.

Згідно ст.254 КАС України ухвала набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня одержання її копії.

СуддяГундяк В.Д.

Ухвала складена в повному обсязі 07.12.2016 року.